Побачиш життя у дзеркалі смерті,
Довше живеш — краще фінал розумієш.
В памʼять заходять Образи стерті,
Те, що тримаєш, зберегти не зумієш.

Коптіти під небом зібрався довго,
Та ще молодого
Про заповіт питають,
Хіба народився для щастя такого?
Ніби існують, а навіщо не знають.

На початку з’являєшся кінець усвідомити,
На фініші про старт згадувати.
Про світло пітьмі повідомити —
Ось для чОго.
Добро навчитися відрізняти від злого,
Не засмучувати, а радувати.