Вдячного мрії вже сповняються,
Він ворота гостинно для них відкрив.
Зажерливий за щастям ганяєтеся —
А воно тікає, хоч, здавалось, зловив.

Довірилось — не те що схопилося.
В доброї долі чутлива душа.
Пристати до доброго їй зАвжди хотілося —
Без батога, без приманки гроша.

Клітка, хоч навіть простора,
Колись спорожніє,
Бо здобич втече.
Наповнена до країв комора
Вдячного. І наповниться ще.