299 Ukr
Не той вже слух, згасає зір,
Зубів щоразу меншає.
Припинене долання гір,
Днів повнота себе завершує.
Кепкує молодь, здається їй,
Старі старими й народились,
Щоб залишалися в журбі своїй,
А поміж ними веселились.
Весела старість — також скарб,
Якщо від юності шукати.
В мозаїках різноманітних фарб
НайважливІший ребус розгадати.