Я знайшов, де до неба можна прибити себе.
Тут дуже потрібне моє бажання.
Того місця ніхто не займе.
Або я, або жодним за нього тримання.

Лицем до землі,
Спиною до купола,
Щоб про світ дарований пам’ятати і знати,
Щоб чути душу, що вгОру зітхала і гупала,
Аби в неї полинути і нею стати.

Я досі внизу.
А ніша чекає.
До неї йду,
Хоч і плоть не пускає.