(Вірш брата. Для розслаблення)
 
Що за звір там на узліссі
Гримить і їде?
Це ж машина з Кутаїсі,
Називається «Колхіда».
 
Рве з-під себе і гуркоче,
Подивіться — димом дме.
Тільки їхати не хоче,
Але добре, що гуде.
 
Пощастило — розігналась,
Мчить і з гОрба — 70.
По дорозі розгулялась,
Неможливо нарівнять.
 
Водій вліво — вона вправо,
Потім прямо й навпаки.
На секунду десь поправив,
І знов кермо у кулаки.

 
Шумить, гуде i просто скаче,
Бідний шофер ледь не плаче.
ЗапАска на соплях висить,
І борт вже скоро відлетить.
 
От машина… Оце чудо!
Голова як у верблюда,
Хвіст драконячий повзе,
Ще й на сОбі щось везе.
  
І машина як машина.
І бензину повний бак.
І іскра мов горошина,
А не заводиться ніяк.
 
СулИма, Герус і Кавчак —
Вони вже вивчили «Колхіду».
І кожен в ній тепер мастак,
Хоч цілий світ на ній проїдуть.