Багато ровесників
Вже повмирало.
Живу преміальними,
Хоч і в кредит.
Значить зробив ще замало,
Триває політ,
Не стерся ще мій
Метеорит.

Як і кожна душа,
Прагну слід залишИти,
Згоріти дотла,
Але так посвітити,
Щоб побачили гори
Міста і країни,
А сяйва могО
Не могли зупинити
Жодні фіранки,
Штори чи стіни.

Не впасти б
Зіркою ЛюцИфера,
Щоб все спопелити.
Не градом,
Не вихором,
А сонця промінчиком
Ніч просвердлити,
Торкнувшись кінчиком,
Хоч когось воскресити.