В кінці тунелю нові горизонти
Для ідеї, думки, слова і справ.
В дискомфорті крізь отвір тісної прогонки
Виринаєш у простір, якого не знав.

Перед лобом стіна загрожує крахом,
Вже й на цвинтар несуть, прибирають з землі —
Летить по тунелю незміреним махом
Невидима капсула безсмертя душі.

Ця мандрівка хвилює і сумнівів повна,
Страхом смерті лякає без міри.
Воно й не дивно — повнота ж невимовна,
Блаженство й екстаз при наявності віри.

490-8

@@

На зʼєднані дротики насИлили трубочку,
Повернули вліво, заплавили контакт,
Вдосконалювали ще одну душечку
Та знову пішло щось не так.

Черговим дебілом суспільство поповнили,
Дебіли дебіла з лабораторії випустили,
Вже й наступну жертву намовили
І замість наростити знову вихолостили.

В групі з дебілами сам дебіл
Узбережжям прогулЯюся —
Між здорових душ, нескалчених тіл
З дебілами в халатах, як з рідними вітаюся.

(Пропаганда)

489-8

@@

Міражами простелені реальні дороги,
Мрії кличуть оживляти всесвіт.
На перший погляд бракує змоги,
Аж раптом — цивілізація на перехресті.

Ще не подумав, а хтось вже зробив,
Уява також конкурує.
ПрохОдили інші, де ти не ходив,
Біомурашник бурлить і вирує.

Когось затоптали, хтось топче сам,
Про що вовтузня, до кінця не сказали.
Дорогу новим міражам!
Для утвердження повної Слави.

488-9

@@

Кап-кан.
Зрадив.
Після довгих рокЇв вірності.
Вона ще не знає — я вжЕ її втратив…
Не чекав від себе такої підлості.

Заволік свідомість туман,
Привабила випадкова красуня,
Обман не прикрити жодним словам,
А без судженої не проживу я.

Всьому світу байдужий,
Лиш вона єдина
Про мене піклується.
Ох, як серце рветься і тужить —
Втратить душу
Кохана дружина,
Як в менЇ розчарується.

487-8

@@

Сни помінялись з реальністю,
Заснути хочеться замість прокинутись.
В сновидіннях напиваюся радістю,
Щоб днями тривог знову поглинутись.

Волів би мрії життям назвати,
Кошмари днів — туманом сну,
Казали, що жити означає страждати,
А я, коли сплю, насправді живу.

Не на ті клеми кабелі накинули,
Переплутались реальність і сни.
Руки війни, щось ви нахибили,
Переставте назад мої полюси.

486-7

@@

Поки бідони молоком наповняли,
Нужденні брали й казали,
Що ви хороші.
Та раптом доїтися ви перестали.
Ви приносити мали
Великі гроші.
Не до кінця, виявилось, готові.
Ганьба корові!

Вчорашні найкращі стають найгіршими —
На базар їх або на мʼясо!
Їх замінити хитрують іншими —
Апетитити зажерливих зашкалюють часом.

До байдужих нема претензій,
Даремно подачок від них чекати,
Навіть вбивцям прощають у певному сенсі —
Хто раніше давав
І перестав,
Той винуватий.

(Дружина сказала: «Це життя.»)

485-8

@@

Дружба тріщить,
Підозра обрАзам малює картини.
Від жалЮ до себе душа болить —
Виглядає назовні, шукає причини.

Під рукою найближчий, хто хліб ділив,
Не так мучний, як сердечний —
Чому він мовчав чи не те говорив?
Хто винуватий? Він перший.

Задоволений ворог, співчуваючи, вислухає,
Зрадіє — противник ослаб.
Згодом товариш з павутини виплутає,
І вийде на волю засмучений раб.

484-8

@@

Той, хто дбає про нас споконвіку,
Вручає батькам і дає вчителів,
Якого любов без меж і без ліку,
Зростити велике з нуля захотів.

Покликав з нічого, навчив говорити,
З колиски і школи в суспільство зібрав,
Крізь смерть переводить по-справжньому жити,
Щоб той, хто вбивав,
Більше права не мав.

Поливає й годує на нижчих рівнях,
Вживає обставини за посередників.
Кличе додому вже не по сім’ях,
А в сім’ю з нащадків і попередників.

483-9

@@

Кохають за вроду, увагу, ніжність,
Нас з тобою зблизив папір.
Потім прийшли турбота і вірність,
А спершу був тест і написаний твір.

Прекрасна душа ховала погляд,
Соромилась слів, мовчала.
Не випадково опинились ми поряд —
Я на аркуші душу твою прочитала.

В мій бік не дивися, не кажи нічого,
Я знаю, ти мій, між нами магніт.
Ні тобі, ні мені не треба нікого,
Лиш тобою і мною наповнений світ.

482-9

@@

Вік живи, вік учись.
Тобто бери від оточення.
Накопичиться знань колись
З необхідністю їх виголошення.

І нехай не потрібне нікому,
Собі самому сказане
Вийде і повЕрне додому
Досконалішими фразами.

Приймай від інших, шануй вчителів,
Завдячуй їх мудрим словам,
Щоб нарешті і сам зрозумів:
Найкращий для тебе порадник — ти сам.

481-7

@@

Україну, огірок насінник
Топчуть віками,
Винищують рід,
А він огірками
По законах племінних
В різні боки невпинно
Наповнює світ.

Забирають її в неволю,
Від горя біжить втікачем,
Під окупантами звикла до болю,
Незалежність боронить щитом і мечем.

Ось і нині поповнень чекають
Аргентина, Канада й Тайвань.
Росіяни чекають,
Хоч її і вбивають
Всупереч вистояти її намагань.

480-8

@@

Навіщо шахтарю купувати вугілля?
Його він додому в кишенях приносить.
Чи йде господар на чуже весілля,
Коли до себе гостей напросить?

На товар попит — він продається,
ПлатИть за нього копійка,
В графин наливають, бо він не проллється,
Якщо він звісно не лійка.

Трембіта звук видуває,
Щоб проганяти тишу,
Читач не пише — читає,
Аби мав що читати —пишу.

479-8

@@

Вчора цих вЇршів не бУло,
Завтра — вони сміття.
Лише те, що сьогодні сумління відчуло,
Оце й називається справжнє життя.

На майбутнє плани і жаль за минулим
Обкрадають нинішнє.
Маєш квадратне — не сумуй за круглим,
Нема мішка, нагодує пригоршня.

В даний момент твоя вдячність вирішує:
Тримаєшся колії чи злетів під укіс,
Що гальмує, а що приспішує,
Дарує достаток чи приводить до сліз.

478-9

@@

Слово виходить за межі значення,
Воно шукає іншого,
НовОго або того, що втрачене,
В команді — сенсу більшого.

З нічого охоплює все,
Етер ще занадто порожній,
Незвичні поняття несе
В ідеї комфорту тривожній.

Досконалості прагне, крізь хащі рветься,
Заднім підстьогуване просувається вимушено.
Під каток еволюції лягти доведеться —
Так визначено.

477-8

@@

Поетів, як гною.
На кожного про себе досьє.
Видно кожного зброю,
Вона несерйозна або боляче бʼє.

Хвилювало автора, тому писав,
Читачу байдуже, а йому — вулкан.
З глибини підсвідомого вчився, взнавав,
Як досягати, уникаючи ран.

Оперу менше рапортувати.
ПохвалЯть чи осудять — сенс не в тОму,
А в тім, чи зумів людиною стати,
Повернутись змужнілим додому.

476-8

@@

Одного дня далеко від міста
Посеред поля
Несподівано
У когось репнуло.

Байдикували собі поряд побратими,
Розтріснувся раптом кавун.
Стиглий, темно-червоний, соковитий.
Херсонський.

Байдуже, що фермер збирав хміль.
Дивувалися брати і сестри,
І не знайшлося нікого з ножем.

Кавун проголошував Славу Життю !

475-9

@@

Дзеркало призначене оглядати себе,
І стежити за оточенням.
Шматочки сонця для когось рве,
Когось лякає, а комусь — заохоченням.

Порозставлювані дзеркалА навколо,
Та одне важливе всередину вмонтоване.
Заглядаєш в нього знову і знову,
Скануєш власне, від інших приховане.

Шляхи прорубують
Дзеркала в очах,
Різниці вишукують
В друзях і в ворогах.

474-7

@@

Байдужого воно не турбує, стривоженого не чіпає.
Цікавий йому пластичний і незатверділий.
Егоїста воно обминає,
З душами дружить, не з тілом.

Самовпевнені спіткнуться,
Занадто натягнуті рвуться,
Розслаблені не дзвенітимуть —
Попробуй знайти середину.
Немає думок, то й не говоритимуть,
Біда — теревенити без зупину.

Натхнення надзвичайно чутливе
І пальцями тих торкає,
Хто в гОрі розпізнАє щасливе
І справжнім життям загрАє.

473-9

@@

Жаліти дерево, чи йому заздрити?
Кому з нас краще, а кому гірше?
Як я, не ходить, щоб на мене вилазити,
Та вище від мене і масою більше.

Я мандрую по світу і скрізь буваю,
Насичую очі і стани для тіла,
Переважно відсутній, дім полишаю,
Воно ж йому вірне, до землі прикипіло.

Зупинюсь і я, покладуть у скриньку,
Його ж спиляють, на частини поріжуть —
Людям шукати свою зупинку,
А дерева свою залишуть.

472-7

@@

Активно жив, назбирав спадщини —
НЇкому й на сміття відвезти.
Кепкував, насміхався над старшими,
В могилу з собою понести,
Як і вони, не зміг —
Завадив високий смерті поріг.

Навіщо ж інстинкт стягати кличе?
Присипаному землею поверхня ж байдужа.
То Сонце по темряві візерунками пише,
По жіночих началах началами мужа.

Виникає життя,
Заморожене частково плавиться.
Злітає на хмари знсв для злиття —
Освітлена форма змінами славиться.

471-8

@@

Рік минає співпраці з поезією,
Проситься підсумувати.
Суміщав її з сімейним, з професією,
Щоб ширше очі на світ відкривати.

Понад все — собі,
Запитуючи в неба.
Мене йому також видно.
Не хочеться ходити в пітьмі,
Спершу собі допомагати треба,
А не ближнього повчати єхидно.

Дякую, Вчителю, за скарби.
В цей день Різдвяний особливо.
Так чудово і надалі води.
Любов Твоя — неперевершене диво.

470-8

@@

Начинена глиною чи ватою
Зі спробую навіть завзятою
Уява не вибухне,
Обухом колоди не розрубаєш,
Без причини нічого не виникне,
Після сИльної втоми приємно відпочиваєш.

Реакція на подразник,
Узгоджена поведінка —
Який учасник,
Така і оцінка.

Іноді досягати великого,
Здавалось би й сенсу позбавленого —
Корисно знати:
Якщо правильного,
Достатньо й тихого
Слова сказати.

469-7

@@

Свободу на штики покласти,
Про добробут дбати імперії,
Свої народи пАсти,
Чужих вовків відганяти —
Замало міжконтинентальної артилерії.
Страх Божий потрібно мати.

Найпотужніший володар,
Людям і Богу ворог —
Нікудишній господар,
Здобутки його — порох.

Завоює півсвіту,
Перетворить в руїну,
Всі прокляття на себе накличе,
В історію ввійде безсумнівно —
Про власну ганьбу
І жорстокість своєї країни
Кровʼю в століття запише.

468-9

@@

Мед солодкий але липкий,
Бджола кусає, та любовʼю оточена.
Сірник відносно легкий,
Та руїна важка вогнем потрощена.

Слово — лиш звук,
Повітряна хвилька. Не треба рук —
Стільки натворить.
Приведе до розлук
Або любʼязного так наговорить,
Що позбавить душевних мук.
Поскрегоче лиш горло — з нічого
Силу відродить,
Потішить сумного,
Слабке підбадьорить.

Солодке, липке, кусюче, цілюще,
Легке і важке завжди з тобою.
Паралізуюче або могуче
Капітулює або кличе до бою.

467-9

@@

Гріх — постійно про війну нагадувати,
Гріх — про неї цілком забути,
Гріх — тікати, покидати і зраджувати,
Гріх — залишатись, попереджень не чути.

Гріх — чекати в безнадійному місці,
Гріх — стрімголов у полумʼя бігти,
Гріх — дезертирство у спішці,
Не втекти в бомбосховище, в квартирі згоріти.

У всьому гріх, а в чому святість?…
… Нагадувати і забувати,
Тримати і покидати.
Пощастило б зорієнтуватись,
Слухати чи ігнорувати.
Хай вгадає дитинство, не спіткнеться старість —
Таїтись чи вибігати.
Коли тонути і де згоряти —
Впевнено знати.
Між трибунами неба не помилятись.

466-8

@@

Радники потрібні кожному,
Хто приймає важливі рішення —
Своїм покращення, ворогам погіршення
В мирних умовах чи в часі тривожному.

Правитель і я, хоч слуг не маю —
Керую тілом, служу душі.
Вліво чи вправо — не відразу знаю,
Допомагають
Думки чужі.

Ви кращі, навчіть нерозумного:
І в суперечках від мене мудріших
Прислухаюсь до справді мудрого,
Не проганяючи і від нього гірших.

465-9

@@

Пий друга. Ти не вампір —
Йому приємно тобі віддатися.
Та пам’ятай, лише до тих пір,
Поки він хоче з тобою гратися,

Поки і він тобі цікавий.
Щоб не посварив вас примус,
Щоб не закрався розрахунок лукавий,
Підігріваний кимось.

Товариство — то Божий дар,
Поляна сонячна в темному лісі,
Прогалина між суцільних хмар —
В певний період і в певному місці.

464-8

@@

Хто такий Авель?
Міф, легенда, вигадки.
В кожнім зиаганні виграє сильніший.
Вижив — значить Каїн,
Святого вбив.
Отже, перемагає гірший.

Душогубу — слава, компліменти і почесті,
Піраміди, гробниці і мавзолеї.
Знищити брата,
Корону забрати,
Озвіріти з-за неї —
Виходить ознака доблесті.

Та справжня корона — для потерпілих,
Для тих, хто не крав,
Не відбирав,
А платив.
Любовʼю спиняв
Оскаженілих,
Хто з мертвих повстав
І для Царства ожив.

463-8

@@

Хода гордовита, а очі скляні —
Мова тіла все одно зраджує.
Успіху досягнув, перемоги — ще ні.
Обирає жертву — зважує.

Черні необхідні вожді,
Щоб їх боятися —
На суші, в небі і на воді
Привчати дисципліни триматися.

Моралі бракує— потрібна палиця.
Державу і скіпетр в руки дадуть.
Коли ж правитель занадто кусається —
То й того з трону знесуть.

462-7

@@

Вчорашні брати, нерозлучні друзі
Вибуховою хвилею розділилися —
Розсварила їх війна.
Далеко вона,
Та нЕнависть покотилася
Не лише по окрузі —
По америках і європах плУгом пройшла.

Ключа до любові так і не знайдено,
Хоч, здавалось, тримали в руках.
Кожен окремо величі прагнемо,
Виставляємо святість, а тонем в гріхах.

Жало смерті таке невтомне,
А життя кличе на вершину спасіння,
Де досягнеться нарешті порозуміння,
Мир і блаженство — повне.

461-8

@@

Тунелем без навігатора на інший бік гори —
Там чекають несподівані краєвиди.
Про них багато хто говорив,
Але сам не бачив — йому говорили.

І ті, що розказували, фантазували,
Тільки здогадувались, уявляли.
Перевірю сам
І нарешті взнаю.
Розповів би і вам,
Та нагоди не маю.

Постановили ззовні:
Щоб вірою повноти досягати,
Шлях односторонній.
Зворотного веліли не прокладати.

460-9

@@

Подібне на муравля, що подув на планету,
І закружляла вона навколо осі —
Ось так закортіло сказати поету,
Щоб тут же заплЕскали всі.

Наслідок і причину
Місцями міняти не можна.
Існує порядок, споконвічний шаблон.
Суспільство формує людину,
Під Богом вона, хоч і безбожна —
Незалежно, шанує чи рушить закон.

До неба тягнеться панувати світом,
ЗЕмлю топче, як її власник.
НАші батьки, чи ми їх дЇти?
Вогонь головніший, чи вогнегасник?

459-7

@@

Старе вискубує власне пірʼя,
Щоб утеплити і зміцнити гніздо,
На псевдонім міняє Імʼя,
Себе роздає, щоб птаство жилО.

Самі уявіть помаду на дзьобі,
Полаковані кігті, нафарбований чуб —
Охайність приємна в народі,
Та позаду залИшились дівоцтво і шлюб.

Самозбереження себе утвердИло,
Назбирало немало літ,
Яєць нанесло, дітей наплодИло,
А тепер належить продовжити рід.

458-8

@@

Кожен з нас — нота для какофонії.
РАзом — грандіозний оркестр.
Комар не чує всієї симфонії,
Уяви не має про повний реєстр.

Своє попискування вважає безцільним
І не здогадується про великий дар —
Ціною життя зусиллям спільним
Спричинить… долоні удар…

Прислухайтесь…
Навколо і всерЕдині мУзика:
Гори, піщинка, слони.
Грім серед неба, защіпання ґудзика,
Скрегіт пірʼїнки
і шепіт війни.

457-8

@@

Вдячного мрії вже сповняються,
Він ворота гостинно для них відкрив.
Зажерливий за щастям ганяєтеся —
А воно тікає, хоч, здавалось, зловив.

Довірилось — не те що схопилося.
В доброї долі чутлива душа.
Пристати до доброго їй зАвжди хотілося —
Без батога, без приманки гроша.

Клітка, хоч навіть простора,
Колись спорожніє,
Бо здобич втече.
Наповнена до країв комора
Вдячного. І наповниться ще.

456-8

@@

Від знаменитого відвертаються.
Він дружить зі славою, а я хто такий?
Коло нього зірки збираються,
На руках його носять, та чому він сумний?

Оточує натовп, не змовкають овації,
Штовхають і заздрять, та навколо чужі.
Навіть ставши надбАнням нації,
До грудей притулитись бракує душі.

Всіх велич приваблює
Без неї скорботні.
Скромність нагадує:
Ідоли дуже самотні.

455-8

@@

На краю розміщена між лівими і прАвими,
Давно між ними центром стала.
Переорювана постійно сусідами лукавими,
Про незалежність мріяла,
Іноді й мала.

На короткий час. Поки орди потомлені
Ображені й посоромлені
Сили збирали,
Справляли плуги і мечі надломлені
Та потайки плани реваншу складали.

Відроджені імперії не жаліли людей,
Розбурхували пропаганд пожежі,
Запрягали знову залізних конЕй,
По-нОвому орали межі.

454-6

@@

В ревнощів крокодилячі зуби і широке горло,
Навіщо спішити до них потрапляти?
Знайти в собі сили встояти гордо —
Себе зберегти і приклад подати.

Осанкою рівною, обличчям піднятим,
Словом влучним і поглядом чистим.
Самій не здатись і долею зігнутим
Допомогти — слабким і обвислим.

Паралізованим почуттями
В коханні, в фінансах, в роботі,
Здоровими оточившись думками,
Вказати на вихід душі і плоті.

453-7

@@

Не поєднуй тараньку з м’ясними котлетами,
Не запивай вино молоком.
Несумісні блюда не лише з етикетами,
Вони не приймуться самим животом.

Деякі комбінації до поділу просяться,
Воду ніяк не змішають з вогнем.
Колеса під гору самі не покотяться.
Їх крутять мотором
Або тягнуть конем.

Двигунів і конЕй природа різна,
Як і покликань орієнтири.
Розпізнаймо на старті, поки не пізно:
Не завжди два плюс два виходить чотири.

452-8

@@

Надумане креше іскри,
Надумане гАсить пожежі.
Забувши, що втомлений — забуває присісти.
Надумані ідеї трощать межі.

Надумане ображає,
Надумане ображається.
Надумане ридає,
Надуманому посміхаються.

Маю вибрати,
Що надумати.
Що з себе вигнати,
А що приголубити.

451-7

@@

Добре знайома пісня
Добрих росіян:
То влада погана, не ми.
Нам наказала,
ГрошЕй надавала —
Тому вбиваємо
І самі помираємо.
На вас нацькувала,
А ми
Не хочем війни.

З колін ще встанемо, влада зміниться,
Заживемо по-новому — помиримось.
Нас поважатимуть,
Російською розмовлятимуть,
Росія розшириться,
Знову обнімемось.

Ще побачите, які ми хороші.
На ваших руїнах, у вашім тилу.
А нині
Не ми винні,
А гроші.
Нас не судіть, питайте Москву.

450-8

@@

Звідки ідея береться?
Вчора для неї я ґрунт готував.
Нині поле моє продається,
Невидимий фермер знав, що купляв.

Родюче для спорту, науки чи співу,
Війни чи кохання, грошей чи біди —
На гОру полізу чи впАду у прірву —
Мій нОвий господар посіє думки.

Зерно проросте. Прополю чи вирву —
Залежить від мене і сусідніх панів.
ВкорінЮся в вершину чи жбУрнуся в вирву —
У волі мікро- і макросвітів.

449-8

@@

QR-коди — слова, програми.
Виступи, впадини, одиниці, нулі.
Зійтися справами, співпасти думками.
Зʼявитися, зникнути з поверхні землі.

Своєю присутністю самотнього ощасливити,
Не стати завадою на трасі шосе —
Негіднику купу претензій вилити,
На коня вмоститись, і той понесе.

Підповзай і відстрибуй,
Тікай і приходь.
Відпускай і підтримуй,
Лиш з кодом узгодь.

448-8

@@

«Васер» з неба спадає,
З «акви» і «аквою» творений світ.
«Вода» і «гідро» керує й вправляє,
«Ватер» кружляє,
Як і в слові «привіт».

«Пані» скріпляє,
«Рано» біжить,
«Ура» складає,
«Веро» бурлить.

Її п’ємо, нею поливаємо.
Скрізь із нею, куди не підемо.
Без неї нічого не маємо —
Нею живемо.

447-7

@@

Де брав, доведеться туди й повертати.
Куди вкладав, звідти й візьмеш.
Не завжди відразу, часом довго чекати,
Та справедливості не обминеш.

Сіяв добро – припливе хлібами,
Нещастя на голову — за колишнє зло.
Зневага до тата і мами
Перетворить нащадків в зміїне кубло.

Бумеранг і карма — слова чужорідні.
Повертання й віддачу розуміти легко.
Збагатяться завтра нинішні бідні.
Не сумуйте — прилетить лелека.

446-8

@@

Добрі і злі
По лицю Землі
Грандіозні звершення і малюсінькі справи.

Навколо Сонця і в орбітах Галактик
В різних масштабах різної слави,
Де МегаВсесвіт — нікчемний клаптик,
Де бактерія не уявляє
МежІ стадіону.
НенавИдить, кохає,
Спішить додому.

Де в атомів з електронами
Свої міри часу —
За їх законами
Входжу до класу,
Щоб оточення і середину розуміти,
В гармонії з ними для Слави горіти.

445-8

@@

Та пʼявка ще крові попʼє.
Притихла, не втекла в Росію.
Сповільнена міна ще зробить своє —
Дотепер лояльні ще пожаліють.

Колаборантка перевзулася, патріоткою стала,
Вона в авангарді за незалежність.
При першій нагоді російську згадала.
З рештою — поки що обережність.

Пʼята колона в підпіллі вичікує.
Вона серед нас.
Агресор її опікує,
Бо вживає не раз.

444-9

@@

Всупереч хмарам сонце над ними,
ТеплО і світло повЕрх перешкод,
Внизу формується характер людини,
Правді покірний або буйний народ.

Одні зрозуміють, що сутінки благо,
Темряву інші геть поженуть.
Але найкраще знайти рівновагу —
І сонце, і хмари користь несуть.

Дощем поливати,
В пОсуху жати.
Змін не боятись.
Аби лиш знати,
Де підставлятись,
А де ховатись.

443-7

@@

Вдихнув і видихнув —
А де життя?
Воно відчувається лише на стиках.
Зберігається памʼять, все решта — сміття,
В результаті зусиль малих чи великих.

Проїхав, проїв, збудував і впало.
Мав, що хотів
І його не стало.

В кінці сказав: народився ні з чим,
Ні з чим і відходжу.
Памʼять — то СЛОВО, то дим.
Розчиненим ним
В архів ЖИТТЯ повернутися ЗМОЖУ.

442-7

@@

(Богдану Смоляку присвячується.
Мудрості його спостережень)

Тягне забутись, стрибнути до раю.
Порошок доступний — нюхни і радій.
На деякий час тіло лишаю,
Робіть з ним, що хочете,
Бо я вже не свій.

І справді знаходяться ним скористатись,
Сатана мене любить інакше, ніж Бог:
Душі понівеченій дозволяє вертатись
В тіло збезчещене
З жахіттям тривог.

За блага спокус належить платити:
Полишаю обовʼязки — в неба краду.
Духом керованій тілу служити
Як намагалась — в рапорт складу.

441-8

@@

Недосяжна зоря
…
Пастуха і царя
На вершині і троні
Огортає неспокій —
Примітивні бажання переходять в нескромні,
За небокрай перестрибують кроки.

Нинішнє не влаштовує.
Штучний інтелект на допомогу кличемо,
Прислухання до Споконвічного
Підстраховує,
Щоб дивА приводити до статусу звичного.

Попри всі погрішності
Символом вічності
Вісімкою намагається
Стати трійка.
Надувається,
Вирости в гривню мріє копійка.
Тягнеться палець до перста Божого,
Щоб злити з Творцем на Творця схожого.

440-9

@@

Давайте про неї забудемо.
Скільки можна? Три роки війни!
Повернімось до миру, за яким так тужимо,
Ніби йде до весни, а не до зими.

Навіщо депресувати
І на інших навівати нудьгу?
Давайте співати
І танцювати,
Горя не помічати,
Не звертати уваги на біль і біду.

Співаю, танцюю, по барах гуляю,
Веселюся, жартую, бо я — оптиміст.
Та від втомлених осуд лише зустрічаю.
За байдужість — ненависть, злобу і злість.

439-6

@@

Емоції колись вигорають —
Гострі потреби поступово вгасають.
Стрибки за щастям не такі високі,
Страждання в горі глухі й неглибокі.

Старість, байдужість, пора філософій,
Узагальнення і сортування.
Відчуття прибитим себе на Голгофі
І просто цікавість, на вічність чекання.

З неї сміялись, ігнорували,
Фанатично в неї вірили.
Ніколи по-справжньому не уявляли.
Взнати нарешті насмілились,
Коли в запоріжжя смерті ступали.
Та не описали.
Для живих, що надіялись,
І не надіялись —
Бар’єру тайни не проламали,
Не осилили.

438-8

@@

Довіряй,
Та перевіряй —
Спекулянтів навколо немало.
Про якість проєктів дбай,
Щоб ніщо їх не обкрадало.

Відданість справі —
Запорука успіху,
Нагляд і звітність
Перемогу несуть.
Конкурентів позбавиш злорадного усміху,
ВідстОявши волю, а помста — не суть.

Картам — світло, і на полі воно,
Допоможуть окуляри нічного бачення.
Зупиняти й приборкувати війну і зло —
В добра і світла таке призначення.

437-7

@@

Я не можу прожити за когось життя,
За декількох дочок, чи хоча б за сина,
А Батько на небі і мати Земля
Нами живуть безупинно.

Ти плачеш, а він радіє,
В сусідів горе, над містом салют —
То планета сумує, дихає, мріє.
Для нас тут і там,
А для неї лиш тут.

Сіяч і косар, благодійник і злодій
Жертвують чи крадуть —
В турботі про мене, в хвилюванні народів
Батько і Мати нами живуть.

436-9

@@

То Ліна читала душу свою,
Віршами її виливала —
Будила твою,
Розібратися в сОбі мене закликАла.

Ти хто? До чого покликаний?
По її стежинах пройтись не завадить.
Який візерунок ще й досі не витканий,
Хай сумління твоє і тобі порадить.

Знайди себе і мені допоможеш.
Не соромся за примітив.
Примножила Ліна і ти примножиш,
Я й твоїх потребую віршованих слів.

435-8

@@

Переконаний, що знаю, сумніву нема,
І віра тверда, як ніколи.
Та чомусь невпевнено ослабла рука —
Обеззброїла совість, зробила кволим.

Кого слухати? Її
Чи натовп,
Що зумів зібрати?
За безглузді ідеї мої
Безглузді готові вмирати.

Отже, вибори бачу два:
Самоліквідуватись
Або вести в погибель країну.
Як не старатись,
Не намагатись —
Так чи інакше загину.

434-8

@@

Постійний комфорт розбещує.
Приходь, проблемо, вдячність мою освіжи.
Боротьба з тобою добробут довершує,
Мене вдоскональ і до інших біжи.

Ти зміцняти покликана
Слабке і крихке
Без соски в колисці
І з кашею в мисці,
Коло дошки в школі
І на футболі.
Вправа написана
І книжка прочитана —
ЛегкИм і доступним стало важке.

Гріх нарікати на виклики-труднощі,
На справжніх невидимих вчителів.
Вони додають терпіння і мужності,
Формують героя, як я і хотів.

433-7

@@

Являвся б Ісус творити дива,
Левітації однієї вистачить —
Прибили б скептики знов до хреста
(Смертний чи Бог —
Голгофа хай визначить).

Разу замало. Знову і знов
Вбивають Господа.
Виглядають, щоб знову до них прийшов
Вчергове страждати,
Наче за розкладом.

Віра живИть,
Сумнів мертвить.
Невірства велика сила
Руйнувати спішить.
Тому в покликаних невидимі крила.

432-6

@@

Тривоги, тривоги —
Пси скажені
На ланцюгах.
Надія — палиця в жмені,
Останні зусилля — в ногах.

Небо — сірничками підперте,
Земля — хисткий пісок.
Зрада — цькування відверте,
Через річку — розбитий місток.

Тим більше в березні
Не зламати гордих —
На тому бЕрезі
Намічено горбик.

431-6

@@

Переживає.
Серед ночі важко дихаю —
Піклується, пильнує мій сон.
Поряд з нею тривогою тихою
Готовий долати мільйон перепон.

Нехай докоряє, що ігнорую,
Що мало кохаю, про неї забув —
«Комусь я потрібен» — вчергове відчую.
І занотую,
Перш ніж знову заснув.

В мОїм диханні сила,
Думками наповнена.
І хоч їх не видно, спокійна будь.
Тобі мене мало, ти самотня і втомлена,
Та для дум тільки ти — доцільність і суть.

430-6

@@

Хто російською розмовляє,
«Русскім» стає.
Орк не захоплює, а «визволяє»,
Забирає своє,

Де чужі, де наші —
Розібратись просто:
Мова «раші» —
І цього доста.

Переходь на неї
І клич біду.
Почуєш незабаром з траншеї:
«Асвабаждать іду!»

429-7

@@

Трапилось те, чого не чекав,
Ніхто не міг і придумати.
Курчат восени рахував,
Найдорожче, що втратив, зумів приголубити.

Нагорода за мрії не промине,
Романтик — то серйозний бізнес.
Сподівання туди приведе,
Куди й не йшов, про що й не марив — вІзьмеш.

Причувають кінець, опускають руки,
Небокрай стає стіною —
Для зневірених — пора розлуки.
То лише початок для нас з тобою.

428-8

@@

Холодний піт у сні жахливому —
Вакцина від реальності,
Щоби в пробудженні щасливому
Зрадіти тій звичайності,
Яка вже дратувала,
Тепер в своїй банальності
Привабливою стала.

В тюрмі знедолений знесилений
Перенесеться в рідний край.
З коханням не розлучений, за наклеп не затриманий,
Напоєний і ситий —
Чим не рай?

Існує правда в світі.
Якщо не наяву,
Де бʼють і ходять биті,
То в сні її знайду.

427-8

@@

В любові і ненависті своя амплітуда,
ОбрАза і доброзичливість працюють по-своєму.
Чомусь не дратує останній паскуда —
З азартом приймаю ним підлість влаштовану.

Хтось ніжно кохає,
Доглядає, як може,
А ревність зʼїдає —
На обрАзу не схоже?
Частую поганого,
Проганяю рідного,
Не пробачу коханого,
Обіймаю негідного.

В стосунках лабіринти покручені.
Щоб обрАз взагалі не було,
Памʼятайте, веселі, і знайте, засмучені:
«Любіть добро, ненавидьте зло».

426-7

@@

ОбрАзи. Гризуни душ.
Не так чужих, як своїх власників.
«То вони хай каються, а мене не руш!».
І хто найнещасніший серед сварки учасників?

Я.
Бо від мене претензії.
Я невдоволений.
Правосуддя спить, мене ігнорують.
З такою ношею чи дотягну до пенсії?
Одна надія: на небі все пишуть, знають і чують.

Чують і знають.
А ще чекають,
Коли навчусь прощати.
Терплять до жнив.
Бо Той на горі, хто нас простив,
Лише прощаючих планує спасати.

425-8

@@

Захопила доля пінцетом — не вирвешся,
Когось за шию, когось за бОки, когось за коліно.
Звиваєшся, крутишся та нарешті зупинишся —
Перестанеш кричати і хапатись за стіни.

Від щастя співав в цій клітці звиклого,
До волі змушують — живи, як хочеш.
Для кріпака нема більш прикрого,
Ніж свободою дихати — рабства просиш.

Усі перед фактами нових ситуацій,
Під натиском змін у житті.
В калейдоскопах любих ситуацій
Погано чи добре — шукай в голові.

424-7

@@

Напевно збір моїх промов
Не надто видасться простим.
За будь яких умов
Себе вважатиму слабким.

Лише з тобою твОрю від душі,
Складаю рими — не засну допоки.
Вже пізна ніч, світла гаси мерщій —
Бажаю урочисто спокі-нокі.

Та ж ні! Я не зупинюся ніяк —
Іще б на мить продовжити це щастя.
Нарешті скажу: «Тобою хворий так,
Що будь-які перенесу напасті.»

«Адже для мене ти єдина.
Мої змінила погляди на світ.»
Моя надійна половина
Мене здіймає у політ.

Я на шляху до заповітної мети,
Яка мені ще не траплялась.
Здолаю перешкоди, порву всі ланцюги,
Щоби нікому, лиш мені дісталась.

Пробач мені і не суди жорстоко
За ревність, впевнену ходу.
Шлях вибраний карбую кроком.
Не сумнівайся — тебе не відпущу.

Ти не заручниця, не полонянка.
Якщо ув’язнюю тебе,
Тебе погоджуся звільнити на останку,
Та хто тебе від серця відірве?

Твоєму рішенню зрадію,
Для щастя твого зроблю все,
Переведу слова на дію,
Моє терпіння все знесе.

423-9

@@

Ти попросила приємне написати,
Що ж, спробую…
Так солодко з тобою розмовляти
Вважаю долі нагородою.

Я не поет і не художник слова,
Бо примітивні лиш складаю тексти.
Та сподіваюсь, що моя промова
Спроможна почуття донести.

Сказати хочеться, чомусь
За прикладом шекспірівських сонетів,
Щоб твій пришвидшувався пульс
Лише від радісних і лагідних моментів.

422-3

@@

Продемонструвати щасливішу, ніж насправді —
Підсвідома потреба підіймання тонусу,
Настрою, якого ніхто не забрав би,
Зі свободою і контролем думки і голосу.

Володіти ситуацією, не впасти жертвою
Допоможуть позитивні емоції,
Попустити, де треба, а десь стати впертою,
Не принизити дівчини і сподобатись хлопцеві.

Приклала зусилля себе роздати
Кмітливою, доброю і веселою —
Недовго чекати —
Назвуть краси королевою.

421-9

@@

Реальність стає відображенням в вікнах,
Не звуки чуєш, а їх відлуння.
Вже не з пальчика кров витікає,
А пливе по ріках,
Свята і дати губляться в буднях.

Від краю колиски горизонт опустився,
Неоглядна планета кулькою стала,
Час швидше злітає, та немов зупинився —
То душа розрослася — їй простору мало.

Притуплені очі під ноги вже дивляться
І зраджує тіло кволе —
Незабаром наступні двері відчиняться
До «завжди» від «ніколи».

420-9

@@

В дарованих кОней покривлені зуби,
А свої бездоганні, бо їх нема.
Від нарікання не пухнуть губи.
Всі винуваті, що досі війна.

Танк не такий,
Не такі гармати,
Не такі літаки,
Слабкі воювати.

Хай беруть терикон —
Я за кордон.

Ворога інакше не виженем.
Гниле чи криве —
Щоб нація вижила,
Треба мати своє.

419-7

@@

Під ковдрою нічних світів
Я раптом зрозумів,
Що радий бурі.
І не тому, що Хелловін,
Бо думи зОвсім не похмурі,
А тягне Богу на поклін.

Душа аж рветься на зустріч вийти вітру —
І ось він зашумів.
Зашелестів по верховіттю —
Мене почув і відповів.

Кружляй, вируй, стрімкий, поспішний.
Ти сильний — знаю, ти такий.
Не нинішній, ти вічний —
Не молодий і не старий.
Здіймай мене, чекаю.
Але нічого не ламай.
Я й сам багато наламаю.
Зміцняти краще помагай.

418–8

Зустрічаючи чергову проблему,
На долю ображаєшся.
Наткнувшись на рішення схему,
Собою пишаєшся.

Недругами і ворогами
Виглядають подразники —
Намагаєшся їх оминати.
Без згоди їм в співучасники
Неможливо зростати.

Останній виклик —смерть.
ТАк хочеться жити!
Виходить, поки не вмер,
Вчися зі смертю дружити.

417-8

@@

Вібрації, повторення, хвилі,
Погладжують, пестять, ніжать.
Але часом цунамі бурхливі,
Все понищать, повалять, поріжуть.

Не тільки на березі моря,
В економіці, в політиці, в долях —
Набудоване змиють, злижуть,
Сліз налишають і горя.

Ритми розслаблюють,
До них звикають,
Здавалось би — того й досить.
Та про людство інший план мають —
Лихо мобілізує і досвід приносить.

416-9

@@

Пів слова, ба й навіть думки
Спорідненим доста серцям.
Задушевні зростають стосунки
На заздрощі ворогам.

Ані дня без поцілунків.
В обіймах з торканням ший,
Навіть без зайвих дарунків
Рідним стає чужий.

На ліжкові поряд
І на відстані в дусі
Хочуть злитись животами й грудьми,
І нарешті в екстазному русі
Продовжують роди дітьми.

415-8

@@

Розпочавши, не зупинишся —
Зміниться формат.
В собі не зачинишся
Без досягнень і втрат.

Протилежності — в єдності.
Визнавай і вір.
Від нуля до безмежності,
Від іскри до зір.

За додатком інший додаток,
За завершенням — продовження теж.
Глибоко в зародку сидить початок,
А простір для росту не має меж.

414-9

@@

Сподівайся і сповниться — в зворотній перспективі:
Чим пізніше, тим більше.
З затримкою вища якість.
Терпіння — не слабкість.
Спішать на гірше,
А розсудливі часто щасливі.

Знаю, що хочеться,
І бажав би вже.
Успіх проситься,
Тисне й жене.

Не дуже квапся, але й не прогав.
Мисливець — хто влучно стріляє:
Доля секунди — поцілив, попав.
Однак тої миті довго чекає.

413-8

@@

Кого винуватити, що ти не такий?
Школу, батьків чи країну?
Нібито добрий, та раптом злий,
Вчора буйний, а нині спокійний.

Магніти обставин не завжди поясниш,
А збоку ще гірше видно —
І ось ти біжиш або лежиш,
Комусь приємно, а комусь огидно.

Що критерій, хто розсудить —
Ешафот чи пʼєдестал?
Хто посилав, той і побудить —
Тобою Він брав, тобою й давав.

412-7

@@

Зітліють буковки, розвіється звук,
І спогад, як хмарка, зникне,
Спорохнявіє згодом творіння рук,
А его до змін ніяк не звикне.

За вічність чіпляється, плете павутину,
Пробує так і пробує сяк.
А раптом наткнеться на першопричину
І Всесвіт затисне в кулак.

Власність ревнує до власника,
Прагне людина перевершити Бога.
Така споконвіку класика —
Протистояння небесного і земного.

411-9

@@

Хочеться все і відразу,
Щоб початок і тут же кінцем,
На першій хвилині екстазу,
Не екскаватором, а олівцем.

Може тоді й не родитись —
Вважати, що вічність прожив?
Нулем насолодитись
Без сіяння і без жнив?

Мерзнеш, потієш, переїв і голодний,
Війну переходиш чи скучно в раю —
Розтягнути в часі — то план Господній,
Від нічого
До всього —
І постійно в бою.

410-9

@@

Якщо в маму вірю, особливо на девʼятому місяці,
І моєї появи чекають назовні,
Виростає напруга в кожній кісточці,
Не пояснити —
Почуття невимовні.

Та й що назвати свідомістю,
Як відсутні слова?
Сам на сам з невідомістю,
Навіть світла нема.

Незабаром воді витікати,
А матці відкритись.
Щоб вічне життя досягати,
Народжені бояться вмирати,
А я — в їхній світ народитись.

409-9

@@

Вкрали машину
В церкві, в святому місці,
В чужому місті.
Свої розʼїхались і нікому
Відвезти додому.
Навіть нема телефону.

Доведеться шукати,
Як вийти з халепи,
В незнайомих людей просити притулку.
Насторожують безхатьки-причепи —
Тож сплю під мостом або в провулку.

Загубився я,
Обібрали і геть прогнали.
Остання тривога моя —
Аби й душу також не вкрали.

408-8

@@

Домашні завдання, за дітей виконувані,
Проблем не вирішують, а їх поглиблюють.
В ледарях приховуванні
Добра не приспішують,
А біду накликують.

Улюблений сину
(А думки про Вкраїну),
Шукай в собі силу,
Намагайся сам,
Щоб тебе не вкусили,
Дати відсіч зрадливо
На тебе нацькованим псам.

В допомозі не звинувачуй
Чуже зволікання.
Перемогам завдячуй
Від власної ліні своїм розкаянням.

407-7

@@

Банановими пластинками,
Підсмаженими на маслі,
В духовці ледь підтушкованими,
Складеними шарами, як вафлі,
При високій температурі готованими

З сируватою картоплею між собою
Бринзою з часничком і мукою,
Ніби сіллю, притрушеними.
Зі шкіркою, в міру хрусткою —
Хвилин на десять включеними

Ні з ким не хотів ділитися —
Так смачно їлося:
Забажало під ранок приснитися.
Ніколи не куштував, але так захотілося.

406-8

@@

У світі чудес дивувати все важче,
Цунамі новин і сенсацій грядуть.
Може визнати просто Деміурга за краще?
Хай підійме над хвилями — і не зметуть.

Так ні ж, нам цікавий сам центр урагану,
Ядро планети і межі меж.
Нам замало глибин океану
І кількості зір в телескопах теж.

Зодягнися терпінням,
Ти лиш Бога подоба.
Залишатись творінням —
Твоя природа.
Поглинає і відбиває
Все навколо краплина —
Про неї подбає
Результат і Причина.

405-9

@@

Запрошую на вечірку, як друга,
Хоч ревність нас двох роздирає,
Між нами крайня напруга,
Кожен глибоко страждає.

Штучну байдужість підкреслюєм,
Притягуєм харизмою,
Сторонніх старанно підлещуєм
З витримкою залізною.

З наміром обірвати нерв
Найголовнішого в світі
Я перша готова тепер
Стрімголов до нього летіти.

404-9

@@

Гідно зустріти у світ народженого
І гідно провести —
Відповідальність кожного
І суспільства,
Щоб іскру життя разом пронести,
Не загасити Божого дійства.

Твій, брате, спалах
І феєрверк сестри
В зоряних славах
Бачуть світи.

Даремно сумуєш
Про власну нікчемність.
Повір і відчуєш
В вічності певність.

403-9

@@

Маєш, бо хтось заплатив —
Батько, Тарас, Христос.
Якби не матір, ти б і не жив.

Зліва спека, а справа мороз —
Діапазон між крайностями,
Щілина комфорту.

Родами тягнемось ми
До Вічного порту
Коридором пробитим
Каменярами для нас —
Поміж ними Спаситель
І Кобзар Тарас.

402-8

@@

Задекламували
В маршрутці вірша.
Про сучасного кобзаря сказали:
«Не дамо жебраку і гроша».
Виштовхали і прогнали.

«То він збірку свою рекламував.
Слави шукає.»
Добре, що я не читав.
Затаївся.
Ніхто про мене й не взнає.

Хочеш їхати далі —
Не висовуйся.
Будь сірим, як всі.
Підлаштовуйся
Або пішки ходи, чи плати за таксі.

401-7

@@

Вчиться людина,
Поки жива.
Зак не покине
Її душа.
 
Дух — учитель,
Тіло — посудина,
Душі носитель.
Душею тіло судимо.
 
Тіло душа покине,
Додому прийдЕ,
Батька зустріне,
Іспит складе.

400-9

@@

Що не Ім’я — окремий мішок
Для ганьби або слави.
Зібрані в ньому скарби і пісок,
Шкідливі і корисні справи.

Псевдонімам розділити, розмежувати
Сміття і потрібне,
Пересортувати
Лишнє і принагідне.

Тіло, душа і дух —
Різні властивості.
Троє в одному без жодних розлук
Розійдуться на фініші згідно важливості.

399-9

@@

Золотий айсберг з вершиною віри —
Насправді гора
Коштовним камінням
ПрирослА до дна.

Не плаваючий осколок,
А виступаюча основа.
Лінгвосейсмолог
Просто сказав би: Слово.

Впевненість і тривога
Безодень і гір —
Твоя перемога.
Сподівайся і вір.

398-9

@@

Лотерея доль. Ракета летить на Дніпро.
Дерево впало на хату,
Комусь пощастило, а комусь не везлО —
Не підійшов і до старту.

Тікай чи чекай нерухомо —
Твоє особисте не омине.
За океаном, на роботі чи вдома —
Дуже щасливе або сумне.

Злітають тривожно хвилини й години,
У ФлОриді паніка.
Мільтон* несе великі руїни —
В мандрівці нам пам’ятка.
__

• Ураган в 2024 р.

397-8

@@

Особливий статус — дружина.
В сусіда своя, а в мене своя.
Кажуть іще: половина,
З нею ми разом сім’я.
 
Між нами не просто дружба, А домашня кузня терпіння,
Любовна взаємна служба
Зміцняти родинне коріння.

Диво природи,
Дві частинки — цілЕ.
Союз їх продовжує рOди,
Щоб в вічність пронести живе.

396-9

@@

Кажуть, брешу, на чесних наговорюю,
Вимагають список компроматів.
Згадую і в памʼяті відтворюю
Не те, що здалося, а наявність фактів.

Хоч не вір інтуїції
І мові тіла,
Змінюй позиції,
Бо комусь прикипіло.

Гаразд. Попрацює логіка.
Неправду опише
Методом історика,
І не лИше.

395-8

@@

Знання збагачують, якщо їм вірити.
В них сумніватися — приносять шкоду.
Як переконливі, то змусять діяти —
Чекай на нагороду.

Що значить справжні, а що хибні?
Вирішує сумління.
Не долари, не гривні,
А істині служіння —
Померти всі повинні
Та досягти б спасіння.

Не намагаюсь доказати
Ні опонентам, ні собі,
Чужого прагну не чіпати,
А власне розпізнати.
Знайти шляхи свої.

394-8

@@

Запекла позиція. Радикалізм.
Цвинтарі хрестами переповнені.
Фашизм чи комунізм,
Трампізм чи путінізм —
Коридори народам доль приготовані.

Нарікаєш на вибір не той попередників —
Горе принесли, страждання й біду.
Себе відгородиш, знайдеш посередників —
Хай голосують, а я не піду.

Безучасність — також радикальність.
Від неї ще більше могил.
Осмислений вибір і мудра діяльність
На благо скерують накопичення сил.

393-7

@@

Кажи, що думаєш — і ти пророк,
Світло ближньому і для себе ясність.
У вірному напрямі спрямований крок,
Зрозуміле минуле, майбутнє й сучасність.

Чекають похвал навіть хибного,
Чим кращий підлесник, тим вища зарплата.
Підлабузнику заздрять — нічого дивного.
Утверджують кривдника і супостата.

Правда болюча для грішника,
Неприємна для вуха й для ока.
Тож за підказкою співчуття насмішника
Камінь летить у пророка.

392-8

@@

Що ж ти виграв,
Свободі відмовивши?
Думав, що вижив,
В неволю вскОчивши?

Тож вмирай двічі
За кАта й за себе…

Вироку в вічі
Заглянеш, як треба,
Чи відведеш погляд
Боягуза зрадника?

…І не стане поряд
Жодного порадника.

391-9

@@

Як слухаєш?
Чистоту мови?
Інтонацію?
Виразність слова?
Чиюсь нотацію?

Слух — торбина,
З якої відбирати,
Яка річ поживна,
А що викидати.

Цінне — в скарбницю,
Сміття — на город.
Знання — на полицю
Твоїх нагород.

390-8

@@

Давай дружити.
Бачиш? В мене ніж.
Встановимо контроль в районі.
Маленький вчинимо грабіж,
Щоб спершу забоялись нас знайомі.

Найбільш покірних приймем в банду,
Протистоятимуть — терор:
Все заберем, нехай їдять баланду,
Прославить нас орел і триколор.

В історії пройдуся величаво —
Чекайте нових атлантид.
А виступатимеш, знайдем тобі управу.
Таких, як ти, достатньо гнид.

389-9

@@

Нічого нема, лиш енергія —
Ілюзія газу, рідини і твердого.
На магнітні сили кажем «матерія»,
З відпусканням легкого,
Притяганням важкого.

Не лише руками, ногами й тілами
Наближаємо чи віддаляємо.
Вчинками, словами й думками
НенавИдимо або кохаємо.

Сказав Творець — і сталося.
З духовного Слово втілилось.
Від вибуху порозліталося,
В осколках ущільнилось.

388-9

@@

Без обгортки нема імені.
Що підсовують — річ невідома.
Властивості нерозпізнані —
КОрисне чи солома.

Названі — до знань причислені,
В архіві — якщо записані.
Улюблені в піснях оспівані.
А як оспівати без імені?

Кохання, страждання,
Спідниці, розпорки,
Марічка, жадання —
Слова-обгортки.

387-6

@@

Витрушують, щоб далі черпати.
Є сила, що забирає, а є —
Що дає.
Від певних обставин мусиш тікати,
Чуже залишати,
Захопивши своє.

Двополярність світу в підвали затисне,
В корону одЯгне, подарує й вкраде.
Погладить і вдарить, впаде і завИсне,
Приймеш — навантажить,
Облегшить — візьме.

Загубивши, стаєш порожнім,
Нехай ще й відмиють від нечистот,
Відполірують, щоб зробити спроможним
ВажливІше носити —
До рекордних висот.

386-8

@@

Коротка війна —
Недовгі й страждання.
Невелика вина
І малі сподівання.

Однак затЯгнуте
ПролиттЯ крові
Змушує прагнути
Напруженням волі.

Не варто за край
Перегинати.
Перемагай!
Щоб зло зупиняти.

385-7

@@

Інопланетяни
За людством стежать,
Бо поза часами
Єству належать.

Прилетіли з планет?
Чи спочатку між нами
(З віртуальних тенет,
Що тенет шарами)?

Не такі вони, як уява
Їх малює.
Не смертних то справа —
Їх космос формує.

384-2

@@

Люди викреслили,
Бог прийняв.
Хреста на могилі витесали,
Щоб на пам’ять стояв.

Ім’я видряпали,
Народився — вмер.
Закусили-випили
І що тепер?

Відділилися мертві, відмежувалися
Глибочезною вирвою,
До часів заховалися
Тайни ширмою.

383-8

@@

Забрала біда, задоволене горе.
Хтось пожалів і тут же забув.
Захоплює хвилями клопотів море —
Несе нОві виклики,
Щоб розраду відчув.

Наступного ранку прокинувся — дихаєш.
Чийсь завершений шлях, а тобі ще іти.
Недомальоване малюєш-виписуєш.
Перш-ніж-хвилі зітруть, досягаєш мети.

Сенс і призначення
Штовхають зсередини,
Плану не знаєш згори.
Магнітними силами залишаєшся веденим.
В надії, що з втраченим
Чекає побачення,
Хочеш не хочеш, біжи і повзи.

382-9

@@

Життя і смерть на стадіоні
І для трибун, де глядачі.
Протистояння двосторонні
Стосовно кожної душі.

Де б ти не був — іде змагання.
Боксери два — добро і зло.
На ринзі Ненависть-Кохання.
Окремо й в масі — хто кого.

Та за яскраве шоу личить
Медалі видати обом,
Бо без проблем студент не вивчить
І не отримає диплом.

381-9

@@

1. Виросло — засохло—пропало.
2. Виросло — нарвав — з’їв…
3. Росло — рвав — їв — продав….

4. Сіяв — ростив — їв — годував.

5. Виріс — постарів — помер.
6. Виріс — навчився — жив.
7. Ріс — вчився — жив — вчив.

8. Народив — виховав — жив — намножив.

9. З’явилося — було — пропало.
10. З’явилося — усвідомило — жило.
11. З’являлося — усвідомлювало — жило — впорядкувало.
12. Створило — вдосконалило — жило — цивілізація.

380-7

@@

Для лану ромашок метелик — не диво.
Сама природа гармоніює.
Аж тут рідке мило —
Кульки грайливо
Повітря надує.

Кольорів переливами
Втішать навколо.
Менш ніж хвилинами
Проживуть над полем.

Як ромашка, так і метелик
Служити щасливі
Для моментів веселих
В короткому диві.

379-8

@@

Юда на вчителя
Доносить книжнику —
Як вам така картина?
Святий помагає грабіжнику —
Здає на розправу
Батька і сина.

Мовляв, сильнішому
Опиратись не треба.
Невже в стані гіршому
Служити грішному
Бог хоче від тебе?

Насильство чинитимеш
Над власним народом —
Себе й судитимеш,
Не нині, то згодом.

378-9

@@

Розуміти себе.
Навчитися чути свій внутрішній голос.
Не той, що руйнує
Своє і чуже,
А той, що збудує
Ядро і космос.

Проклюнути, продряпати, Знайти слабинку в оболонці яйця,
Від нуля
У вічність потрапити
І вийти на простір без меж, без кінця.

Без інтуїції не обійтись.
Голос нутра і поклик ззовні
Оцінять колись —
Їхні Слова безмовні.

377-7

@@

«Навчатиму через сечу,» —
В думку прихОдило дико.
Бачу тепер і мовчу —
На зломі свідомості й сну
Іскри істин ловити спішу,
Щоб не забути, записую швидко.

Не відкладаю до ранку
Поради цариці нОчі.
Додаю до архівного банку
Підказки і гасла пророчі.

Як і щойно, пробуджений до туалету,
Згадав і записав
Згідно сюжету.
Щоб про знань джерело пам’ятав
І іншим засвідкував.

376-9

@@

В примітивній культурі опинившись,
Прийнятий на ночівлю
В ліжку чистому,
Засинаєш під ковдрами —
З дому власником.

І це вжЕ дивно …
… А посеред ночі
З вільного боку
ДІвчина молода,
Щоб не розбудити,
До тебе примощується.

Що це?
Скромна і ненав’язлива,
Навіть невинна.
І їй переспати треба —
По-можливості комфортно.

@
Чи не відштовхнеш
Тіло незаймане незнайомки —
Обережно лягає поряд,
Щоб не перебити твій сон
І самій відпочити.

В довіру входячи,
Пропонує привабливі форми,
Щоб їх торкалися і ними торкатися —
Розслабитись
Особливо солОдко.

А дружина твоя
Залишилася в родичів.
Там місця тобі не знайшлося —
Тому ти в знайомих сусідів.

@
Ложе виявилось
Досить широким.
Навіть ще одна шукає вклИнитись
Поміж тобою і попередньою гостею.
А праворуч від тебе четвертим
Чуйний господар
До квартирантів прислухається.

Перебила пОдрузі —
І Їй ти потрібен.
Та совість і інтуїція
Підказують:
Потяги плоті
Твоєї і їхньої
Чекають від тебе вистояти.
Межі не переступити.

То потім вважатимуть,
Що ти не мужик,
Міг скористатись, але прогавив.
Однак зрозумівши з часом,
Що стримуванням спасають душу.

375-9

@@

Правд багато,
Істина одна.
Яке ж це свято —
Торкнутись дна,

Здолати Еверест,
Піднятись на орбіти,
І проповзти у решті решт,
Проплисти, пролетіти.

Та знову серед правд
Знайшовши істину,
Її також до правд відправ —
Сумнівну, неосмислену.

374-9

@@

Давно лежить, не потрібна нікому,
Всі обминають занедбану річ,
Огидну собі у світі чужому.
Світло оточує, а всередині ніч.

Лиш промінчик надії дочекатись до завтра,
З дня на день зігріває, сенс додає.
«Мене ще покличуть,» — підтримує мантра, —
Ще оцінять належно служіння моє».

На кожен товар покупець знайдеться,
Недотиснуте дерево — антрацит.
Навіть мільйон хай від тебе зречеться,
Ти для когОсь — дефіцит.

373-9

@@

Не визволили, а окупували.
Територію назвавши своєю.
Населення знищили і депортували —
Заволоділи землею.

ЗалИшилось пам’ять стерти.
Мовляв, завжди було їхнім.

Щоб замовкли історичні експерти,
В нахрапі імперськім поспішнім
Нещадно руйнують культуру —
Щоб не згадали поневолені знову
Споконвічну свою натуру.
А головне, щоб забули мову.

372-9

@@

Дав мені пан, та хвалюся не паном —
Захоплюйтесь мною, який я крутий.
А що, коли завтра за власника планом
Іншому вручить, бо я не такий?

Не такий я кучер, як він сподівався —
На золотій кареті, в циліндрі і фраці
Забув про вельможу, собою пишався,
Уявив себе в славі, наймит на праці.

Тож дорожу посадою,
Каретою й кіньми,
Бо довірені владою,
Її величаю і їй покірний!

371-9

@@

Приходить осінь, а з нею болячки —
Хоч записуй себе в слабаки.
На простуду ж дивитись варто інакше —
Природа нагадує про кулаки.

Комфорт розслабляє,
Бийся, щоб жити.
Проблеми і нежить мобілізують,
Пробуджують волю потужно творити.
Часом і зовсім нас не шкодують.

Потенціал не мав би протухнути,
Пошук резервів і совість
Не припиняють нас рухати,
Щоб приносити зло або користь.

370-9

@@

Ближчий кінець, ніж про нього думаю,
Очі, Михайле, відкрий, зрозумій:
ПохвалИшся боргами, чи набитою сУмою?
Як розпізнати: чужий скарб чи твій?

Оглянься й побачиш, як часто плутають —
Відбирають, привласнюють крадене.
Видають за своє і не покутують,
Гадають, що й Богом не буде їм згадане.

Краще віддай,
Ніж своїм вважай.
Михайле, будь пильним,
Щоб в небо не передали
І не назвали
Винним.

369-9

@@

Мова квітів про багато розкаже.
Не даремно вибирають букет.
Випадковість нарве і навʼяже,
Щоб художник читав і поет.

Романтик і мрійник,
Зажурений чи закоханий,
Проходячи повз, зупиняються,
Про думки забувши сполохані,
Пильно в пелЮстки вдивляються.

Ось паралель твоєї сутності,
ЗаплатИ і в жменю бери.
Подаруй і з глибин первобутності
Травою і цвітом без слів говори.

368-9

@@

Вкрав — розбагатів,
Захопив земне під опіку.
В гроші майно перевів,
Крав, як умів,
До завершення віку.

Славу здобув, політиком став —
Запанував
Над народами,
АлЕ не вважав,
Що себе грабував,
Навіть в рай прямував
За нагородами.

Крав у всіх,
А найбільше в себе.
Та вкрасти не зміг
Ні Бога, ні неба.

367-8

@@

Вишикувані загони виглядають ефектно,
А чи й справді такою їх внутрішня сила?
Комфортно в раю, а попЕреду пекло,
Вже й друзів підтримка ослабла, зотліла.

Здамося? Відступимо?
З мостів прапорИ познімаємо?
… Інакше, ніж кровʼю свободи не купимо.
Обов’язково власною.
І ми це знаємо.

Нам чужого не треба,
Нам своє відстоЯти.
При підтримці неба,
Щоб не гинути, а виживати,
За своїх і за тебе
Доведеться вбивати.

366-9

@@

Хоча дискусії
Призначені розвивати,
В суперечках покусані
Звикли кусати.

Присікаючи, кажуть.
Говорять, щоб зупинити.
Слухачів в’яжуть
З наміром вчити.

Уникаю слОва
Звуком і буквою —
Найкраща розмова
Сумління з думкою.

365-2

@@

Паніка. Переполох.
На рівному місці.
Стосується не тільки двох,
І не тільки в їхньому селі чи місті.

Дзвінки між штатами,
Рейсів зміни,
Радий хтось, хтось заплаканий,
Бо виросли стіни.

Не панікувати.
Не падати в тугу.
А спокійно сказати:
Ламати чи будувати,
Щоб на краще справляти, —
Завжди напруга.

364-8

@@

Святі розмежують кордони,
Помаркують своїми тілами.
Загороджувальні ззаду загони
ДОосвятЯть втікачами.

Перші святі — патріоти.
За ними — святі за зарплати.
Потім святі ідіоти.
А далі треба шукати.

Безхатьків, волоцюг, наркоманів —
Чим попало кордон освятити
Від шляхт, москалів чи османів,
Щоб вижили грішні еліти.

363-8

@@

Я бачив листок, від гілки відірваний,
Що чіплявся за інші — відмовлявся падати.
Братами затриманий і навіть обійманий,
На прощання прагнув востаннє погладити.

Фатальний вітер з долини дув,
І батько клен руками струшував.
Про сина забув,
Ніби й батьком не був —
Гинути змушував.

Нічим не поможу тобі, листочку —
Я й сам вишу на присохлому хвостику.
З тобою ще стрінемось, там, за горбочком.
По дорозі до вічності
На слизькому мостику.

362-7

@@

Гризіться за віру,
Сперечайтесь про мову,
Про «гейропу» нещиру,
Про неміч військову.

Який ви народ,
Яка там нація?
Вас позбавить турбот
Лиш кремля операція.

Московські визволителі
З танками і автоматами…
При них ви не жителі,
Хіба що за ґратами.

361-7

@@

Овечка, вівця і баран —
Ніби одна родина.
Покірна, тупа і тиран —
А чим інакша людина?

Тупий і покірний — простак.
Всі погані, коли на зло.
Впертий — герой і вожак,
Чудово, якщо на добро.

Кожен боїться Бога,
Бо грішить, бо судить совість.
Досягнути б рівня такого,
Щоб любити Його натомість —
Покірливо, тупо чи рогом.

360-7

@@

Перед світанками кроплять дощі —
Землю освячують.
Небом збагачують
Після спочинку вночі.

Пилюку вчорашнього дня,
Що здійняли стосунки,
Прибивають, щоб новА тупотня
Карбувала свої візерунки.

Після фантазій снів
Зістрибуй з ліжка —
Хай і з твоїх слідів
Вийде доріжка.

359-9

@@

Знову хай скажуть віршІ* —
Лебідь — для наших людей,
Щоби їм прийняти —
Імʼя твоєї душі —
(Від гидкого каченяти —
Для греків, як Фенікс і Прометей).
Сван — по-англійськи сказати.

Іншими мовами —
Кікнос, Олор, Сіньйо і Сванур,
Багбу, Сізне, Лабуд і Ангса —
Не чіпають в молитві Юр —
Тут константа —

Світло Бога Живого —
Так відкрито моїм очам.
Велике — з немічного і малого —
Юрайя Сван.

Читай віршІ з наголосом на останнє І

358-9

@@

Господи, я ж міг її загубити,
Я ж міг її втратити,
Ту, що сума моїх кохань.
Міг в іншу долю потрапити,
Де іншій в ліжку сопіти
(А може й навіть хропіти)
Не щастям, а згустком розчарувань.

За вказівку Твою особисту
Лиш на неї — дякую. Дякую!
За любов, аж настільки чисту.
Дякую. І ще раз дякую.

Не я герой, бо за мЕне пішла,
І не тому, що Я знайшов.
То предивні Твої діла,
То батьківська Твоя Любов.

357-9

@@

Ляпас долі не приходить зненацька,
Досвід про нього попереджає.
Занадто сподобалась заборонена цяцька?
Відпускати не хочуть?
Правосуддя карає
І відбирає.

Для профілактики, неслухняним на користь,
Щоб до гіршого не тягнуло,
Щоб не дрімали сумління і совість,
Щоб зухвале творіння про Творця не забуло.

Не людина закони Йому диктувала,
По яких треба жити.
Ігнорувала їх і не приймала —
Отож буде бита.

356-9

@@

На краю прірви висповідане —
Спиною до неї.
Тож крок вперед, або крок назад —
І ми, прометеї —
Лебеді з гидких каченят
Або рік гірських трофеї —
Стаєм персонажами
Притч і балад.

Ти — співавтор,
Хоч про тебе був план.
Ти — слухач і оратор
Чужих програм.

За трибуною підтвЕрдиш
Або заперечиш —
Ідею вдержиш
Або знівЕчиш.

355-9

@@

Я — маленька людина,
Але прагну великого,
Щоб жилА Україна
Без «брата» дикого.

З його «язиком»
І манією «вєлічія»,
З фюрером пуйлом —
Гопником без «прілічія».

Чимраз переконуюсь —
Зметем перепони.
Сам не впораюсь,
Але нас мільйони.

354-3

@@

Кожний кінець десь починається,
Не вічно носити цареві вінець.
Добро має полюс, що злом називається.
Як і палиця зла має добрий кінець.

Не сумуй, бо колись було радісно,
Не журися, бо отримаєш втіху.
І стане ворогу заздрісно
Від твого щасливого сміху.

І не заздри сам,
Бо маленькі і кволі
При вдячності долі —
Джерело чудесам.

353-9

@@

Перемоги пʼянять, але й розслабляють.
Неуважним стаєш і самовпевненим.
Про це вороги твої знають.
Тому під тебе й копАють,
Щоб опинився оскверненим.

Щоб ти упав
І не піднявся,
Битву програв
І невільником став,
Тремтів і боявся.

ВикрадАння
І відбирання
Від надмірного зближення —
Закон природи.
Перемоги і нагороди —
То слабких приниження.

352-9

@@

Чекаю.
А ти, за вікном ховаючись, стежиш,
Чи маю
У тобі потребу.
Світає.
І наскільки мене збентежиш,
Дуже цікаво небу.

Зостанешся непоміченим чи в хату закличуть?
Геть проженуть чи обіймами стрінуть.
Продиктуєш слова — чи запишуть?
Поради приймуть чи відкинуть?
Зневажуть, чи в серці залишуть?

Помічу, покличу,
ОбіймУ і запишу.
І гасло і притчу
Нащадкам залишу.

351-9

@@

По егоцентризму Я - Бог.
Світ належить мені, і Я ним кручу.
Генератором щастя, надій і тривог
Самого себе звільняю і мучу.

ВійнИ не чую, а тиша дзвенить,
Бачу вночі, а вдень спотикаюсь —
Так его моє обирає. Велить.
Нікому навколо, лиш собі довіряюсь.

Між центрами Всесвітів, твоїм і моїм
Гармоній бракує.
Тож питаємо в Бога, Владики світів —
Може підкаже.
І окремих божків
Докупи згуртує.

350-6

@@

Надумані ревнощі
Ламають долі.
Відсутність довіри руйнує стосунки.
Стають нікчемами вчорашні герої —
І не треба фактів, вистачить думки.

Мстиш найдорожчому,
А страждаєш сама,
Почуття і емоції в собі розбурхуєш.
Вчора кохали, а нині війна.
Замість обняти бурчиш і штурхаєш.

Не поцілуєш і не приголубиш.
Не заслужив,
Краще б інший піклувався про тебе.
Ніби його так сильно любиш.
А насправді гребеш під себе.

349-9

@@

Рівень гри, що зоветься життям,
Знов оживаючий в самоті переходить.
З невідомістю сам-на-сам.
Така умова природи.

З клітини,
З зернини,
З яйця,
З водяного мішка,
А тепер — з тіла людини
На нОвий рівень запрошує Гра.

Співчувають навколо,
Жаліють і плачуть,
Хоч і Віра доступна кожному,
Що в новому світі тебе побачуть —
Не на рівні страждань, а в комфорті Божому.

348-9

@@

Я прийшов і піду, а Слово залИшиться,
Шукаючи інших візниць.
В архівах небесних запишеться
Про врожай його сум і різниць.

Подумаєш, слово.
Сказав — не зробив.
Горобцем полетіло, і забув про нього.
Ним ти, насправді, спас або вбив,
НатиснУвши на кнопку
Непомітно малого.

Легковажно торкаючись
Ворсинок слів,
Жартами чи серйозно,
Несвідомо або віртуозно
Грубо втручаються
В долі світів.

347-9

@@

Відсутність надії з дня на день,
Пустота, ні на що очікування,
Недоречність веселих пісень,
Уникання про щастя базікання.

Нема кого слухати і віри нема,
Від браку світла загубленому в печерах
Яка там весна?
Пастка й тюрма.
Відібрали весла прикованим на галерах.

Окремій особі і цілому народу
Лиш любов для всіх нас —
Від смерті дороговказ
Для виходу на свободу.

346-9

@@

Історики спекулюватимуть,
Хто перший почав.
Окупанти брехатимуть,
Їм потакатимуть.
Мовчки пам’ятатимуть,
Хто бачив, хто знав.

За підлизою Нестором
Від правди ховаються.
З переможцем-агресором
Не сперечаються,
Коли завойовника
Родичі заселяються.

Споконвічними землі
З часом назвуть
Центр і окраїна.
Забитого брата на поталу здадуть,
Святим зроблять Каїна.

345-9

@@

Знак питання замість крапки,
Чи пропущена кома,
Як річка без кладки,
На шляху додому.

Ніби йшов по прямій,
Дув попутній вітер —
І от, на бЕрезі стій
З-за ком, чи двокрапок між літер.

Через маленьку помилку
Зрозуміли не так,
Зробив призупинку
Розділовий знак.

344-8

@@

Час пішов — ось і перша секунда,
Народившись, відразу померла.
Та це не кінець.
Вона лиш початок хвилини.

За хвилину встигнеш багато,
Але й та промайне.
Однак не жалій, бо триває година…
Години не стало, отримуєш день,
Навіть ніч після нього.
Радій, що прожив добУ.

Сім діб назбиралось,
Пора відпочити,
Настав вихідний —
Завершився тиждень…
Поглянь на місяць.
Зʼявившись нізвідки,
Він налиється світлом
І його розтратить…
Щоб продовжився рік…

343-9

@@

Зламай себе, щоб справжнім стати.
Нема вершини,
Щоб не підкорилась,
Піддадуться глибини,
Щоб дна досягати,
І доля складеться, яка і не снилась.

Ось той момент. Пропустиш — жалітимеш,
І про себе скажеш «слабак».
Існуватимеш, а не житимеш,
Бо в себе не вірив, вчинив не так.

Дефіцит в героях —суспільство чекає.
Розрахунок на тебе —
Давався шанс.
Не просто потреба
Тебе приймає —
Входиш у транс.

342-8

@@

СЛОВО жар-птицею в сад залетіло,
До світанку, щоб ніхто не злякав.
Між листям думок на мить засвітило,
Полумʼяну пірʼїну в траві загубило —
Запрошення-натяк,
Щоб мрію шукав.

Не мета, а процес зігріває душу.
Стежить з-за рогу задоволений птах,
Як навколо за ним оглядатися мушу
В подуманих, сказаних, почутих словах.

Ховайся і клич та не згав моменту
В моєму похилому віці
Віддатись своєму студенту —
Чекати на фінішній стрічці.

341-7

@@

Що назбирав, прорве, як чиряк,
Як шило з мішка, вилізе.
Приїде поліція до забіяк,
Милосердя з біди винесе.

Не відразу наслідок і не назавжди —
Дозрівши, плоди покаже,
Крізь нОві блаженства до нової біди,
Від біди до блаженства проляже.

Ланцюг перетворень назовуть марнотою,
Скарбів комори — корозії корм.
Для наступних родів
Збираєм з тобою,
Для досвіду людства,
Досконаліших норм.

340-9

@@

З посудини в посудину
Крізь воронку лійки,
Від спокою до спокою
Через вирву життя.
Згори присуджено
З вузького чи широкого
Діаметру шийки —
Набабах чи покроково
Планують злиття.

З цистерни в бочку,
З бочки в відро,
А там у банку,
В графін і в пляшку —
Лилось, цідилось,
Фільтрувалось, текло.
Десь вільно булО,
А десь внатяжку.

Нарешті в стакан, а від нього горлу,
З нутра організму через нирки й до пор…
Переливи життя лиш міняють форму,
Щоб знову в цистерну
Закачав мотор.

339-9

@@

Побачиш життя у дзеркалі смерті,
Довше живеш — краще фінал розумієш.
В памʼять заходять Образи стерті,
Те, що тримаєш, зберегти не зумієш.

Коптіти під небом зібрався довго,
Та ще молодого
Про заповіт питають,
Хіба народився для щастя такого?
Ніби існують, а навіщо не знають.

На початку з’являєшся кінець усвідомити,
На фініші про старт згадувати.
Про світло пітьмі повідомити —
Ось для чОго.
Добро навчитися відрізняти від злого,
Не засмучувати, а радувати.

338-9

@@

Біда не прийде без запрошення,
Кожному наслідку передує причина.
Спочатку сіють,
Потім кошення,
А родить пшениця або конюшина.

Бурʼян на полі не виросте
І дах не протече,
В підвалі не буде сирості,
Коли працьовите плече.

Ворог не нападе,
Злодій не підкопається,
Біда не прийде,
Коли дбається,

337-9

@@

Ліплю з глини,
Вирізаю з каменю.
СтружУ з деревИни —
Потреба в справжньому.

Виглядаю в грозі,
В сонці і в місяці,
В довжині і в вазі,
В пустоті і в кількості.

В точці перетину
Мені Він сказав,
Зайшовши всередину:
«Молодець, що шукав».

336-9

@@

Мій всесвіт — в моїй проекції,
Його не треба копіювати,
Щоб впізнавати
У ньому деменції.

Мої сузірʼя малюють ромашки,
Поїзди і гори.
Твоя уява інакше
Про небо говорить.

Не хвилюйся, друже,
Не копАйся в гіршому —
Ми з тобою не хворі.
Від твого центру по-іншому
Розміщені зорі.

335-9

@@

Накладання карт виявляє похибку,
Стає очевидним хитрий план.
Виділяється різниця почерку,
Наскільки вчинки відповідні словам.

Та одна умова
Обов’язкова —
Прозорість,
Хоч часткова,
А ще краще, зі світлом знизу.

І відповідь готова:
Закономірність чи випадковість,
Підступність чи совість
Поширили благо чи накликали кризу?

334-7

@@

Шокований, захоплений, прикипів увагою.
З іншими ділюся — сенсація.
Від справ відриваю, до нього притягую.
Але ж талантище — така авація.

І раптом облом — кумир заявляє:
Підписку йому, вподобайки й коменти,
А СВО він благословляє,
Його не хвилюють жертв аргументи.

На нарциса дивитися гидко.
Любов і обожнення вщент розбиваються.
Тепер мені прикро —
Хай негідники в ньому кохаються.

333-8

@@

Човном натхнення долають труднощі.
Без мети і потреби журяться на бЕрезі.
Здорових захоплень бояться дурощі,
В зацікавленнях оживають, як природа в березні.

Мріємо жити, не знаємо як.
Виснажуємось в шуканнях.
Не кожен зуміє мастак
Розібратись відразу в бажаннях.

Відчути сенс,
Найважливіший поклик —
Для кожного особисте.
Щоб плавав човен,
А ідеї дотик
У вічне провадив, у святе і чисте.

332-9

@@

Йшли по узгірʼю,
Спіткнулись, котимось в прірву.
Зупинити б супутника,
Однак штовхаємо.
Штовхають і нас,
Ненавидимо і вбиваємо.

Хапаємось за байденів, макронів і щольців,
А може й серед нас знайдуться залужні?
Словаки зрадили, підступ угорців,
Тай польські фермери не дуже нам дружні.

В людях неправда,
В світі тривога.
Над людством кувалда
Та надія на Бога.

331-9

@@

Я знайшов, де до неба можна прибити себе.
Тут дуже потрібне моє бажання.
Того місця ніхто не займе.
Або я, або жодним за нього тримання.

Лицем до землі,
Спиною до купола,
Щоб про світ дарований пам’ятати і знати,
Щоб чути душу, що вгОру зітхала і гупала,
Аби в неї полинути і нею стати.

Я досі внизу.
А ніша чекає.
До неї йду,
Хоч і плоть не пускає.

330-8

@@

З надією, що не забудуть,
За життя будують пам’ятники
Хоча б в родині, якщо не повсюдно,
Щоб перехитрити часу маятники.

Залишити глибокий слід
І цінну естафету
Прагнули батько і дід.
Належить і сину поету.

Обростають багатствами
Не хлібом єдиним
Чи золотими палацами,
Але й словом нетлінним.

329-7

@@

Брудна вода,
Профільтрована грунтами,
Цілющим бʼє джерелом.
Шуми-словА,
Пережовані думками,
Свідомості стають крилом.

Спершу розумієш слово «мама»,
За неї тримаючись, з її молоком.
Формує тебе батьківська карма
Не тільки їжею і захищеним сном.

Ти чуєш і вчишся мислити,
В ланцюжки складати значення.
Як воду треба очистити,
Так і правильне бачення.

328-8

@@

Патріот покохав батьківщину,
Націоналіст — свій народ.
Нацист від чужинців позбавляє країну.
Фашизм — це свавілля сволот.

Фашизм — це загарбання територій.
Нацизм — фільтрування своєї.
Націоналізм — шанування героїв,
Патріотизм — любові ідеї.

До любові приходять по-різному,
На веранді чи в танку сидячи:
В стані блаженства ніжному
Або всіх і себе ненавидячи.

327-9

@@

Коли не чіпають,
Викликів нема —
Атрофуєшся.
Життя — це рух.
Приходить війна,
А ти будуєшся,
Захищаєшся,
Міцнішає дух.

Важко. Через не можу проходиш.
Ніхто не позаздрить,
Та ще й відвертаються.
Вірити хочуть, що переможеш,
А віра потрібна — без неї ламаються.

Чужа і власна,
Особливо своя.
То хай же не гасне —
В вірі життя!

326-9

@@

Сталося.
В кожного своє ремесло,
Когось вихідні дочекалися,
Інших на мітинги занеслО.

А комусь стрельнути намічено,
Охоронцям себе проявити,
Кандидата в вожді скалічено,
А хтось залишився вбитим.

Думаєте, Трампа поранили?
То шторхнули Америку.
Де опинимось з вами ми?
Все ще попЕреду.

325-9

@@

Погано спав,
Не міг заснути,
Ковдру скидав,
Лінувався встати
Відрегулювати
Термостат
На один градус.

Лінь би прогнав,
Якби вибігав
До підвалу невзутим,
Себе рятувати
І про рідних подбати,
Щоб уникнути втрат,
Щоб не трапився казус.

Чуюся винуватим
За пазухою в Бога.
Бо комусь не спати —
Будить тривога.

324-9

@@

Познімай замкИ, розпусти охорону —
Не дивуйся, що злодій майно розкраде,
Вхопить за комір і вижене з дому,
Підкупить суддю, звинуватять тебе.

Якщо до злиднів домашні готові,
По чужих країнах просити-клянчити —
Недоречне тоді проливання крові,
Не виросла нація, її треба няньчити.

Якщо не влаштовує
Мобілізація.
Тоді все спростовує
Капітуляція.
Та коли захочуть зберегти країну,
Знайдуть з поміж себе
Борців до загину.

323-9

@@

Як помагали і хто помагав,
Порахуємо потім,
Але краще не рахувати.
Давид населення переписав
І став винуватим.

Статистика бреше, як і кожна людина,
Навіть щиро шукаючи правди.
Бо певним наслідкам передує причина, —
Часом зізнався, а краще змовчав би.

За інших не відповідатимеш,
Лише за себе.
Що обиратимеш,
Оцінить без похибки
Небо.

322-9

@@

От-от задзвенить будильник,
Відчиняться двері в день,
Мотивацій чекаю сИльних
Для народження нових пісень.

Без ранкової іскри сенсу
Діяльність якась та й запишеться.
Та небесному видно агентству —
Душа на парковці залишиться.

Уникати сухої інерції
Просить буденна межа.
Для досягання прогресії —
Де тіло, там дух і душа.

321-8

@@

Англійську нав’язали,
Іспанську поширили
Також не без крові і геноцидів.
То й Московську пхали,
Не одному етносу не одну яму вирили,
Завдавши горя, вбивства і злиднів.

Міжнародна потрібна,
Якщо без примусу,
Коли сама проситься —
Збагатиться рідна,
Чужинці не винесуть,
Не розпорошиться.

За смерть чи за життя —
Дві цивілізації.
А мова твоя
За благо чи за руйнації?

320-8

@@

Нема сьогодні вірша,
Від сумних новин порожнеча.
Від кошмару засмутилась душа,
І бадьорість зовсім недоречна.

З Києва слухи сумні,
Паралельний день трауру.
А яку ж ще війні,
Як не трагічну, ширити ауру?

Відмовляюсь від оптимізму
Принаймні нині —
Проклін путінізму!
Співчуття Україні.

319-9

@@

Відмежувавшись від Бога і ближнього,
Немало отримуєш ворогів.
Середовище в тОбі чує лишнього,
А ти ж гармонії з ним хотів.

Розберись в собІ —
Гармонії чи домінування,
Коли на запити свої,
Егоїстичні і скупі,
Чекаєш лише потакання?

Гармонія не в випʼячуванні,
А в виважених мІрах.
У виступів згладжуванні
І в залатаних дірах.

318-7

@@

Всіяне поле кістьми
Душогубів чужинців.
Не знали б без них війни.
Та для них саме ми —
Не на їхній землі злочинці.

Ще чорнішим стане ґрунт,
Золотішою пшениця,
Через портовий пункт
Гуманітарка передається.

Бо в горлі застряг би той хліб
Захиснику і навіть агресору.
Рік або й декілька літ
Кривитись інвестору.

317-8

@@

Усвідом, старе, —
Ти вже не воїн,
Хіба що розтяжку одну підірве
Тіло незграбне на мінному полі.

Та й то молодші сапери
Краще ділянку пройдуть,
Перепливуть на той берег
Та ще й висоту візьмуть.

І на посту президента
Деменція наробить шкоди.
Молодого пусти конкурента,
Бо з тебе сміються народи.
(Продовжуй читати)

316-8

@@

Ніби й слово одне,
А чіпляє по-різному.
Когось порве,
Когось полікує і підіймЕ,
Когось залишить
В яру пофігізному.

Не завжди вгадаєш,
Як сприймуть.
Добра бажаєш —
Злим обізвуть.

Говорю собі —
Для себе збираю.
Хтось підслухав —
За думки чужі
Не я відповідаю.
Їхні вуха.

315-9

@@

Хто до лісу пішов по квіти,
Грибів багато не назбирає.
Якщо шукати, а знайти не хотіти,
Прийдеш до висновку — їх немає.

Тебе не цілували
І сам не пригубиш,
Звідусіль проганяли,
Надумав собі —
І любиш.

Зневірені кажуть любові нема,
Неможлива реінкарнація.
Не дасть тобі яблук у лісі сосна
І соснових шишок акація.

314-9

@@

Каз-ин-о — поділ всередині і навколо.
Розриває тебе, лихоманить когось.
Добровільно жорстока школа,
Найдорожче поставлене на авось.

А раптом ти сам,
Ризикнувши, вИграєш.
Склюють на тебе, бо в долі план,
Здобич ти сам
В конкурентів виклюєш,
Станеш паном, бо збіднів інший пан.

Все як в житті —
Під мостом,
Або п’єш шампанське.
Розважені кроки твої
Або в казино
Щастя циганське.

313-1

@@

Народжені від насіння пізнання добра і зла
Чистилище проходять.
Добро обирають — приймають життя,
Злі
Гинуть самі
І іншим шкодять.

Для визначення статусу природа й суспільство —
Твої екзаменатори.
Тюрма чи воля, село чи місто,
Покровителі і диктатори.

А внутрішній голос,
Сумління і совість
За горизонт заглядають.
Пропонують сповідь.
Душу спасають.

312-9

@@

Різня на заході
Чи геноциди на сході
Визначають кордони народів.
Північ і південь клімат стримує.
Природними межами — гори і води.
А як здобич лЕгка, —
То й вони стимули.

Сперечаємось з тобою,
Де ваші де наші
З огляду на історію,
Поки терпіння чаші
Претензії наповнюють.

Поллє через верх —
Ось вона.
Вже не вчора, тепер —
НОва війна.

311-9

@@

Бігунів багато,
Перемагає один,
Хто прагне завзято
І траса якому сприяє.
Хто правильно шлях обирає,
Від валу отримує кручення шин,

Кому щастить
І мета зрозуміла.
Такий добіжить,
При ньому сила.

До фінішу рви,
Щоб тріщала шкіра.
Насправді герой не ти,
А твоя віра.

310-8

@@

Перебираю банальні речі,
Давно всім відомі,
А навіщо втечі
Від присутнього в домі?

Переосмислю,
Переорганізую —
Недоношене взую,
Доїм, щоб не скисло.
Не ганяюсь за лишнім,
Непотребств не купую.

Не носився стрілою,
Розслабився, відтянувся.
Напився спокОю,
Вовтузні позбувся.

309-2

@@

Життя триватиме,
Сонце світитиме,
Вас покидатиму,
Але з вами житиму.

Тіло закопаєте,
На похоронАх поплачете,
В розлуці згадаєте,
В вічності побачите.

Відгримлять і відблискають грози,
За недожитою старістю
Тимчасові сльози
Стануть безмежною радістю.

308-8

@@

Навіщо себе ламати?
Зміна полюсів в інший бік закрутить.
Замість заздрити і брехати
Ставлення поміняти —
І відпустить.

У втраті побачити вигоду,
В негідниках — завтра покаяних.
З западин вести до виходу,
Підбадьорити бидлом облаяних.

Припинити терпіти хамство
І шляхами неправди ходити —
Жебраки перетворяться в панство,
В гніві навчишся любити.

307-2

@@

Нині — це і є вічність.
І дана хвилина — її фрагмент.
Про Буття, Його величність,
Проголошує кожен момент.

Минулого не втратить
І майбутнього не пропустить
Так звана сучасність.
Хоч ти лусни.

Утверджує на льоту
Місії свої
Намальоване на піску
Чи написане на воді.

306-9

@@

Лук і стріла —
Мішень одночасно.
Раниш когось —
Поранять тебе.
Ворогів лякаєш, щоб було їм страшно —
Знай: перЕляк і тебе не мине.

Бумеранга образ чекай прильоту,
Як не в чоло, то в потилицю.
В людях бачиш переважно сволоту —
То й не чекай від долі милості.

Проблема в тому, що моя наука
Лиш інших стосується.
Подайте мені стрілу і лУка,
Хай ближній-мішень до прильоту готується.

305-9

@@

Вір у добро, про зло пам’ятаючи.
Ти ж труднощі рішати навчаючись,
До школи за дипломом прийшов.
Привели в садочок, тебе й не питаючи,
Прилучаючи
До освітніх основ.

Вручаючи світу
З його проблемами,
Спочатку для гри, боротьби з тінню.
А на виході з агресією, смертю і лінню —
Світла з силами темними.

Ховатися світлу —
Означає погаснути.
Бездіяльністю підтримати зло.
Тож перед викликами стань сучасними,
Щоб добро без сумніву перемогло.

304-9

@@

Мене зґвалтували.
Жахіття світу
На мене впали.

Образа і відчай
Вибрати мають:
Хай злочинці і інших
калічать
Чи хай їх позамикають?
Від мене залежить
Злу потакАти
Чи його зупинити —
Світ зберегти
Чи світ погубити.

Добрі люди,
Допоможіть.
Як краще буде?
Підкажіть.

303-9

@@

Не вірите в вознесіння?
А в реінкарнацію?
А в життя без старіння
Чи в левітаціію?

Не вірите? Я вознісся.
І повернувся на землю.
Налевітувався
І реінкарнувався,
Помолодшав напевно.

Думаєте, я сказився,
Скажете секта така?
Просто я приземлився,
Щойно зійшов з літака.

302-9

@@

Відчуття нестачі
Тягне красти.
Апетити гарячі —
Навіть напасти.

Бійся себе
І своїх бажань —
Хай чаша мине
Гірких розкаянь.

Хай крадуть краще в тебе,
Але й їм поясни
Про чекання неба
І спокійні сни.

301-9

@@

Дистанційна дружба викрадає у ближніх.
Вручаєш душу незнайомцю з псевдонімом.
Сповідь без наслідків прикрих
Розтане у далях затуманеним спомином.

Чужим — байка й історія,
Рідним — шрам і провокація.
Чи не краще — назовні теорія,
А всерЕдині — цінна акція?

Мало що носять
Інші довкола,
А мені досить
Ключового Слова.

300-9

@@

Не той вже слух, згасає зір,
Зубів щоразу меншає.
Припинене долання гір,
Днів повнота себе завершує.

Кепкує молодь, здається їй,
Старі старими й народились,
Щоб залишалися в журбі своїй,
А поміж ними веселились.

Весела старість — також скарб,
Якщо від юності шукати.
В мозаїках різноманітних фарб
НайважливІший ребус розгадати.

299-8

@@

Перш ніж казати «Прощай»,
Навчись говорити «Вітаю».
Не розсипай, а збирай,
Не «втратив» хвались, а «маю».

Коли маєш ти,
То й тебе мають.
Чи не краще знайти,
Там де легко кидають?

Потенційний ворог
Товаришем став,
Бо на його докори
Ти «Прощай» не сказав.

298-8

@@

Лишайся власником свого меча,
Хай він вросте в твою долоню.
Хай стане рідним для твогО плеча,
Щоб зберегти від рабства і полону.

Цитати геніїв —
Хапання за чужі мечі.
Їх добре знати й памʼятати.
Богошукання хай народжує свої,
Щоб ними жити й помирати.

Чуже скалічить і поріже.
Щоб переможцем вийти з бою,
Своє знаходь, надійніше і свіже.
Тримайся ручки, будь собою.

297-9

@@

Мобілізація.
Втомилася нація.
Не та мотивація.
Прийшли й за мною.
На полі бою
Гинуть герої
За нас з тобою.

За нас боягузів,
Втікачів і ухилянтів,
Помирають друзі
Від рук окупантів.

Доводиться вибирати
На одинці з свідомістю:
Взятку давати
Чи йти за совістю?

296-8

@@

На дні повітряного океану
Кипить життя —
В межІ, де дихає планета.
Її кохану
Космос у своїх тенетах
Несе в надійне майбуття.

Є задум в кожної ідеї,
В галактик теж своя мета.
Тож виглядають орхідеї,
Далеко ще, чи вже пора.

У часу й простору доланні
Ми з вами бУли —
В завершення чеканні
І в ностальгії за минулим.

295-8

@@

Дивився — не означає бачив,
Слухав — не завжди чув.
Кажеш робив, а насправді партачив,
Думаєш жив, — вважай, що був.

Бачити — розуміти,
Чути — цікавитись,
Робити — хотіти,
Жити — славити

Бога і ближнього,
Самотність і світ,
Не збирати лишнього,
А приносити плід.

294-8

@@

Поспішив би на допомогу,
Та своїх вузлів вистачає.
Маю свою тривогу,
Про яку лиш сам знаю.

Кажуть: «Тобі добре,
Нас болить, а тебе ні.
Тебе не торкається горе,
А ми в лайні».

Тому простудженим з нежитю
Виявляється раптом
Прислуговують з легкістю
Хворі раком.

293-8

@@

СолОмʼяний капелюх
І пОсох мандрівника —
СхИмик-мислитель,
Бомж і жебрак.
Проганяють подалі романтика-мрійника,
Він сміття для суспільства, бо живе не так.

Докотився до крайності,
Дармоїдом став.
А в здоровій реальності
Неможливо без справ.

До пошуків істини
Спіши мерщій.
Любиш мислити,
А палатки ший.

292-8

@@

За боєм на Донецькому ринзі
Стежать міліарди aнгелів.
Не цікаво їм, коли на першій хвилині
І в першому раунді

Голіаф збиває Давида.
Це ж не шоу.
Хай виросте спершу огида
До агресора, що з мечем прийшов.

Хай покривляються армії,
Страхи пройдуть поміж станів,
Переосмисляться кожного наміри
Перш, ніж полетить камінь.

291-9

@@

Не просто джерело.
Попавши в кров,
Сама душа планети
Очистить шлаки,
Зміцнить і воскресить.
Зівʼянуті залИшивши букети,
До моря з океаном поспішить.

Щоб звідти в небо піднята на хмари
Землі душа (а як би ви її назвали?)
Енергію від сонця взяла,
Вернувшись вниз,
Ґрунтам її віддала.

Зівʼяне наш букет.
Чи з присмаком щасливим,
Що на Землі Життя проєкт
Без нас був неможливим?

290-9

@@

Покаяння бачив
В кожного своє.
Хтось вертається, плаче,
Хтось на святість плює.

На сповідь прийшов і хвалИться,
Думали грішник — насправді герой.
Кепкує над правдою, над добром глумиться,
На вигляд тверезий п’яний ковбой.

Хоч смітИть мій ближній,
Шукаючи смерті,
Хай поможе Всевишній
Прибрати моє
І моє протерти.

289-9

@@

Струна натягнута.
Зіграв би.
Нажаль мелодія не та.
В бою розбитої гітари
Вже не почують.
Розбита з нею й висота.

Струна натягнута.
Співав би.
Та замість пісні стогін-лють.
Струну натягнуту
Порвав би,
Але гітари не несуть.

Руки нема
Бо не доглянута
На полі мінному вночі.
Кричить-мовчить струна натягнута,
Струна душі.

288-9

@@

Передали,
Що викликають у військомат.
Усно.
Усно вчора й нагадали.
Здається я знову солдат.
Пенсіонер, але про вік і не спитали.

Розгублений. Переселений.
По роботі, на нОве місце.
Куди з’явитись? Не знаю, не впевнений.
Що збирати? Переміну одежі, запаси поїсти?

Відомо одне
Зупинити навалу не словом. а ділом
Бракує мене —
Потрібне тіло.

287-9

@@

Черепашці зариватися в мул,
Орлу підійматись над хмари,
Бояться в морях акул,
На верховинах пасуться отари.

А людина,
Льотчик, шахтар чи пастух,
Занурена субмарина,
Ніяк не вгамує свій дух,
Запанувати — головна причина.

За Всесвіту порогом,
Що ж там коїться?
Поки не стане Богом,
Не заспокоїться.

286-8

@@

Мене нема
В країнах, містах і селах,
Серед тих, кого б’ють, хто б’є,
В товариства сумних і веселих
За винятком тих, де я є.

Я є в думках про сЕбе, про рідних,
Про їжу, про воду й повітря,
Про мікрон і про Всесвіт, про Бога й зневіря,
Про живих і про мертвих, про багатих і бідних.

В думках я в країнах, містах і селах,
Серед тих, кого б’ють, хто б’є,
В товариства сумних і веселих
Хвилювання моє.
Все мною наповнене
І до мене притягнене.
Хто скаже нема мене?
Всесвіт це я.
Я Є!

285-9

@@

Втома від щастя і втома від горя —
Зміна швидкості в трансмісії еволюції.
Грандіозність атома і вузькість моря
Ведуть до майданів і революції.

Претензії до світу
І невдоволення собою
Розбивають закриту
Перешкоду застОю.

Нічого не вдієш, такий план.
Часом з народом, а деколи сам
Іноді й крайності мусиш долати,
Одних прагнути, а від інших тікати.

284-9

@@

Агресор прагне миру,
У війні звинувачує жертву.
Чекає від неї, щоб щиро
Сама захотіла померти.

Від ножа кадирівця,
Від кулі енкаведиста,
Дух України щоб вивітрився
З кожного хутора, села і міста.

Не шкодують отрути
Місцевому слову,
Щоб на «ісконній» чути
Лиш загарбника мову.

283-8

@@

В твого серця кишені
Твій код,
Твій ключ до розуміння світу.
Долання перешкод
І виклики щоденні
Дарують тобі освіту.

Як ліхтарик,
Лиш тобі вона служить найкраще.
Хай не засмУтить тебе і не затьмарить
Кепкування про твоє пропаще.

В кожного свій ліхтарик
І свій неповторний шлях,
В лабіринтах свої шпари,
А твоє —
В твому серці і в твоїх руках.

282-8

@@

Бабусина любов —
Через вінця радість.
Народженим підстеляння основ,
Усвідомлена блаженством старість.

В онуках замикається коло
Щасливим завершенням місії.
Не запізно і не достроково
Без перебору і без колізії.

За повноту вклонися долі,
За надійне роду заземлення.
Натішилась внуками — то й доволі,
Бо прАвнуки — то вже премія.

281-9

@@

Тривога вимагає рішення.
Залишатись стоїком
Не завжди виходить.
Готовність до двох вже полічена,
На три стрибне і вхопить.

За спасіння вчепиться
Зубами і кІгтями,
Вмить заперечиться
Адекватність істини.

І раптом усвідомивши,
Що зумів вижити,
ВизнаЄш приголомшений
Неспроможність осмислити…

…Як так сталося?

280-9

@@

Ревнощі в снах
І довіра наяву —
Який ще потрібен
Доказ кохання?
Флірт і приколи в словах
Силу любові нову
Без батарей додають на ходу,
Без клятв і чеснот обіцяння.

Щастям просто дихаєш,
Вважаючи за природнє,
По ранках вірші записуєш,
Про благословіння Господнє.

Доля — не твоє по кущах стрибання,
Не мудрого успіх мислителя,
Не батьків твоїх намагання,
Вона від Покровителя.

279-8

@@

Розніс листи —
Блаженствуй. Їх читають.
Над ними плачуть,
Цілують їх і обіймають.
Писав не ти
І не твоє приймають.
Твоє — роздати,
Не переплутати
І памʼятати,
Щоб обійти всі адресати.

В інтимах почуттів
Ти посередник,
В конвертах сповідь,
Кохання полумʼя,
Чиясь журба…
Ти — для води труба.
Для струму провід.

І не журись,
Що твого імені немає
Ні в штемпелі, ні в жодному з кутів.
Ніхто з людей його і не згадає.
Та до часів його сховає
Надійний вічності архів.

278-9

@@

Допитливість виводить на світло,
В якому як бульбашка, тріскає.
Зізнавайся, чому ти так мАниш, освіто?
Хто про зустріч з тобою вирішує?

Темрява знизу підштовхує.
Чи не вона причина?
Богом себе проголошує
Вчора людина,
А нині машина.

От нам і еволюція,
Гомо сапієнс не вершина.
Отже проситься резолюція:
Відслужила Червона Глина.

277-9

@@

Пеньюари і аксесуари
Для закріплення і знімання.
Збудження піонери,
Атрибути кохання.

Втримувачі загадковості,
Себе пропозиція,
Еротика в промисловості
Покупцю запалитися,
Продавцю збагатитися.

До вершини досягнень
Остання перешкода.
До приховувань і стягнень
Кличе природа.

276-8

@@

Здається до поезії
Підходить іщЕ самурай.
До себе самого претензії
Вже в парі із ним складай.

В коротесенькій формі,
В кількох рядках,
При життєвому штормі
В найскупіших словах.

Про харакірі краще забути,
Про що б не судив трибунал.
Чи не краще від дОлі почути
Про перемОжний фінал?

275-7

@@

Прізвище мало причину
Та мало хто про неї знає.
І немало на саму людину
Родинне клеймо впливає.

Від прізвища Маломуж
Малим почуваєшся,
Але чому ж
Королем пишаєшся?

Потужність слова
В лайці і похвалі —
Прабатьківська основа
Живе і в тобі.

274-9

@@

Погляд під ноги, а думкИ вгорі.
Заклопотаний світ,
А в ньому бульбашка.
Такі про Діану думки мої,
У всіх мішки, а в неї сумочка.

Допитливість і цікавість,
Повна пазуха мрій,
А з ними навіть
Ще й прізвище Рій.

Рій бажань і прагнень,
Сподівань і надій.
Тож бажаю досягнень,
Діано Рій.

273-9

@@

Оксамитові тіні смерек,
Розмальовані природою гори,
Довірливий клекіт лелек,
За просторами знову простори.

Шедеври на вітринах красот
Так і просяться на полотна.
Раптом збоку задзюрчав струмок
І заспівала
Душа безтурботна.

Чарівність Карпат так манить,
Всю гріховність знімає з тебе…
Як до краю любов так болить,
То як же болітиме небо?

272-9

@@

Гноєм обкладене
Добре вродить.
Принижене прославиться.
Хто нині шкодить,
Завтра зламається.

Хитрий себе перехитрить,
До простого припливе.
Від скупого відлетить,
Обездолений знайдЕ.

Як не вірити в карму?
В кругообіг речей?
Задумано гарно
Щодо всіх ідей.

271-9

@@

Гадюка тікає,
Коли Бог велів,
Або кусає.
Мовчки, без слів.

Призначена совість
Злу пояснити
Про негайну готовність
Припинити грішити.

Слухай її,
Не чекай гадюки.
Уникнеш змії,
Забудуться мУки.

270-9

@@

Дві правди на полі бою
Про Істину розмовляють.
У нас з тобою
І не питають.
Одна відбирає,
Інша не відпускає,
А нас з тобою
Смерть пожирає.

Замало виявилось
Їздити в гості,
Зазіхання вилилось
В звірині злості.

Чужим володіти
І своє тримати
Стали правдою вбити
І правдою виживати.

269-8

@@

Обійдуться без тебе.
А ти без них?
Вирішує небо,
Про добрих і злих.

Притягнеш вагона,
А в ньому сміття.
Насправді вагома
Лиш думка твоя.

Осмислюєш, як Сенека.
Складаєш в томИ.
Оглядаєш здалЕка…
Та сядь і зроби.

268-9

@@

Чистий лист готовий на все.
Довго чекав і як треба,
Ще почекає.
Може художник
Штриха нанесе,
Письменник
Рядків наскладає,
Збере в есе,
Чи дитина на колаж порубає.

Поки не знадобИться,
Поки натхнення барИться,
Лист вміє чекати
І часто у стосах,
Щоб в душу ввібрати
Нашкрябаних
Слів безголосих.

Щоб фарбів напитись
І очі натішити,
Порватися, чи скрутитись,
Або дозволити
Себе повішати.

267-9

@@

Мляво думка тягнеться,
Заплуталось слово у снах,
Ні до чого не прагнеться,
Спокій подібний на крах.

Ну от, повнота комфорту,
Хіба не до неї йшов?
Та виклики іншого сорту
Пропонують інший улов.

На парковці чи на нейтралці
Не на довго розслабишся.
По інерції пІду до праці —
Щось тай трапиться.

266-7

@@

Мереживо зірок
Сліпне в містах.
Ніби в містах
Ми й від Бога заховані.
Грандіозність неба,
Перед Всесвітом страх
Тікають, соромлячись,
Проігноровані.

Перед ближнім
В геройстві,
В змаганнях амбіцій
РозІйдуться гості
Без імен і безлиці.

Так і запишеться:
При всьому натхненні
На памʼять їм лИшиться
Дуля в кишені.

265-8

@@

Клялися в дружбі друзі,
Та для дуелі
Шукали пістолети
При взаємній напрузі,
Порушивши етикети.

Спроможність
До багатьох спроможностей —
Етикет.
Виявлення в протиріччях
Тотожностей —
В дружбі пріоритет.

Збережете друзів
І зекономите патрони,
Коли вбивчих ілюзій
Усунете перепони.

264-6

@@

Є люди дрОва,
Яких спалюють,
Щоб грілися інші.
Їх, як героїв,
Потім нахвалюють
І забувають
Все більше і більше.

Тому намагаються
Виживати,
Вибирають уникати
Ставати жертвою.
Правдою,
Але мертвою.

Лише свідомі знають,
Що вгорі їх чекають.
Смерті перелЯк
Треба здолати
Питання: Як?

263-9

@@

Веселку побачиш
При сонці за спиною,
Красоти твої,
Коли світло і правда
Позаду.
Лицем перед тьмою
Ставай до бою,
Підеш проти правди —
ПоплатИшся за зраду.

За зло осудишся,
Над собою заплачеш,
Друзів позбудешся,
Родичів втратиш.

Надійний тил —
Добро і світло.
Тому до світил
Стався привітно.

262-9

@@

ВідголОсок юності
Такий далекий,
З зашкаленням
Чуйності,
До кінця не стертий.

Від самісінького ядра,
З центру нутра
На поверхню проситься.
Її ледь торкнеться
І в ядро назад
Стрімко відноситься.

В найпершу клітину
ТвогО єства,
В першопричину…
Бо все загине,
А вона жива.

261-9

@@

Не епіграф з поясненням,
Що читатимуть,
І не меню, що їстиму,
А попередження,
Що на підносах
ДУші нам подаватимуть,
Силу жити у них,
Енергію від Творця
І Істину.

На рівні відчуттів
Що не нюхаєм,
Бачим чи чуємо,
Смакуємо чи торкАємо —
Ми не просто існуємо,
А завжди споживаємо
Кимось пожертвуване.
В агоніях хтось терпів
І ми тЕрпимо.

Не просто дихай
І не просто живи,
З громАми чи тихо —
Від сЕбе рви,
Кимось дароване
Бережи і цінуй,
До сЕрця спрямоване
Обіймай і цілуй.

260-9

@@

Наступай
На обставини,
Не дозволяй
Розчавити себе.
Вдосконалюй
Неправильне,
Міняй старе на новЕ.

В зусиллях ревних
Новизну досягаючи,
Законів древніх
Не покидаючи.

Не зійти з кОлії
І не згубити трасу
Допомагають категорії
Циклічності часу.
Тобто знаходиш новЕ,
Лиш проходячи вкОтре
Старе.

258-9

@@

Не пишеш ти,
Не писатимуть і тобі.
І не варто тоді
Скаржитись на самотність.
Від зАмкнутості
Залишаються самі,
Пропущених днів
Усвідомлюють незворотність.

Життя кипить
Від ворогів і друзів,
Стосунки
Добавляють бадьорості,
Не дають засидітись
У схимницькій смузі,
Багато від них користі.

Приносять шкоду —
НЕдругів забагато,
Особливо серед таких,
Як нагороду,
Товаришів пробуй шукати.

257-9

@@

Вмирати, нападаючи
Чи захищаючи —
Вибір виразний:
Пекло чи рай.
Каїне перемагаючий,
Світ здобуваючи,
Себе програвай.

Лідер чи прИхвостень,
Володар чи раб,
З двох лише пристаней
Розпізнай хоча б,

Котра тобі вигідна
Хай на рік
Чи на вік…
З Життя стати вигнаним
Вирішує чоловік…

256-9

@@

Навіщо боятись скелетів,
Коли ти й сам скелет?
І тебе лякатись можна.

Коли серед злих поетів
З’являється
Добрий поет,
Вивітрює
Думка тривожна.

Взявши
За приклад себе,
Змінившись на краще,
Продемонструй —
Добрий скелет іде.
І тікати від нього НАщо?

255-9

@@

Іграшко,
Гравця не перехитриш.
Дзиґо,
Не завжди крутитимешся,
Сірничко,
Може й не догориш,
А коли й догориш,
Не вічно світитимешся.

Ляльку
Можна берегти,
Підшивати і склеювати.
Допомагатимуть
Досягати мети,
Однак не варто
Аж настільки
Себе лелеяти.

Захоче майстер,
Ще недоробленими
Може відчислити.
І які не хорОбрі ми,
Ставати богами
Не варто й мислити.

254-9

@@

Золоті ґудзики,
ВИчурні ексельбанти
На мундирі чепуруна
Ховають від публіки
Притворні таланти

Буцімто генія,
Чи не наймудрішого,
Найсправедливішого
І найдобрішого.

А йому, як і всім,
Періодично
Їсти хочеться,
Виглядатиме тупим,
Спечеться
Або обмОчиться.
І хтось над ним,
Як над йолопом
Регочеться.

253-9

@@

Наша бабуся —
Добра помІщиця
Все, що має, всім роздає.
І дуже
Від того тішиться,
Розтринькує родинне,
Зокрема моє.

Рідні на неї
Ображаються,
Бо пускає по світу
Нас бідними.
Та вона не кається,
І каятись
Не збирається,
Каже, що намагається
Ростити нас гідними.

Не розраховувати
На спадщину,
А на свої сили,
Щоб не стали
Ледачими
І в людей не просили.

252-7

@@

Назвали мудрим.
Не просто похвалили.
Оголосили
Відповідальним за правду.
Тримайся її щосили
СперЕду, з боків і ззаду.

Купатися в славі
Не маєш права —
Вона не твоя.
Отруйна
Крадена слава,
Ім’я Злодій її носія.

Ти лиш носильник,
Передачі учасник.
І око Боже
За тобою стежить.
СЛОВО ж насправді
Мудрості власник.
І слава Йому належить.

251-9

@@

Сьогодні в натхнення
Вихідний.
Не тому,
Що втомилось,
А я для нього
Закритий, злий.
Призупинилось,
Засмутилось.

І спав ніби добре,
Не дуже тривожив сон,
Та в пам’яті
Щось відгукнулось,
Слово спіткнулось,
Не таке вже хоробре
Від обрАз перепон.

Не моїх, а на мене.
Був для когОсь
Не такий.
Слово натхненне,
Пробач,
Я на сЕбе злий.

250-9

@@

Коли двері на замку,
Домашні
Сплять спокійно.
Хата без жителів
Приваблює зломника.
Безпечність
Породжує війни
І жебраків-паломників.

Надійний
Держави щит,
Міцні ворота і засув
Вгамовують
Хижака апетит,
Що особливо
Спалахує часом.

Встанови броню,
А під броню броню.
Протистань вогню
І захистиш рідню.

249-9

@@

До чого
Цей частий сон?
Я загубився
В чужому місті.
Зі збитою програмою
Телефон,
Осамітнений і стривожений
Я на вОлі, як в клітці.

Сонце сходить,
Кошмар забувається.
А реальність
Приводить
До вузлів,
Що не розплітаються.

І від цього сну
Пробудитись хочеться,
Тож у сні засну,
На зАвтра відповідь
Переноситься.

248-9

@@

О третій тридцять три
Пробуджений,
До четвертої завіршоване.
До пів пʼятої зворушений —
Свідомістю зафіксоване.

Сумління навіювало
В сні —
Слово просіювало
ТО-БІ.

Проредагував до п’ятої,
Продовжуй спати.
Від долі
За віжки взятої
Чекай на результати.

247-7

@@

ЗапИлюй за вітром
І залиш природі
Свої проблеми.
Іди за світлом,
Не заперечуй
Перевірені теореми.

Розвивай і доповнюй,
Помагай, не мішаючи.
Підсвічуй і підштовхуй,
Піддувай, не здуваючи,

Можливість маєш —
Зроби.
Не можеш, а знаєш —
Скажи.

246-9

@@

Багато художньої фарби —
Заповнені музеї,
Намальоване сльозою —
В небесний архів.
З поля бою
Збирають трофеї,
Не зважаючи
На сИріт і вдів.

Покалічених
Не помічають,
Щоб забути біду.
АнгЕли
Сльози збирають —
Інформують Суддю.

Вирок повертається
Бумерангом.
Сльоза посилається
До агресора.
Помсти напалмом.

245-7

@@

День, щока планети
Шукає світла,
Полум’я зорі
Закутане
У холоду тенетах,
Чи то внизу,
Чи то вгорі.

Тримаючись
За руку сонця,
Щоб не зірватись
З кладочки орбіт,
Шукає в просторі віконця,
Не зупиняє свій політ.

Коли ж нарешті вздріє
Намічену мету?
А сонце в танці гріє:
«Довірся, доведу».

244-9

@@

Слова вам скажу
Правильні,
Інструкція чудова
Для вАс,
Бо вИ поранені
І вАм бракує слова.

Дружина докоряє:
«Ти гарно інших вчиш,
А сАм он шкутильгаєш,
І як ніхтО грішиш».

Права.
І хтО поспорить?
Я лУзер — визнаЮ.
А в глибині душа говорить:
«Я слОво роздаю».

243-9

@@

Перечу Творцеві,
За життя чіпляюсь.
Він відміряв,
А я опираюсь.

Бадьорістю і сном,
Поверхнею і дном,
Лікарем і адвокатом,
Втраченим і взятим.
Холодильником, Телевізором,
Глобальним і мІзерним.

До зубного ходи,
Дітей роди,
Зарплату неси,
Потій і роби.
Рви і хапай,
Лише не вмирай.

242-8

@@

Кіно — також реальність,
І в книгах — долі несуть.
Кожна твоя спеціальність —
Окремо прожита суть.

Згадка —
Прожите вчорашнє,
Уява — прожите завтра.
А сучасне?
ДушЕ,
Ти його маєш, чи мАла?
Чи матимеш і не втратиш?

Уява і памʼять, минуле чи майбуття,
Чуже чи своє —життів багато.
Якщо й на шматки
Їх порвати —
Окремо і разом —
ЖИТТЯ!!!

241-9

@@

Попелюшка
І царівна жаба,
Котигорошко
І гидке каченя
Третьосортність
ЗалишИли позаду,
В приниженнях дочекались
СвогО визнаннЯ.

Примітивний
Кумедний селюх,
Насмішка для міських
Продвинутих
Шокує й захоплює дух
Від масок
Раптово скинутих.

Виявившись інтелектуалом
З глибиною премудрості,
Зразковим ідеалом
Краси і мужності.
(Блогеру Дмитру Кравченку)

240-9

@@

Пришпорений світ
Після Біґ-Бенгу
Від зірки *
Спішить до зірок ***,
Від них віддаляючись.
Може від хаосу
Зберегти шеренгу?
Від двохсотих 200
До сотих 100,
Не розриваючись,
А зберігаючись.

Від собак @@
До равлика @,
До основ від вершини,
Від вавилонського
Начальника
До оцінки дружини.
##-#

Від примітивної
Ясності,
Що все в тумані,
До ребуса
Причасності і думок.
В змаганні…

239-9

@@

Вийшов з орбіти,
Графік зламав,
Будеш цінити,
Що втратити мав.

Воно не покинуло,
Зрадив ти.
ЗалишИлося символом
Досягання мети.

Орбіта чекає,
Вертайся мерщій.
Вона обіцяє
Сповнення мрій.

238-7

@@

Пощастило останньому,
Хто стрибнув на підніжку трамвая.
Йому крайньому
Першому до висідання.

На зупинці
Довго не мерз,
Може й їхав сидячи,
На виході
Обійшовся без черг,
Без лишнього «вибачте».

Везунчик, хто скрізь встигає,
Оминаючи трафіки —
Доля кому помагає,
Хто знає графіки.

237-8

@@

Порожнеча несе відпочинок,
Від якого відвик.
ЗазвичАй приходить
Або відбирають.
Депресує в застоях
Без змін чоловік,
Думки і суглоби
Без руху всихають.

Заіржавіє ніж
Забутий надовго
І хліб зачерствІє —
Споживай його вже.
Очікуй тривогу в бездіях.
Душу і тіло рух береже.

Про рух дбає дух.
Він наступає і тягне назад.
Тонус життєвий
Надійно тримає
В будівництві мостів
І барикад.

236-7

@@

Допомагаючи посилено,
Одного дня
Язика висолопиш.
Знайдуть винного —
Виснаженого коня,
І пощади не випросиш.

Пристрелять,
Шкіру здеруть,
На мʼясо пустять.
Зжеруть
І далі підуть,
Інших знайдуть,
Тягнути змусять.

Тягни, бо доля така,
Бо тягнути треба,
Думаючи про язика,
Не випинаючи
Альфа-самця
З себе.

235-9

@@

Буддист-пацифіст
Підняв повстання.
Кровожерливий натовп
Зібрав на майдан,
Обурив закликом
До покаяння
Диктатурою виснажених
Співгромадян.

«На вила його!
Нам помста потрібна!
Який іще мир?
Диктатора геть!»
«Мирна співпраця
З узурпатором хибна,
Якщо не свобода,
То краще вже смерть.»

Що таке спокій,
Важко й згадати,
Перемога мерещиться,
Перемога міраж.
Просить монах
«Перестаньте вбивати!»,
Нагнітає в народі
До насильства кураж.

234-8

@@

Пішли води,
Всі розбіглися,
Почалися роди,
Чи не запІзнишся?

В твоїх руках
Два життя,
Де там, три!
Не втримує пах,
А тобі ще нести!

Їх двох і себе
В операційну.
От от прорве…
… …
Аби не запізно…

233-9

@@

Ми лише емігранти,
Мирні поселенці.
Кажуть про нас «окупанти»
Місцеві туземці.

Їх же не так багато,
Порожні території.
Їдемо обживати
Руїни неорані.

Нас тут вбивають
Противники цивілізації.
Тому й заганяєм
Дикунів в резервації.

232-7

@@

Хіба це щоденник?
«Не дочекаюсь понеділка»,
«Довго на неї дивився»?
В марнОтах буденних
Я розриваюсь:
Взаємність
Чи помилився?

«Нині була сумна»,
«Голосно сміялася».
В думках лише вона,
Іншого нема,
Пропускалося.

Це зовсІм не щоденник —
З недогарків нікчемних.
Нічого цікавого.
Любові паливо.

231-6

@@

Муза муз
Музика,
Цариця звуків,
Какофонія природи,
Тварин і людей.
Урочистість зустрічей,
Туга розлуки.
Грандіозність грому
І скрип дверей.

Щемить у грудях,
Адреналіном рве,
Мугикає в буднях,
На синаях реве.

Троща Всесвіту,
Нейтронів мова,
І без Адама лепету
Деміурга Слово.

230-9

@@

зВУК покриває простір,
зВИК — собою процес покрив.
Око поВІКу закриватися просить,
поВАКсував — покрив, помастив.

ВЕКтору відстань покрити,
ВІК — покриття років.
покРИТи — пройти, пропустити,
РОТ пропустив —
Значить з’їв.

закРУТив — пропустив шурупа,
тРАТив — пропускав що мав,
дРІТ пропускають, як щупа.
кРЕТкою малював
(пропускав).
Що таке кРЕТка —
Хтось знав, хтось не знав.

229-9

@@

Нема основи,
Хоч майстрів багато.
І заплАтять кожному
За простій.
Та знаходжу, що й сам
Також винуватий,
Хоч я тут ніхто
І проєкт не мій.

Найкраще сховатися
За чужими спинами,
Хай мастИть собі голову
Розгублений бос.
Мудрі мовчать,
Виглядають невинними,
Хоч за хвильку не втримає,
ОбІрветься трос.

Планету на волоску
Ні на чому повішено,
Та чомусь вину
І мені приписано.

228-6

@@

Трудиться Адам не так,
І не так відпочиває,
Поганий його смак,
Не туди ступає.

Пора щось міняти.
Щоб стало краще,
Посилає сад рубати,
Чоловік бо нАщо?

Вистачало тобі саду???
Корчуй дерЕва!
Нема ради —
Наказала Єва.

227-8

@@

Чому КалІгула?
Просто сподобалось,
А Люцифер —
Звучить навіть краще…
Ким назвемось,
Тим і вподобимось,
Долю пустивши
Напризволяще.

Поки само не спливе,
Або поцікавишся
Дитини Іменем.
Відчаєм
Раптом проймЕ
І розкаєшся
Сумлінням запізненим.

Приємне на слух
І значення гарне,
Та злий в ньому дух,
Накликана карма.

226-9

@@

Знали,
Біди натворили
І забули.
Знову згадали б
Та не дали гуцули.

Невідомо хто
І невідомо де
Так заховав —
Ніхто не знайде…

ЗакопАй в сОбі зло,
Щоб не тільки ти
Але й інші його
Не змогли знайти.

225-8

@@

Пробуджене ідеєю,
Зароджене в думці,
Виражене в звуці,
В конверт заклеєне
Намальоване в букві.

Згода чи змушення,
Будівництво чи руйнація,
Вбирання чи витрушування —
МатЕріалізація.

Заперечення чи схвалення,
Коли кажуть: Готово.
Повнота і прославлення —
СЛОВО!!!

224-8

@@

Хто, як не Гог,
Спадкоємець Каїна,
Каїну й помстить?
Дочекається Авель правди.
Бумеранг нЕнависті
Назад прилетить,
Хоч Каїн святим
І виглядав би.

Зло вибирав?
Злу потакав?
Чашу давав кровопивці?
Як ти не Каїн?
Чи й ти не набрав
Статусу вбивці?

Справедливість вернЕться
Додому з полону
Та нЕ обійдЕться
Без Армагедону.

223-8

@@

Водиться кимось
Позбавлений основи
Українець
Без рідної мови.

Двері без замка,
Хата без дверей,
Рот без язика —
Здобич легкА
Для підступних людей.

Подвір’я без воріт
По кущах без чобіт,
Без ліхтарика вночі,
Без душі.
Бо слова чужі.

222-6

@@

Не до романтики,
Хоч романтики
Просять,
Давай хоч фантики,
Бо конфет
Не приносять.

А ще краще співчуття,
Бодай крихту
Людяності.
Тепер ми не просто
Сміття,
А біо відходи
Відчуженості.

Ненавистю накачані
І чужі і свої.
Ми для всесвіту втрачені,
Ще з хвилину живі.

221-9

@@

Служимо
Йому.

@
(Потреба досягнень
Запамороченими

Служить буденності
Повноти Життя.

Настане час,
Відкриється:
Ми метушились
Для Його порядку.)

@
(Потреба досягнень
В світі захоплень
На межах дійсностей
Запамороченими
Свідомостями

Служить буденності
Впевненої
Повноти Життя
З чітким планом.

Шукаючи сенсу
Свого існування,
Чи ні —
Настане час,
Відкриється всім:
Ми метушились
Для Його порядку,
Ми булькали
В Його каструлі.)

@
(Потреба досягнень
Зі спрагою прагнень
В світі захоплень
Виринань і затоплень

На межах дійсностей
Завмирань
І стрімкостей

Запамороченими
Нібито грамотними
Свідомостями
З незнайомостями

@
Служить буденності
Спокійної
Незалежності

Впевненої
Розмірено
Неревної
Повноти Життя
Спрямованого
Вороття

З чітким планом
Складеним Паном.

@
Шукаючи сенсу
В погоні прогресу
Свого існування
Благ досягання,
Чи ні
В мирі чи в війні —

Настане час
Для усіх нас,
Відкриється всім,
Навіть сліпим:
Ми метушились
Об недосяжне
Бились
Для Його порядку
Його книгам
На згадку,

Ми булькали,
Штовхалися
Кульками
В Його каструлі
Мандрівники
Прибулі.)

220-8

@@

Інтим запліднення
І інтим відходу.
Без спішки
І без запізнення —
Не обхитриш природу.

Здається плануєш,
Момент вибираєш,
Думаєш контролюєш,
А в петлю потрапляєш.

Доля досвідчена
На службі в ІДЕЇ.
Впійматись
Намічена
Та не втечеш від неї.

219-8

@@

Серед багатьох друзів
З’являться заздрощі,
В оточенні ворогів
Хтось співчуватиме.
В напрузі
Розслаблення пахощі,
Брак почуттів
За бездушність
Картатиме.

Прийшло — тримай.
Відсутнє — радій.
Іде — відпускай,
Тягне — мрій.

Зливаюсь з життям,
З насінИни на завше.
Себе віддам,
Спершу взявши.

218-8

@@

Розчинитись в Бозі,
Вийти з тіла,
Опинитись в змозі
Усвідомити ціле.

Вилупитись з яйця
На відсутність
Горизонтів,
Без кінця,
Без жодних ремонтів.

Ні вогонь, ні вода
Тебе вже не вб’є,
Бо тебе нема,
БО ТИ Є.

217-8

@@

Стояв собі віз,
Нікому не заважав,
Аж раптом спеціаліст
Тягати почав.

Закортіло
Проявити ініціативу,
То його діло,
Він щасливий.

Але ж навіщо
Я мучуся, каже,
А інші байдикують?
Несправедливо.
Піду приляжу,
Хай вони працюють.

216-7

@@

Мучити кота —
Любов проявляти.
Докучають тобі —
Значить люблять
(З метою додати
Або користуючи,
Згублять).

Два кінці також
В любові.
Залицяння або ж
Пролиття крові.

Люблять, жертвуючи
І вимагАючи
Жертви.
Любов здобуваючи,
Готуйся й померти.

215-8

@@

Постійність приносить
Здорові плоди.
Розшарпаному
Зосередитись важко —
Підводить емоцій
Зрадлива натяжка.
Відпочинку просить,
Або часу не досить,
Бо тремтить і чекає
Близької біди.

Ти і обставини,
Де гармонія?
Як її досягати?
Закони правильні
Не ігноровані,
Змалку шановані
І в старості муровані
Збирають
І вчать роздавати.

Надміру розтягнуте
Рветься,
В груду зіжм’якане
Заплітається.
Добре доглянуте
Добром відгукнеться,
Нагородами
І подяками
ЛишЕ надихається.

214-9

@@

Якби не новий день,
Якби не воскресіння,
Поменшало б пісень,
Надії на спасіння.

Якби Христос не вмер,
Щоб смерть
Перебороти,
Чим жили б ми тепер?
Про що
Були б турботи?

Лякалися б кінця,
Що нанівець
Все зводить,
Не знали б майбуття,
Що в вічність переходить.

213-9

@@

Багато ровесників
Вже повмирало.
Живу преміальними,
Хоч і в кредит.
Значить зробив ще замало,
Триває політ,
Не стерся ще мій
Метеорит.

Як і кожна душа,
Прагну слід залишИти,
Згоріти дотла,
Але так посвітити,
Щоб побачили гори
Міста і країни,
А сяйва могО
Не могли зупинити
Жодні фіранки,
Штори чи стіни.

Не впасти б
Зіркою ЛюцИфера,
Щоб все спопелити.
Не градом,
Не вихором,
А сонця промінчиком
Ніч просвердлити,
Торкнувшись кінчиком,
Хоч когось воскресити.

212-9

@@

Знання
Ведуть до результату.
ДОбрі до благ,
Злі до страждань.
В щасті й любові
Легко вмирати,
Навіть смерть —
Це вдоволення
Заповітних бажань.

Пекло у вічності,
Жах на землі
СіячУ нЕнависті.
На Божій шкалі
Внизу й в висоті
Інтриг шукачі
Позбуваються
Впевненості.

Переконаний
Праведник
В шляхах прямих,
В скарбах не крадених.
А в Божих-своїх.

211-7

@@

Слово дня
Шукав назовні,
А народилось
ВсередИні.
Почуття невимовні
Пояснилися в слові,
Краще, ніж вчора,
Зрозумілися нині.

Усвідомиш глибше —
Завтра зекономиш,
Побачиш ширше
І пройдеш швидше.
Перешкоди проломиш.

В цей світ посилаєшся
Еволюцію продовжити,
Покажи,
Що стараєшся
Не зруйнувати,
А Боже примножити.

210-9

@@

Спішить людина
Віддати машині
Не лише роботу,
Але й мислення.
ЗАпити цивілізації
Стрімкі й безупинні,
Як можуть, скорочують
До мети літочислення.

Нарікаємо,
Бо за машиною
Не встигаємо.
Навіть зараз
Вона нас чує
І свого ж творця
Потоптати планує.

Ми потоптали,
Потопчуть і нас.
Бога прогнали?
Тож без образ.

209-9

@@

Як живе Авель?
Все життя збирає,
Перед смертю
ЖартОвника підпалить
Богу сподобавшись,
Помирає.

Каїн скаженіє:
«Погасіть, погасіть!»
За братом шукає,
А той вже помер.
Брата немає.

Вівтар розбитий,
Вогонь погас.
Авелю в вічності жити,
Не серед мертвих нас.

208-9

@@

«Де моя Вкраїна?» —
Дівчата в віночках
Співають.
Закінчиться пісня,
Спорожніє сцена,
Вінки познімають.
Зіллються з натовпом,
Українського слова
І не згадають.

А нема України,
Якщо мова загарбника
Радная і настаящая,
А тачнєє язик.
Нема українською
Жодного радника,
Нав’язали російського,
А народ і звик.

МАрили незалежністю,
За неї вмирали.
Та мови занЕдбаністю
Її втрачали.

207-8

@@

Очі відвертаються,
Правду бачити
Відмовляються.
Їм подавай
Лиш приємне
На перший погляд,
А яскраве і темне
Ніби й не поряд.

Відштовхуючись
Від найтемнішого,
В напрямі
До найяскравішого
Ширше
Усвідомлюєш істину,
Его-яйця
Розділяєш тріщину.

Народженню не дивуєшся
І смерті радієш,
Коли вічність
Відчується
Перед тим, як зустрінеш.

206-8

@@

Покусаного кота
Або пристарілого
Хочеться віддати
Матері-природі,
Тож не дивуйся,
Коли й тебе
Скаліченого
Й потерпілого
Кинуть
При певній нагоді.

Не нарікай
На самотність жорстоку
І невдячних найближчих.
Та подивись
На ситуацію
З іншого боку,
Підіймись
Над проблемою вище.

Планета намагається
Твоїми очима
Побачити сонце —
Колись народжене
Назад повертається
Їй пояснити:
Життя зірки,
Що її відкинула —
Що це?

205-9

@@

Не твоє,
Відгороджене.
І межа моралі
Часто невидима.
По злодійськи привласнене
Небезпечне й пошкоджене,
Пожалієш згодом,
Що бажань
Не стримував.

Та приваблює
Завжди приємне.
Зі свого все висмоктав —
Подавай чуже.
Нашіптане потаємне
ЗахлАнне,
Не те що нечемне,
Хоче негайно і вже.

Сторож-совість
Попереджає:
Знай своє,
Тобі наділене.
Якщо твогО
Ніхто не чіпає,
Пам’ятай,
Що й сусідське —
За тОвстими стінами.

204-8

@@

Сповідатись треба,
Докори совісті
Не затамовувати.
Сміття викидати,
А цінне зберігати
І пересортОвувати.

Збитки відшкодувати
І повибачатись.
… Та спитаєш себе раптом,
А в чОму сповідатись?

Сповідатись справді легко,
Майже не потрібно,
Коли в душі рай,
Не пекло,
А навколо
Золото і срібло.

203-9

@@

Говори, душЕ,
Лягай рядкАми
Віршованими,
Запечатуйся думкАми
Впорядкованими.

Тривогу неясності
СпОкоєм змінюй,
Туман безучасності
Здогадками розвіюй.

Падаючи і спотикаючись,
Досягають науки.
Віршами складаючись,
Заощаджують ноги і руки.

202-9

@@

Гармонію в тЕбе закладену
Легко змінити на іншу,
З кращої на гіршу.
В інстинкті дикому
СтАдному —
Через отвір шваброю
В проході задньому
(Вибачте за жорсткість).

Ідею добру
І благородну,
Співчутливу і мирну
Сатана і дЕмони
Перетворюють примітивно
На агресивну.

Честь і людяність
З автократією
Несумісні.
Стриманість
І розсудливість
Їй ненависні…
…НовИх страждань
І новИх поколінь
Чекає нажаль Ірпінь.

201-7

@@

Я — слово
Поміж я-купюрами,
Я-іконами і я-домами,
Я-Образами
І я-речами,
Архітектурами
І увертюрами,
Між я-пастирями
І я-пастухами.
 
Слово вічне,
Прощальне і зустрічне.
Лікувало і калічить,
Починало і кінчить.
Кінчає, щоб починати,
Вмирає, щоб воскресати.
 
Тікають від ненaвисті
До любові,
Аби захопитись
Її обіймами,
Я — в слові.
За ним мисливець
І ним впійманий.

200-9

@@

Чому Богу приємніший вбитий,
Ніж вбивця?
А той, хто втік, щоб жити,
На десерт залишився?
 
Діти Каїна
І його братів
Перемішаються.
Як сАме, не знаємо.
Хотів чи не хотів,
В добрі і в злі
Також розпізнАються.
 
Не ґарантовано,
Але більшим шансом
Власнику сподобатись —
Як і в заповідях запропоновано,
З ним домовитись
В покорі авансом.

199-8

@@

Самотній нарікає,
Нарікає одружений.
Невдоволення
Завжди знайдеться.
Що маєм, не помічаєм.
Назбиране перевертаєм,
За відсутнім тужимо.
 
Вболівати за нестачею —
Пустоті віддатися,
За долею кращою,
Як за вітром, гнатися.
 
А скарби — ось вони,
В юрбі і в самотності —
Лиш розпізнай.
Що маєш — ціни,
Повернись і візьми.
Навіть не шукай —
Радій і май.

198-9

@@

Досвід у кожного свій 
І кожен
По-своєму мудрий.
Від захоплень залежно
І від подій,
Став ти суддею
Чи, може, підсудний.

З мені зрозумілого
Можу порадити:
Від навчЕних
Поради беру.
Лише разом
Зуміємо ладити,
Де наростити,
Де зняти кору.
 
Сподіваюсь,
Я вам потрібен,
Як і ви потрібні мені.
Поки живемо (ніби),
Поки ми з вами земні.

197-8

@@

Не звинувачуй сонце,
Що сходить
Не з того боку,
І не буряк, що родить
Не в ту пору року.
 
Право вибору
Не ти собі давав
І не ти порядок
Встановлював,
Але ти вибирав,
Яку щокУ підставляв,
Взимку чи влітку
Бур’яни прополював.
 
Повернись до світила
Іншою стороною,
Обробляй поле влітку,
Хай спочине з зимою.
Піддаватись обставинам
Залишайся хоробрим,
Корись богобійній дружині
І справедливим начальникам.
І буде тобі добре.

196-5

@@

Якщо люди борг не віддали,
А збереження енергії —
Закон непохитний,
Навіщо вважати,
Що гроші пропали,
Що ти лише жертвуєш,
А хтось ненаситний?
 
Щирий дарує, 
А не відбирає.
Біду лікує,
А вИтрати покриває.
 
Не повернули?
Інвестував.
Забули?
На небі бачили й чули,
Бог
Компенсував.

195-9

@@

Як не уникай, як не намагайся 
Про війну забути,
Під сирени
Знов засинай
Або в підвал тікай —
Приймай порцію
«Братської» отрути.
 
Скінчився б цей сон,
Пробудився б в палаці,
Та знов гуде дрон —
Прокидаємось в шанці.
 
Ти б’єш і б’ють тебе.
У війни свої закони:
СИльне в правді,
Хоч і тілом слабке,
Та ніхто не зломить.

194-9

@@

Злиті воєдино
Хвилини і години
Пливуть невпинно.
 
Росту не помічаєш,
Вважаєш,
Що залишаєшся
Там, де і був.
Та когось зустрічаєш
І навіть не питаєш —
Почуєш або прочитаєш:
А ти досягнув.
 
Мову вивчив,
Дітей виховав,
Заміж видав і поженив,
Багато хворих
Вилікував.
Гарно прожив.

193-9

@@

Не Будда я
І не Христос.
Не викликайте санітарів.
Мій словесний пронос –
Більш від захоплень,
Ніж від кошмарів.
 
Не депресія
І не ейфорія
Свідомістю заволоділи.
До мети
Кличе надія,
Щоб не підскакували,
А тихо раділи.
 
Щоб тішився вами,
А з вас дехто — мною,
Здоровими словами
В мирі з любов’ю.

192-6

@@

Розбір слів
Розвиває інтелект.
Феєрично
Життя показує,
Позбавляє
Незнання тенет,
Ребуси вічності
Успішно розвʼязує.
 
Хай називають
Мене занудою,
СкучнИм аналітиком,
Балакуном —
Тунель до Істини
Для сЕбе прорубую
Не академізму віником,
А СлОва кайлoм.
 
Байдуже, що пошуки
Мої ігнорують,
Нікчемним заняттям
Вважаючи.
Сподіваються, що вежу
Таки добудують,
Від Творця і від ближнього,
Від СлОва тікаючи.

191-5

@@

Брав?
Пора віддавати.
Віск, прополіс і мед.
А якщо довелося
Гадюкою стати, —
І мене можна взяти
Для ваших потреб.
 
Роботяща мушка літала,
Крила стерла.
Не нарікала,
Крапля меду —
Немало.
Нектар збирала,
Жалом лікувала.
 
І змія зносилась,
Пилюку ковтала,
А кожен лиш мріяв
Про її кінець.
Як бджола, отруту
На ліки здавала.
Лякала,
Бо боятись навчала.
Візьміть її всю —
На ремінець.

190-8

@@

Без яннашилоП огоьншарочВ*
Ne vvijdEc v zavtricnje,
Одного разу спіткнувшись,,,
vVvvv_vvvvVv__vvVv
Під травою опинишся.
Нічним
Залишиться вранішнє,
Надовго
(А може й на мить)
Від сонця зачинишся.
 
Зміна і тут,
В замиканні.
Однак вона не остання.
ПриРОДА ХВилюВАНня
Натякає на ВОСКРЕСАННЯ.
 
Твоє особисте, неприлюднo
Запхнуте в тіло,
Р о з і й ш л о с ь п о в с ю д н о,
о.
л
і
т
е
л
д
і
в
Коли
   _______
*Вірш експериментальний, з елементами транслітерації українського тексту латинськими літерами і знакових натяків. А в спосіб незвичайного комбінування малих і великих букв у цьому ребусі доповнюються минуле, майбутнє, спотикання, життя і смерть, природа, хвилі (вібро-), воскресання, стискання, розширення, повсюдність. Зі спеціями асемічного письма.

189-8

@@

Ось воно, на підході,
А ти й не здогадувався,
Як його звати,
При якій нагоді
І чого чекати.
 
Досяг?
Де там.
Само
В двері постукало.
Не вір
Проєктам –
Комусь
Ледь тихо шкребло,
Комусь ногами гупало.
 
Відчиниш —
Побачиш.
Пустиш —
ЗайдЕ.
Ненавʼязливо
Гостинність проявиш —
Дари розкладе.
Покликання! —
Так і скажемо.

188-9

@@

Своя сорочка
Ближче до тіла.
І що не країна,
То свій інтерес.
А гопника заточка
Щоб відлетіла,
Понад все потрібна
Воля з небес.
 
Щоб боролась Україна,
Корупціонери не крали,
Щоб союзники
Наполегливо помагали,
Навіть якби президентів
Нових обирали.
 
Може, й варто Америці,
Щоб прокинутися Європі,
З допомогою призупинитись.
А згодом,
Щоб запобігти катастрофі,
Знову включитись.

187-8

@@

Іван ЗЕлот
Живе в мЕні.
Постійно в сОбі
Його нОшу.
Часом говорить
Слова натхненні,
Коли прOшу
Або й не прOшу.
 
Люблю його слухати —
Мудрий порадник.
Пропонує
Думку розрухати,
Прополює
Ідей розсадник.
 
Дякую тобі, Іване,
Що так піклуєшся.
Особливо ночами,
Коли сплю,
А Ти – трудишся…

186-9

@@

Відчувати повноту
Без неї неможливо.
Запропонує,
Відмовить,
Погодиться,
Заборонить.
Встановить мету,
Обілить,
ОчОрнить.
 
Рівність буднів
Підніме
Або опустить,
Мертвих ліній
Коливання зрушить.
 
Пиво і газету
Відбере.
Від телевізора відірвE.
По землі, а не по паркету
До реальності
Дружина поведе.

185-9

@@

Центр міста,
Старенький будинок,
Скрипуча підлога,
ЛАвки без спинок.
 
На хиткому столику
Вази антикварні.
Паперового мотлоху,
Як у книгарні.
 
З краватками або метеликами
В костюмах елегантних,
Гарно пошитих
Чекають клієнтів.
Грошовитих,
В конфліктах пікантних…
  
@ 
Активна молодь,
Життєрадісні сім’ї,
Паруються й родять,
Щасливі і вільні.
 
Друзі в паркові
До піци готові.
Стадіон за містом,
Форма футболіста.
 
Пішов наперехват
Мій зять Юра.
Він адвокат…
 
А в центрі —  
Адвокатура.

184-9

@@

Стали на веранді
Спостерігати
Світу колапс.
Як по команді,
Почнуть руйнувати
Вас і нас.
 
Цікаве шоу,
Давно чекали,
Хоч як могли,
Віддаляли.
І нарешті знову
Війну дістали.
 
Невже остання? —
Запитує адреналін.
Це питання
Багатьох поколінь.

183-9

@@

Ліки заповнюють
Нестачу в тілі.
А нестача від чOго?
Не та дорOга,
Не ті цілі…
 
Хімічну причину
Знайдуть лабораторно.
Таблетки дадуть
Або підіймуть
Амбулаторно.
 
Вибирай:
Осмислені звички
Мудрістю набути,
Чи розкладати полички
Фармацевтичної отрути.

182-3

@@

Таємний об’єкт.
Ненароком опинився
На його території.
Камери
Зафіксували.
Переступив
Назад турнікет,
Пізно,
Хоч тебе й не впіймали.
 
Ти впійманий
Сам собою,
Боїшся
Власної тіні.
Нема спокOю —
Прийдуть за тобою.
Як не завтра,
То нині.
 
Совість сполошена,
І виходу шукаєш,
Коли незапрошеним
На чуже ступаєш.

181-8

@@

Ми не раби,
І ми – євреї.
Нехай не Сара
Наша мати, –
Агарі,
Матері,
Честь не дамо
Топтати.
 
Погани,
Християни,
Загублені коліна
Авраама
Розcіяними в світі племенАми,
Індусами і дикунами,
І ми – євреї з вами.
 
Народів батько,
Добрий Божий,
Виходець з-за річки,
Як і обіцяно,
Людей намножив, —
Євреєм
Зветься кожний.

180-2

@@

Тільки тебе кохаю,—
Чули вуха мої.
Та тепер вже знаю,
Що означають
Очі твої сумні.
 
Чому когось шукають,
Мене не помічаючи.
Тепер, на жаль, знаю,
Чому уникають
Друзів,
Довіру викликаючих.
 
Чому від ділення
Найзаповітнішим,
Від ощасливлення найдорожчих
Стаєш oсамітненим,
Щастя своє
І чуже
Порошиш.

179-9

@@

В змаганнях два полюси:
Найкраще
І найгірше.
Прояв краси
Або пропаще.
В малюнках чи в віршах.
 
Посередині спроба
Від примітивного
Відірватись.
Неправильно ображатись
Слабкому на сильного.
На нього б рівнятись.
 
Тоді ми зростаємо,
Коли здоганяємо,
А не від заздрощів
Нищимо і розриваємо.

178-9

@@

(Вірш брата. Для розслаблення)
 
Що за звір там на узліссі
Гримить і їде?
Це ж машина з Кутаїсі,
Називається «Колхіда».
 
Рве з-під себе і гуркоче,
Подивіться — димом дме.
Тільки їхати не хоче,
Але добре, що гуде.
 
Пощастило — розігналась,
Мчить і з гОрба — 70.
По дорозі розгулялась,
Неможливо нарівнять.
 
Водій вліво — вона вправо,
Потім прямо й навпаки.
На секунду десь поправив,
І знов кермо у кулаки.

 
Шумить, гуде i просто скаче,
Бідний шофер ледь не плаче.
ЗапАска на соплях висить,
І борт вже скоро відлетить.
 
От машина… Оце чудо!
Голова як у верблюда,
Хвіст драконячий повзе,
Ще й на сОбі щось везе.
  
І машина як машина.
І бензину повний бак.
І іскра мов горошина,
А не заводиться ніяк.
 
СулИма, Герус і Кавчак —
Вони вже вивчили «Колхіду».
І кожен в ній тепер мастак,
Хоч цілий світ на ній проїдуть.

177-9

@@

Продовжений вік — 
Егоїзму впокорення,
Прожитого підсумок,
За добро карма,
Пʼятої заповіді
Сповнення,
Усвідомлення,
Що все не надармо.
 
Сповільнена пенсія,
Розминання з онуками,
Дітей народження,
Чорнило й пенал —
Почуте й побачене
З блаженством
І скрутами,
В долю сплетене,
Вʼяже фінал.
 
Без тебе
Tут обійшлися б,
Та оскільки був попит
І найняли тебе —
За поправки у космосі
Звітувати берися.
Нагорода чи кара
Ніяк на мине.

176-9

@@

З днем народження
Привітало
Багато людей.
А точніше,
Вайбер.
Хтось особисто,
Хтось від сімей.
Вайбер
Ввімкнув таймер.
 
Дякую Вайберу
І дякую друзям,
Що пам’ятають.
Нагадування i надалі
Хай зберігають.
 
Приємно кожному
Відчувати
В світі самотності
І в світі тривожному,
Що нас багато.

175-9

@@

@@ Мій дім — 
Де спОкій знайшов.
Не в гостях,
Не в тюрмі і не в наймах.
Де позбувся
Рабства оков
І найбіднішої
Касти крайніх.
 
Де нарешті
Правду зустрів
І зрозумів:
 
Мій дім –
Де спОкій знайшов.
В гостях,
В тюрмі і в наймах,
В рабстві оков,
В найбагатшій
Найбіднішій
Касті крайніх.

174-9

@@

Сьогодні свято — 
В цей день народився
Чоловік і тато,
Треба й дідом вважати.
Я.
Як привітати?
Намагаються взнати,
Що дарувати –
Гадає сімʼя.
 
Хоч давно всім відомо,
Своїм і чужим:
Щорічно просить,
І йому цього досить,
Підкинули б тричі,
Тричі зловили б
І зрозуміли б:
 
Не для слави
Імениннику,
А щоб памʼятали,
Що тата мали,
Його тримали,
Ним грали.
Благословiння
Від нього брали.
Витрясали.

173-9

@@

Любов досконала,
Часом вИпробувана,
Зрад не знала
(Або добре ховала),
Взаємно вихована.
 
Прийняла незгоди
Як благословіння,
Напилась свободи
І насолоди
Замість терпіння.
 
Любов досконала
Все долала,
Спокуси минала,
Горя не знала.
…Бо життя кохала.

172-9

@@

Спостережливий
Знаки сприймає.
Він і назовні
Їх подає.
Дати народжень читає,
Вирішального знакa чекає,
Щоб заявити своє.
 
Зі знаків світ зліплений,
В погоді і в прізвищах,
В думках і в словах.
Розперезаний і заціплений,
Зачесаний і розтріпаний —
В знаках і радість,
В знаках і страх.
 
Не здогадуєшся
І не підозрюєш,
Що повернешся сяк
Чи повернешся так —
Знову і знову
Про себе повторюєш:
Твоє справжнє ім’я —
Знак.

171-8

@@

Що робить рима
В пошуках iстини?
Вона – причина.
 
Вгору лізтиме,
На дно пірнатиме,
За горизонти піде,
Тернину рватиме,
Та шлях прокладе.
 
Хибні строфи змітатиме,
Обере лиш одну.
Відповідатиме
За те, що знайду.

170-9

@@

Благословляй
Замість проклинати.
Диво не просто побачиш —
В нього ввійдеш.
Такі доведеться
Дарунки приймати –
Розбудові комор
Не вистачить меж.
 
Злодій трофеї
Тобі носитиме,
Не речі, а душу
Тобі віддасть.
Замість померти –
Житиме,
Добром навчиться
Долати напАсть.
 
Бідненькою
Хата залишиться,
Бо багатство
Вкладеться в серця.
А в небесні книги
Запишеться:
Вірним був до кінця.

169-5

@@

Придурок 
Зійшовся з придурками.
Не такими,
Як нормальні люди.
Виклики в ньому розбурхали.
Побачимо, що з того буде.
 
Первосвященники обездолені,
В сміттярки закинуті,
Скромні і нескорені,
В мішковину завинуті.
 
В одежах верблюжих
Провокують кепкувати,
Зовуть небайдужих
Месію стрічати.

168-9

@@

Мовчки
Напружено осмислюєш.
Відпочивають
Голосові звʼЯзки.
Сумління своє
Очищуєш,
Намагаєшся
Уникнути пастки.
 
Прийшло Слово,
Ожило тіло,
Заворушилось. Заговорив.
Не лише поділитись
З ближніми закортіло —
В своїй же промові
Себе збагатив.
 
Не тратьмо енергію
На пустослівʼя.

Перш ніж казати,
Добре все зваж,
Аби не питати:
«Чи хотів я,
Щоб залИшився спати
Уст моїх страж?»

167-9

@@

Боїшся?
Блаженний,
Куди б ти без страху зайшов?
ЗберЕжений чемний,
Покірний закону оков.
 
Туди тобі не можна,
І того не бери,
І тут тобі тривожно,
І там чекай біди.
 
В центрі каруселі
Тремтить заляканий аскет.
Та парадокс.
Думки веселі —
Філософ він тепер.
Поет.

166-9

@@

Забетонований сміх,
Пошматовані долі,
Замаскований гріх,
Жебракувата воля.
 
Врятоване життя,
Сумління від втечі,
За чужу вину каяття,
Опущені плечі.
 
Рука на кобурі
І нападника, і жертви.
Передчуття сумні —
Готовність померти. 

165-1

@@

Я ловлю тебе, 
Ти ловиш мене.
Лякаєш безстрашних.
Ловиш вчора майбутніх,
А завтра вчорашніх
В сакральному місці,
Що зветься Ніде.
 
Нас цілий табун —
Не побачиш нікого.
ДорОга широка —
Поля та ліси.
На місці бігун
З ногами безногий.
Сліпий кароокий –
Потвора краси.
 
Без краю і меж
Полохливий відважний.
Замкнутий в коло ланцюг.
Із лінійних мереж
В купу збитий протяжний,
Схоплений неосяжний
Без пояснення дух.

164-2

@@

Думаєш про мене, 
Палячи сигарету,
Невдачею називаєш.
Букв не бачачи, читаєш газету.
На себе злий,
Бо мене не знаєш.
 
Від вікна не відходиш —
Виглядаєш менЕ.
Нічого не зробиш,
Цей біль не мине.
 
Алкоголь не розрадить,
Не спасе анаша.
То життя барикади
Трощить ДУША!

163-3

@@

Спершу вони здичіли, 
А потім стали псами.
На чорне кажуть біле,
Вважають всіх ворогами.
 
Навколо всіх чублять,
Дивуються дуже:
Чому їх не люблять
І з ними не дружать?
 
Не раз їм вірили,
В біді дoпомагали.
Та орки хотіли би,
Щоб вєлічіє
В них визнавали.

162-4

@@

Рубаха на грудях порвана, 
Недопита пляшка в руках.
Вмирати чи жити — «всьо равно».
Грудь в орденах
Чи голова в кущах.
 
І як ти з таким повоюєш,
Вважаючи в ньому людину,
Якщо на бойні себе не відчуєш –
Ніби ти м’ясо фаршуєш,
Стріляєш і ріжеш скотину.
 
Доводиться тимчасово
Озвіріти й самому.
Добровільно чи примусово,
Долаючи втому,
Позамикати засови
Кордону,
Щоб повернутись додому.

161-5

@@

Розумний знає, 
Мудрий вживає.
Знанням починається,
Знанням і кінчається.
 
Знає сперматозоїд,
Як запліднИти,
Знає астероїд,
Як дотла згоріти.
 
Початок знає,
Як фінішем стати.
Живе вмирає,
Бо знає,
Як воскресати.

160-6

@@

Відредаговане
досконалішою українською тексту для мобілізованого за Байкалом росіянина
(поета, композитора, співака)

Отримав повІстку
Зненацька.
Стало не до жартів.
Мати речі зібрала
І тихо мені сказала
Війна того варта.

Поїдеш в чужу країну,
Привезеш пральну машину, —
Прошепотів тато:
А як дістанем мільйон,
Купимо «Ладу»,
Добудуємо хату.

…Я справді це чую,
Чи сниться сон?

159-9

@@

Ревную і заздрю, 
Бог лиш ревнує
Про навернення людини.
Його покаяння наше турбує.
А заздрити собі
Він не має причини.
 
Бо Він світу володар,
Ми Його власність.
Чи може господар
У заздрощі впасти
 
Самому собі? Чи вкрасти
В самого себе?
Або покласти
Не там,
Де Йому треба?

158-8

@@

В кожному народі –
Люди і людиська.
Будь-якій пригоді
Статись легко й близько.
 
Негідник хай не засмУтить,
ДобрОдію руку подай,
Відразу випльовуй отруту,
Розумій, співчувай і прощай.
 
Тоді і тебе порахують
Людиною, а не псом,
Оцінять і розрекламують
України добрим
Представником.

157-8

@@

Називаю Його Аллахом, 
Богом і Єговою.
З любов’ю і страхом
Йому прислуговую.
 
Хоч імена різні
І їх безліч,
Обираємо рідні,
І в цьому неміч.
 
Хто справжній,
Сперечаємось
В змаганнях сердець,
Поки не здогадаємось —
Та ж Він
Наш Творець.

156-2

@@

Легко впізнаЄш ворога
Серед ворогів.
Але обхОдиться дорого,
Як зустрів
 
На дорозі рівній
ПомІж земляків.
Більших, ніж рідні,
Нема ворогів.
 
Ніж ближні сімейні,
Ніж близькі сусіди,
Ніж свої в Тандемі*…
 
Хто пОряд їде.
 ____
*Тандем — е-додаток для спілкування листуванням і в групових розмовах.

155-7

@@

Ніхто так не лікує,
Як Лікар над лікарями.
І ніхто не облаштує,
Як Багач над багачами.
 
І вчителя кращого нема,
Ніж Вчитель над вчителями.
Він скрізь,
Всередині і поміж нами.
 
Ним дихаємо і живемо,
Лиш від Нього по-справжньому
Вчитися.
Нам би Йому вклонитися —
Та не всі Його впізнаЄмо.

154-9

@@

День народження — 
Новий відлік:
Холоду, спеки, плодів.
Минулого досвіду відгук,
Побажання з декількох слів.
 
Туга за втраченим роком,
В дзеркалі наближена старість.
За трохи сповільненим кроком
Нова відчувається радість…
 
В новій іграшці, в школі, в коханні,
В освіті, машині, кар’єрі,
В дітей і онуків чеканні,
В цвинтарному вольєрі.

153-9

@@

Не обов’язкова відповідь відразу,
Дай пережувати.
Щоб не викликAти відрази,
Краще почекати.
 
В поспіхах —
Помилка.
Зайва напруга.
Зламана стрілка.
Втрачаєш друга.
 
Не спіши сам
І не жени його —
Дозволяй словам
Досягати свогО.

152-9

@@

Під кригою сну 
Неофіліт*
Будити і не збирається.
Сплю,
А спокОю бандит
Кличе
І тут же ховається.
 
Лоскоче
Підсвідомість iстина,
Проґавиш —
Тінню майне.
Захочеш
Зловити немислиме —
Телефона підставиш —
Щось в нього й впаде.
 
Рибалка
Поплавка не випустить,
Увага —
Рибалки єство.
Шпарґалка
Обшліфує і вичистить.
І проголОсиш палко —
У сні прийшло!
 ____
*Неофіліт (досі не вживане слово) – спроможний наповнювати по-новому.

151-9

@@

Сірники кОрисно
Спалювати по черзі,
А не відразу всю пачку.
Добросовісно —
Не завжди проти шерсті
Дражнити собачку.
 
Відчайдушні
Схильні спішити,
Але й запізнитись
Не можна.
Закони всесвіту непорушні.
СірнИчка вирішує кожна,
Як в повноті послужити,
Коли спалахнути згодитись.
 
І в тебе міра своЯ
Спопелити чи погасити.
Лише б досягнулась мета —
В зародку зло зупинити.

150-7

@@

Вовк і коза — 
Агресор і жертва,
Страждалиці сльоза,
Ситий і мертва.
 
Коза і капуста —
Вегетаріанство.
Гуманність людства,
Обжерство і пʼянство.
 
Капуста і вовк —
Взаємна байдужість.
Ґвалтівник замовк.
Не гризе і не душить.

149-9

@@

І один у полі воїн, 
Якщо в ньому дух Самсона.
Він знайде потрібну зброю
Для атаки і для оборони.
 
Та найбільшу силу має
Язика двобічний меч –
Слово стіни розбиває,
Коли iстину речЕш.
 
Перед ним брехун і злодій
Опускають руки.
5 осіб чи 6 народів
Відкидають стріли й лУки.

148-6

@@

У Івана і Марусі 
Донечка і син.
Звідси й прізвиська – Марусин
І ІвAнова Ясмін.
 
У часи потреби прізвищ
Прізвиська вживали,
Щоби легко впізнавали.
Як казали, так і записали.
 
ІванОвою сестру,
Як Марусин – брата.
Щоби кожного сім’ю
Росіянами вважати.

147-9

@@

Тривога дня, 
А може, й днів,
НОчі розбУрхала,
Забирає спання,
Позбавляє снів —
Думи розштурхала.
 
Миру душа шукає,
В ліжку крутиться,
В холодильника заглядає,
Чи не взнає,
Як від безсоння відкУпиться.
 
Потрібна відповідь,
Поправка на поведінку.
НалЕжиться, нахОдиться, вИсидить,
Щоб повернутись до відпочинку.

146-6

@@

Повнотою жити — 
Цінувати процеси,
До кінця не спішити,
Не двигати – нЕсти.
 
Мету обрати
Hедосяжну.
По частинках складати
Вальяжно.

І нащадкам лишити,
Щоб продовжили,
Щоб і їм жити,
Щоб примножили,
Щоб не закінчИти.

145-7

@@

Знайдене двічі
В рідне проситься,
Привертає увагу.
Служитиме
І не скоро зноситься,
Нагодує і вгамує спрагу.
 
Не проігнорувати б,
Не пропустити б,
Пошанувати б,
Прилучити б.
 
Не так вже й багато рідного,
Претендентів на найрідніше.
Повторно знайдене приймемо —
Нехай буде більше.

144-5

@@

День Валентини 
З точки зору мужчини (-:
 
Друга моя половинко,
Змісту життя повнота,
До мети спрямовуєш стрімко,
А без тебе й мета не та.
 
Ти — до ручки сокира,
Зубчики до ключа.
Для написання чорнило,
Для самотнього тіла душа.
 
Для ослабленого спроможність,
Пальне для двигуна.
Ти проганяєш самотність,
Тому ти така дорогA.

143-6

@@

«Украина — это Россия», 
Бо по-російськи написано.
Росія — не Україна,
Тож так і залишимо.
 
Може, досить брататися?
Зi Стокгольмського синдрому
Чи не пора повертатися —
З рабства додому?
 
Чи раби рабовласниками
Мріють стати
Над земляками власними?
 
Мабуть, що так,
Бо чужинці
Їх б’ють,
А українці,
Ввійшовши у смак,
Набравши по вінця,
Свою ж кров і п’ють.

142-9

@@

Гарні вірші 
Для когось,
Комусь каламбур.
Не догодиш кожному.
Про що думати довелось,
Що прийшло, наче бур,
В пробудженні тривожному,
 
Не повчання слухачам,
А собі наука.
Щоби власна душа,
Почувши від духа,
Сама зрозуміла
І тілові передaла.
Щоб чуже не дражнила,
А своїм керувала.

141-9

@@

Падають зіркИ — 
Підставляй шапку.
ЗірвЕшся сам —
Підхоплять тебе.
Іскри з висоти
Ніби ставлять крапку
Без початку часам —
Натяк небес.
 
Пише вічність —
Читай,
Стався уважно
До її уроків.
Просторо чи тісно —
Збирай,
Щоб виявився досяжним
Справжній спОкій.
 
На землю
Падала зірка,
Розчинилась і згасла,
Її не знайдеш.
Та пробила в тЕмному
Куполі дірку.
Свого часу
Крізь неї
На небо впадЕш.

140-9

@@

Обзавівся.
Маю.
Доля подарувала.
Та більшого чекаю,
Мені того мало.
 
Іде. Беру.
Відчиняю шухляду,
А там забито…
І де покладУ?
Пропонують пораду:
 
Те, що маєш,
Призначене помагати.
Та може i заважати,
Бо надміру бажаєш.

139-5

@@

Смачно плюнути
В пику правового
Держнагляду.
 
З цигаркою над ямою
Проголосити:
Слава Україні!
 
На дно зсунутись
Від пальця на гашетці
Знаряддя смерті.
 
Опинитись в списках
Архівів злодіянь,
Посіпакою на себе ведених.
 
Увійти в серця ослаблені
Вдячністю за свободу.
 … Силою протистояння.

138-9

@@

Тікаєш абО здоганяєш, 
Знаходиш абО загубив,
Скований абo літаєш,
Зустрічаєш абО не зустрів.
 
Щасливий абo нещасний,
Боїшся абo герой,
Вільний абo підвлаcний,
У-га-га-га абО о-йой-йОй.
 
В церкві абО на роботі,
В чужому місті чи в себе в селі,
Розпусний абo у цноті —
Вві сні…

137-9

@@

Час шити і час пороти, 
Планувати і байдикувати.
Перед загрозами
Насупроти ставати.
Працювати
І лягати спати.
 
До обставин
Прийдуть і умови.
Та умов не завжди розпізнАєш.
Багато намелиш полови,
Поки наміри всі поєднаєш.
 
Дасть Бог день,
Дасть Бог їжу
І підкаже потрібний план.
І вийде у тебе свіже,
І не підріже
Ідейний бедлам.

136-9

@@

Є на кого рівнятись, 
Але попри все
Треба собою лишатись,
Нести своЄ – не чуже.
 
Чуже не болить, як власне.
І радість чужа — не твоЯ.
Хай прагнення твoє не загасне,
Будь собою до забуття.
 
Поважай і шануй побратима,
Підбадьорюй його повсякчас.
Як разом з тобою горе нестИме,
За важче берись кожен раз.

135-8

@@

Не зАвжди виходить,
Як хочеться.
Хотів би миру, а його нема.
Іноді просто чекАти доводиться,
Місяць за мІсяцем — зникне зима.
 
По-справжньому радість
Нахлине глибокою,
У вигляді непорушного спОкою,
З надією в неї широкою,
Побита камінням страждАнь.
 
Тому, зібравшись iз силами,
Розправившись могутньо крИлами,
З думками щасливими
Активно чекай без вагань.

134-6

@@

Плану Б нема.
Точніше, він виникне сам,
Коли настане пора.
 
Резерви завжди знайдуться,
Коли їх помічати,
Відразу не розтрачати,
Нехай розростуться.
 
Не тривожся,
Спокійно спи.
Це і Де аж до Я почекають.
Щоб дістатися до мети,
Спроможися
Доступне нестИ.
А плани? Вони
Самі тебе розшукають.

133-9

@@

— В тебе роги, копита і хвіст, — 
Опонент обірвав розмову.
Тебе розриває злість,
Пояснити відібрали змогу.
 
Хоч рогів, копит чи хвоста
Не помічав за собою,
Справа тепер непроста —
Не дружитимуть більше з тобою.
 
Тебе «розкусили»,
Викрили «сатану»,
Чутки розпустили,
Повірили брехуну.

132-9

@@

Комусь пощастило — 
Малює вождя.
Сподівається —
Відсиплять золотом.
А тим часом життя
Може вдарити молотом.
 
Плазувати, щоб шикувати —
Ремесло невдячне.
Чекай на втрати,
Проковтнуть-бо смачно.
 
Пиши для себе,
Собі світи.
Настане потреба –
Прийдуть по плоди.

131-9

@@

Йдемо кожен своєю дорогою
З паралелями і перехрестями,
Безтурботно і з тривогою,
З обманщиками і з чесними.
 
З мостами і тунелями,
Над прірвами, і вбрід.
Сумними і веселими.
Ведем чи ступаємо вслід.
 
Дорозі колись закінчИтись,
Та тільки б не тупиком,
А щоб в славі Творця опинИтись,
Розпрощавшись навіки зі злом.

130-9

@@

Боїшся критики, 
Бо шукаєш слави.
Щоб ганьби уникнути,
ПрислухАєшся, чи не «Браво!»
 
За славою гнатися —
Вона тікає,
Від неї ховатися —
Наздоганяє.
 
Справа в ідеї,
Не в славі суть. 
Ідуть за нею,
А славу несуть.

129-9

@@

Кількість чи якість?
Народив багато дітей,
Назбирав багато грошЕй,
Написав багато статей.
Кількість чи якість?
 
Якість чи кількість?
Дітей навчив,
За добро заплатив,
Суспільство збагатив.
Якість чи кількість?
 
Не повз, а летів,
Не тлів,
A світив,
Не дивився, а їв,
Не тремтів,
A жив.

128-9

@@

Чи вбивця – вбивця вбивці?
Якби ж то словом
Зупинити міг,
Коли під загрозою знищення опинився.
Переконав би,
І ніхто б не поліг.
 
ПрOбував знову і знову.
З сусідами рАзом, цілим селом.
Що робити, жалівся Богу,
Чи зло пропускати без перепон?
 
Зло зупиниться там,
Де його зупинити,
Де вбивати і красти
Йому не дадуть.
Не піддалось словам,
Треба руки скрутити,
У в’язницю покласти.
Продовжить вбивати —
Скаженого й вб’ють.

127-9

@@

Кодекс будівника комунізму
Не спрацював,
10 заповідей
Іґнорували.
Твердої руки сталінізму
Знову народ зажадав.
Забракло інших ідей,
Все, що могли, занедбали.
 
Агресор і жертва
В своїх же крадуть,
На корупцію нарікають.
Совість мертва,
Диктатуру зовуть,
Хоч про вихід досконаліший знають.
 
В ближнього не бажай,
Про перелюб не помишляй,
Не лжесвідкуй,
Не кради, не вбивай,
Батьків поважай,
Суботу пильнуй.
Ідолів уникай,
Імені Бога дарма не вживай.
В Нього вір і Його шануй.

126-9

@@

Хоч продовжує сунути
Похоронна процесія,
Про смерть думати —
Не депресія,
 
Коли смерть сприймаєш,
Як двері додому,
Коли з неба чекаєш
Архангелів дзвону.  

Земне тимчасове
Йде швидко і слизько.
Тож згадаємо знову:
Воскресіння близько.

125-9

@@

Підказують не спішити, 
Хто терпен – той спасен.
Чи завжди терпіти?
Як спимо і як йдем?
 
Бігти терпіти
І терпіти сидіти.
Терпіти тягнути,
Відпускати — терпіти.
 
Терпи в нетерпінні
І в терпінні терпи.
Терпіння – в гонінні
І в блаженстві мети.

124-9

@@

Не зрозумів. Знову.
Кликав Бог
До абсурдних речей.
Як повірити Його Слову,
Щоб не наїстися сорому
Серед людей?
 
Не хочу, щоб знов
Відвернулась дружина,
Щоб знову у церкві
Розбирали братИ,
ПеревихOвували
В довгих розмовах,
Навертали до істин
Давно відомих,
Як треба жити,
Куди треба йти.
 
Не зрозумів.
Доведеться знову
Довго ходити навколо гори.
Якщо не довіришся
Божому Слову –
ЗапІзнишся сам,
А з тобою й вони.

123-9

@@

Той упав, зламав хребет, 
Той помер від раку,
Того в зоні вбив кастет,
ТА не пробудилась зранку…
 
Так оцінюємо інших,
Ніби жили вмерти.
Від поганих до найгірших,
Все приписуємо смерті…
 
… Виростив пʼятьох дітей,
Написав чотири кнИжки,
Захистив сімох людей,
Як ніхто, робила стрижки…

122-9

@@

Гарну хату збудував,
Лікувала хворих,
ЗСУ мільйон віддав,
Годував бездомних.
 
Льотчик, лікар, піаніст,
Слюсар, няня, журналістка,
Малювати мала хист,
БУла справжня оптимістка.
 
Смерть забрала, хай бере,
Тіло хай відпочиває.
Але справа їх живе,
Наближаючи до раю.

121-9

@@

Навіщо вам вибачатись?
 З вами не зустрілись.
Шкодують,
Але ж не звинувачують.
Значить, десь плани поділись,
На інше затрачені.
Продовжимо сподіватись.
 
Дасть Бог, зустрінемось знову.
Може, і в кращих умовах.
Проведемо кращу розмову
В майбутніх зборах.
 
Часом і заскучити
Не гріх,
Щоби хтось замучити
Відразу не зміг.

120-6

@@

ГрОзи —
Необхідність для веселок.
СльОзи
Щастя несуть оберемок.
 
Лише б правильно оглядатись,
Щоб позитив помічати.
B висновках не помилятись,
А блага збирати.
 
Сумне завжди знайдЕш,
Його й не шукають.
А от, чи добре приймЕш —
На Суді спитають.

119-6

@@

Кожен від мене ховається.
Я старішаю,
І світ мною
Менше цікавиться.
 
Від цієї правди
Не треба тікати,
А з вдячністю
Її приймати.
 
Самотність кОрисна –
В старості
Може досягати
Й радості.
 
Якщо на валізах і взутим
Перед дорOгою рахувати,
Щоб чогось не забути…

118-6

@@

В ілюмінатор
Оглядає своє
Диктатор-
Експропріатор.
Его його
Піднято
Вище небес.
 
В кого іще відібрати,
Як знаменитішим стати?
Треба йому багато,
Ніби й не буде вмирати,
Ніби навіки воскрес.
 
Найбільший його інтерес –
Щоб бізнес його не щез,
Щоб велич свою доказати,
Бога за бороду взяти.

117-9

@@

Радію думці іншій,
Ніж моя.
Але щирій і чесній.
Без блуду й лукавства,
Виразній і куцій,
Без складних конструкцій,
Без пих і зазнайства,
Нав’язувань і чванства,
Щоб в формі чудесній,
Земній і небесній
Правда зросла —
Зміцнити могла.
 
Щоб обоє згодились,
Спілкуванням напились,
І обом відкрились
Суті слова.
 
Для того треба
Лише полюбити
Ближнього й iстину.
Вгору лізтиму,
Щоб досягнути неба,
Аби гріх відпустити.
Щоб повніше жити…
…Щоб душу навчити…
Тож продовжимо говорити.

116-8

@@

Захід будує, 
Схід руйнує.
Наприклад, Київ
Закладає Москву.
Мурами Кремль обносить,
А потім у нього ж
Пощади просить,
Від нього собі приносить
Своїми ж рукaми біду.
 
Затаївся хижак у засаді,
Збагатилася жертва — пора.
Унітазам-холодильникам
Раді.
Крові напʼється Москва на «ура».
 
Множиш маєтки,
Дітей плОдиш.
Думаєш, робиш добро,
А в кінці знаходиш,
Що сам же приводиш –
І собі, й іншим –
Страждання та зло.

115-3

@@

Закладено в натуру
Більше енергії,
Ніж в світлини.
Видно душі структуру.
Чуєш елегії
З нутра людини.
 
Фотографія —
Це переріз,
Вирвана мить,
Хоч і прекрасною,
Приховує безвість.
Бездиханна лежить.
 
Однак і в живому –
Художнику загроза.
Викликає оскому
Прив’язаності заноза.

114-7

@@

Збираєш скарби для себе — 
Дізнаються і за ними прийдуть.
Вдовольняєш чиїсь потреби —
Вдячні на руках понесуть.
 
Доля сама визначає,
Що збираєш, а що роздаєш.
Зберігаєш, коли вистачає.
Просять — тоді віддаєш.
 
Коли переповнений ринок
І нічого не треба нікому,
Значить прийшов відпочинок.
Можна й потрИматись дому.

113-3

@@

B ліжку не полЕжиш довго, 
Тілу потрібен рух.
Думкy ідеєю, словом
Раптом пробуджує дух.
 
Здавалось би все працює,
Ніщо і ніде не тече.
НовI ідеали малює
Душа, бо їй хочеться ще.
 
Нагодує спочатку тіло,
А потім візьмEться за дух.
Не може душа без діла,
Стихія її — вічний рух.

112-8

@@

Звук первинний*
 
, 聲音是主要的，
Shēngyīn shì zhǔyào de,
Шенґйін шІі жУуУйАао да,
 
Письмо вторинне.
二次寫作。
Èr cì xiězuò.
Еер шІі ксіЕеЕжуОо.
 
Про ієрогліфи можна й забути,
你可以忘記象形文字， 
Nǐ kěyǐ wàngjì xiàngxíng wénzì,
НІіІ кЕеЕйІіІ вАанґджІі ксіАанґксіІнґ веЕндзІі,
 
Головне почути:
主要是聽到：
Zhǔyào shi tīngdào:
ЖУуУйАао ші тінґдАао:
_______
*Тут і далі (всього три) – вірші експериментальні.  Це своєрідне ознайомлення з авторським дослідженням природи Слова. Тож рима і суть розпізнаються при зачитуванні лише перших рядків кожної строфи; інші рядки – для порівнювання систем ієрогліфів і озвучування міжнародним письмом  на основі латиниці й письмом українським (автор вважає, що воно досконале, але ще досконалішою, можливо, стала б «українізована» Латиниця-25**).

**Латиниця-25 має такий вигляд:
Tut i dali (vsjoqo try) – virci eksperymentaljni. Tse svojeridne oznajomlennja z avtorsjkym doslidxennjam pryrody Slova. Tox ryma i sutj rozpiznajutjsja pry zatcytuvanni lyce percyh rjadkiv koxnoji strofy; inci rjadky – dlja porivnjuvannja system ijeroqlifiv i ozvutcuvannja mixnarodnym pysjmom na osnovi latynytsi j pysjmom ukrajinsjkym (avtor vvaxaje, ctco vono doskonale, ale ctce doskonalicoju, moxlyvo, stala b “ukrajinizovana” Latynytsja-25).

@ 
Арабською чи японською,
بالعربية
或者 日本語で,
Bialearabia ti huòzhě rìyǔ,
БІалєарабІйа ті хуОожАаА рІійУуУ,
 
Грузинською чи македонською
ქართულად 或者 на македонски
Kartulad huòzhě na makedonski
КартулАд хуОожАаА na makedOnski
 
Почуєш,
你會聽到,
Nǐ huì tīngdào,
НІі хуІі тінґдАао,
 
А як занотуєш?
你如何做筆記？
Nǐ rúhé zuò bǐjì?
НІі руУхеЕ тсуОо бІіджІі?

@ 
На кожен базовий звук
對於每個基本聲音
Duìyú měi gè jīběn shēngyīn
ДуІійуУ мЕеЕі ґЕе джібЕеЕн шенґйін
 
Скористайся системою букв
使用字母系統
Shǐyòng zìmǔ xìtǒng
ШІіІйОонґ тсІімУуУ ксІітОоОнґ
 
Класичних і відомих
經典聞名
Jīngdiǎn wénmíng
ДжінґдіАаАн веЕнміІнґ
 
Або придуманих нових.
或發明新的。
Huò fāmíng xīn de.
ХуОо фаміІнґ ксін да.

111-8

@@

Від краю до краю
Переповнений зал,
А я співаю,
Не чекаю похвал.
 
Ой, у лузі, лУуУУузі
Чер-вонаАаАа калииии-на…
Відсутні друзі,
Не чує дружина.
 
Завмер всякий рух,
Тиша мЕртва прийшла —
Співає дух,
Слухає душа.

110-9

@@

Друзі — 
Заповнення нестачі.
В провалів смузі —
Запорука удачі.
 
Бракує — дають,
Підставляють плече.
Поранених несуть,
Дують на те, що пече.
 
Егоїст шукає взяти.
Приємно, коли служать.
А сам ти готовий віддати?
Чи для тEбе лиш дружать?

109-9

@@

Ми круті — 
Весь світ годуємо,
Без нас вони – ніщо.
А ми самі?
Не потребуємо
Підмоги їх, чи що?
 
Усім потрібна велич,
Статус альфа-самця.
Своїй лиш славі стелиш
Без краю i кінця.
 
Чекають вдови i сироти,
Щоб подбали й про них.
Відчують же запах милості —
Пиха пре і з самих.

108-8

@@

І я про Бога
 Хотів би говорити.
Ніби Його й пізнав,
Але заявити,
Що до рівня всьOго —
Я б не сказав.
 
Не відкрилась ще матка
Для родів душі.
Пропихається п’ятка,
Помагають віршІ.
 
І бракує росту
ПотиснУти на стінки,
Щоб вийти на простір
З Землі-жінки.
Щоб нарешті сказати:
Дозволила Мати
І Батька пізнати.

107-7

@@

НайважлИвіше слово, 
Коли готове,
З самураєм
Помирає.
 
Не імператора слуга,
А Богу,
Отримує СловА
І правди дорОгу.
 
Честь
При ньому,
А смерть
Приводить додому.

106-9

@@

На картині
Виходить навіть краще.
Бо життя рутина,
Пущена напризволяще.
 
Художник осмислив,
Відфільтрував,
Найголовніше стисло
На полотно поклав.
 
Полову відсіяв,
Зморшки прибрав,
Де треба, посилив,
Де треба — сховав.

105-9

@@

Ідея чорношкірого
І білому знадобиться.
Потребують лівого,
Як не може правиця.
 
Христос чи Будда
Істини вчили.
Сперечатись не будем —
Про те ж говорили.
 
Про Мойсеєві закони
Обидва казали.
Хіба що поклони
По-різному клали.

104-2

@@

Не переч злому, 
Коли відбирає сорочку.
Та не дозволяй нікому
Ґвалтувати дочку.
 
Не слухай поради
Ближнього підставляти.
Як вогню, бійся зради,
Щоб злу помагати.
 
Будь готовий на жертву,
Своє віддавай —
Готуйся померти,
А невинних спасай.

103-9

@@

Чому так кортить
Міняти інших?
Чому їх болти
Не влазять
В мої ніші?
 
Чому їхня різьба
Не та,
Хоч всім підходить.
То моя труба,
Кажуть, шкодить.
 
Зім’ята і пощерблена,
Порвана і дірява.
Нікому не цікава,
Помінятись би мала…
 
…Та вона ж неперевершена.
Мені досконала.

102-8

@@

Передчуттям
Не обов’язково збуватися.
Часом словам
Дозволено помилятися.
 
Шукаєш iстини —
Перебирай варіанти.
З намірами чистими —
В лайні діаманти.
 
ПомИлками заталапаєшся,
Та виявиш правду.
І їй не надякуєшся
За рятівну пораду.

101-4

@@

Хіба краще в фашистському лайні,
Ніж в демократичній війні?
Хіба раб і смерд
Обійдуть легко смерть,

Залишаючись жити,
Коптити і тліти,
«Старшому брату»
Мито платити?

У власній хаті
Посіпаці стелити,
Крім безплатної праці
Ще й на війни
За нього ходити?

100-9

@@

Можна заздрити
Старій еміграції,
Іншим радити
Дисидентські акції.

Та трагізм переселення
Не лише в ностальгії.
Він в переведенні
В умови чужії.

Не заздри гонимому,
Що життя зберіг.
Він від тиску нестримного
Задалеко забіг.

99-9

@@

Хворий
До ліжка прикутий.
Кволий
Усіма забутий.

Щоб він
Про себе згадав,
Почувши дзвін,
Порахував.

На чому спіткнувся,
Де грішив,
Чого позбувся,
Як жив.

98-7

@@

Не встигаєш…
Де ж того часу
Набрати?
А чи хоч знаєш?
На що витрачаєш?
Яку вибрав трасу,
Чого досягати?

Робота… Робота.
А навіщо?
В турботах
МарнОта,
Слава в глупОтах,
В спішках
На вітер розтрати.

Зупинись і подумай.
Зекономиш сили.
Як розумний,
Прогнавши сумнів,
Підійдеш до могили.

97-7

@@

Останній?…
Aж ніяк.
Насправді перший.
Насправді
Той мідяк
Всіх перевершить.

Щойно прийшов,
Відразу й купить.
Згубив-знайшов —
Торгує-крутить.

Успішний
Непосидючий,
Досягає впертий.
Долішній
Менш родючий,
Останнім
Стає перший.

96-6

@@

Казали, в нас опадів нема,
Колись я і сам в це повірив.
Без снігу проходИла зима,
А влітку
Не пеклО без міри.

Щось накрапало
Восени і весною,
Але ж хіба це
Дощами назвеш?
Горя не знали
Без сумИ і з сумОю —
В відпочинку і праці
Щоденно й живеш.

Переконали
Себе і навколо:
Життя — то не пЕкло,
А дарований рай.
Що хотіли, те взяли,
Не помітили болю…
Пройшовши далеко,
Зрозуміли з тобою:
В зливу, чи в спеку
Прохолодно чи тепло—
Притулку шукай.

95-7

@@