Напевно збір моїх промов
Не надто видасться простим.
За будь яких умов
Себе вважатиму слабким.

Лише з тобою твОрю від душі,
Складаю рими — не засну допоки.
Вже пізна ніч, світла гаси мерщій —
Бажаю урочисто спокі-нокі.

Та ж ні! Я не зупинюся ніяк —
Іще б на мить продовжити це щастя.
Нарешті скажу: «Тобою хворий так,
Що будь-які перенесу напасті.»

«Адже для мене ти єдина.
Мої змінила погляди на світ.»
Моя надійна половина
Мене здіймає у політ.

Я на шляху до заповітної мети,
Яка мені ще не траплялась.
Здолаю перешкоди, порву всі ланцюги,
Щоби нікому, лиш мені дісталась.

Пробач мені і не суди жорстоко
За ревність, впевнену ходу.
Шлях вибраний карбую кроком.
Не сумнівайся — тебе не відпущу.

Ти не заручниця, не полонянка.
Якщо ув’язнюю тебе,
Тебе погоджуся звільнити на останку,
Та хто тебе від серця відірве?

Твоєму рішенню зрадію,
Для щастя твого зроблю все,
Переведу слова на дію,
Моє терпіння все знесе.