(Богдану Смоляку присвячується.
Мудрості його спостережень)

Тягне забутись, стрибнути до раю.
Порошок доступний — нюхни і радій.
На деякий час тіло лишаю,
Робіть з ним, що хочете,
Бо я вже не свій.

І справді знаходяться ним скористатись,
Сатана мене любить інакше, ніж Бог:
Душі понівеченій дозволяє вертатись
В тіло збезчещене
З жахіттям тривог.

За блага спокус належить платити:
Полишаю обовʼязки — в неба краду.
Духом керованій тілу служити
Як намагалась — в рапорт складу.