Дружба тріщить,
Підозра обрАзам малює картини.
Від жалЮ до себе душа болить —
Виглядає назовні, шукає причини.

Під рукою найближчий, хто хліб ділив,
Не так мучний, як сердечний —
Чому він мовчав чи не те говорив?
Хто винуватий? Він перший.

Задоволений ворог, співчуваючи, вислухає,
Зрадіє — противник ослаб.
Згодом товариш з павутини виплутає,
І вийде на волю засмучений раб.