Нічого вічного нема —
З’явилося і зникло.
Буяло літо — і зима.
Вже не повернеш — прикро.
Дні, місяці і пори року
В криницю часу мулом осідають.
Та дочекавшись свого строку,
З повторенням кружляють,
Бо воскресають знов.
Кінця не мають,
Хоча й вмирають…
…Чи чуєш Бога зов?