* * *

На просторах України, де золоті пшеничні поля розкинулися, як безкрає море, жила-була родина фермерів. Пшениця була їхнім гордим добром і основним засобом існування.

Коли настав час жнив, усі члени родини вставали ще до світанку. Небо поступово розфарбовувалося в рожеві та золотисті відтінки, а пшениця золотилася під променями сонця. Це був сигнал до початку напруженої, але радісної праці.

Дідусь виходив на поле з серпом, а бабуся готувала їжу для всієї родини. Діти допомагали збирати снопи і в’язати їх у вінки. Жнива були важкою роботою, але вони також були часом спілкування, сміху та спільної радості.

Коли вечір настав, поля були вже чисті, а снопи акуратно складені в стоги. Родина збиралася біля вогнища, ділилася історіями та спогадами, а над ними мерехтіли зірки. Це був час подяки за щедрий урожай і відчуття глибокої зв’язку з землею, яка живить і підтримує.