Овечка, вівця і баран —
Ніби одна родина.
Покірна, тупа і тиран —
А чим інакша людина?

Тупий і покірний — простак.
Всі погані, коли на зло.
Впертий — герой і вожак,
Чудово, якщо на добро.

Кожен боїться Бога,
Бо грішить, бо судить совість.
Досягнути б рівня такого,
Щоб любити Його натомість —
Покірливо, тупо чи рогом.

360-7

@@

Перед світанками кроплять дощі —
Землю освячують.
Небом збагачують
Після спочинку вночі.

Пилюку вчорашнього дня,
Що здійняли стосунки,
Прибивають, щоб новА тупотня
Карбувала свої візерунки.

Після фантазій снів
Зістрибуй з ліжка —
Хай і з твоїх слідів
Вийде доріжка.

359-9

@@

Знову хай скажуть віршІ* —
Лебідь — для наших людей,
Щоби їм прийняти —
Імʼя твоєї душі —
(Від гидкого каченяти —
Для греків, як Фенікс і Прометей).
Сван — по-англійськи сказати.

Іншими мовами —
Кікнос, Олор, Сіньйо і Сванур,
Багбу, Сізне, Лабуд і Ангса —
Не чіпають в молитві Юр —
Тут константа —

Світло Бога Живого —
Так відкрито моїм очам.
Велике — з немічного і малого —
Юрайя Сван.

Читай віршІ з наголосом на останнє І

358-9

@@

Господи, я ж міг її загубити,
Я ж міг її втратити,
Ту, що сума моїх кохань.
Міг в іншу долю потрапити,
Де іншій в ліжку сопіти
(А може й навіть хропіти)
Не щастям, а згустком розчарувань.

За вказівку Твою особисту
Лиш на неї — дякую. Дякую!
За любов, аж настільки чисту.
Дякую. І ще раз дякую.

Не я герой, бо за мЕне пішла,
І не тому, що Я знайшов.
То предивні Твої діла,
То батьківська Твоя Любов.

357-9

@@

Ляпас долі не приходить зненацька,
Досвід про нього попереджає.
Занадто сподобалась заборонена цяцька?
Відпускати не хочуть?
Правосуддя карає
І відбирає.

Для профілактики, неслухняним на користь,
Щоб до гіршого не тягнуло,
Щоб не дрімали сумління і совість,
Щоб зухвале творіння про Творця не забуло.

Не людина закони Йому диктувала,
По яких треба жити.
Ігнорувала їх і не приймала —
Отож буде бита.

356-9

@@

На краю прірви висповідане —
Спиною до неї.
Тож крок вперед, або крок назад —
І ми, прометеї —
Лебеді з гидких каченят
Або рік гірських трофеї —
Стаєм персонажами
Притч і балад.

Ти — співавтор,
Хоч про тебе був план.
Ти — слухач і оратор
Чужих програм.

За трибуною підтвЕрдиш
Або заперечиш —
Ідею вдержиш
Або знівЕчиш.

355-9

@@

Я — маленька людина,
Але прагну великого,
Щоб жилА Україна
Без «брата» дикого.

З його «язиком»
І манією «вєлічія»,
З фюрером пуйлом —
Гопником без «прілічія».

Чимраз переконуюсь —
Зметем перепони.
Сам не впораюсь,
Але нас мільйони.

354-3

@@

Кожний кінець десь починається,
Не вічно носити цареві вінець.
Добро має полюс, що злом називається.
Як і палиця зла має добрий кінець.

Не сумуй, бо колись було радісно,
Не журися, бо отримаєш втіху.
І стане ворогу заздрісно
Від твого щасливого сміху.

І не заздри сам,
Бо маленькі і кволі
При вдячності долі —
Джерело чудесам.

353-9

@@

Перемоги пʼянять, але й розслабляють.
Неуважним стаєш і самовпевненим.
Про це вороги твої знають.
Тому під тебе й копАють,
Щоб опинився оскверненим.

Щоб ти упав
І не піднявся,
Битву програв
І невільником став,
Тремтів і боявся.

ВикрадАння
І відбирання
Від надмірного зближення —
Закон природи.
Перемоги і нагороди —
То слабких приниження.

352-9

@@

Чекаю.
А ти, за вікном ховаючись, стежиш,
Чи маю
У тобі потребу.
Світає.
І наскільки мене збентежиш,
Дуже цікаво небу.

Зостанешся непоміченим чи в хату закличуть?
Геть проженуть чи обіймами стрінуть.
Продиктуєш слова — чи запишуть?
Поради приймуть чи відкинуть?
Зневажуть, чи в серці залишуть?

Помічу, покличу,
ОбіймУ і запишу.
І гасло і притчу
Нащадкам залишу.

351-9

@@

По егоцентризму Я - Бог.
Світ належить мені, і Я ним кручу.
Генератором щастя, надій і тривог
Самого себе звільняю і мучу.

ВійнИ не чую, а тиша дзвенить,
Бачу вночі, а вдень спотикаюсь —
Так его моє обирає. Велить.
Нікому навколо, лиш собі довіряюсь.

Між центрами Всесвітів, твоїм і моїм
Гармоній бракує.
Тож питаємо в Бога, Владики світів —
Може підкаже.
І окремих божків
Докупи згуртує.

350-6

@@

Надумані ревнощі
Ламають долі.
Відсутність довіри руйнує стосунки.
Стають нікчемами вчорашні герої —
І не треба фактів, вистачить думки.

Мстиш найдорожчому,
А страждаєш сама,
Почуття і емоції в собі розбурхуєш.
Вчора кохали, а нині війна.
Замість обняти бурчиш і штурхаєш.

Не поцілуєш і не приголубиш.
Не заслужив,
Краще б інший піклувався про тебе.
Ніби його так сильно любиш.
А насправді гребеш під себе.

349-9

@@

Рівень гри, що зоветься життям,
Знов оживаючий в самоті переходить.
З невідомістю сам-на-сам.
Така умова природи.

З клітини,
З зернини,
З яйця,
З водяного мішка,
А тепер — з тіла людини
На нОвий рівень запрошує Гра.

Співчувають навколо,
Жаліють і плачуть,
Хоч і Віра доступна кожному,
Що в новому світі тебе побачуть —
Не на рівні страждань, а в комфорті Божому.

348-9

@@

Я прийшов і піду, а Слово залИшиться,
Шукаючи інших візниць.
В архівах небесних запишеться
Про врожай його сум і різниць.

Подумаєш, слово.
Сказав — не зробив.
Горобцем полетіло, і забув про нього.
Ним ти, насправді, спас або вбив,
НатиснУвши на кнопку
Непомітно малого.

Легковажно торкаючись
Ворсинок слів,
Жартами чи серйозно,
Несвідомо або віртуозно
Грубо втручаються
В долі світів.

347-9

@@

Відсутність надії з дня на день,
Пустота, ні на що очікування,
Недоречність веселих пісень,
Уникання про щастя базікання.

Нема кого слухати і віри нема,
Від браку світла загубленому в печерах
Яка там весна?
Пастка й тюрма.
Відібрали весла прикованим на галерах.

Окремій особі і цілому народу
Лиш любов для всіх нас —
Від смерті дороговказ
Для виходу на свободу.

346-9

@@

Історики спекулюватимуть,
Хто перший почав.
Окупанти брехатимуть,
Їм потакатимуть.
Мовчки пам’ятатимуть,
Хто бачив, хто знав.

За підлизою Нестором
Від правди ховаються.
З переможцем-агресором
Не сперечаються,
Коли завойовника
Родичі заселяються.

Споконвічними землі
З часом назвуть
Центр і окраїна.
Забитого брата на поталу здадуть,
Святим зроблять Каїна.

345-9

@@

Знак питання замість крапки,
Чи пропущена кома,
Як річка без кладки,
На шляху додому.

Ніби йшов по прямій,
Дув попутній вітер —
І от, на бЕрезі стій
З-за ком, чи двокрапок між літер.

Через маленьку помилку
Зрозуміли не так,
Зробив призупинку
Розділовий знак.

344-8

@@

Час пішов — ось і перша секунда,
Народившись, відразу померла.
Та це не кінець.
Вона лиш початок хвилини.

За хвилину встигнеш багато,
Але й та промайне.
Однак не жалій, бо триває година…
Години не стало, отримуєш день,
Навіть ніч після нього.
Радій, що прожив добУ.

Сім діб назбиралось,
Пора відпочити,
Настав вихідний —
Завершився тиждень…
Поглянь на місяць.
Зʼявившись нізвідки,
Він налиється світлом
І його розтратить…
Щоб продовжився рік…

343-9

@@

Зламай себе, щоб справжнім стати.
Нема вершини,
Щоб не підкорилась,
Піддадуться глибини,
Щоб дна досягати,
І доля складеться, яка і не снилась.

Ось той момент. Пропустиш — жалітимеш,
І про себе скажеш «слабак».
Існуватимеш, а не житимеш,
Бо в себе не вірив, вчинив не так.

Дефіцит в героях —суспільство чекає.
Розрахунок на тебе —
Давався шанс.
Не просто потреба
Тебе приймає —
Входиш у транс.

342-8

@@

СЛОВО жар-птицею в сад залетіло,
До світанку, щоб ніхто не злякав.
Між листям думок на мить засвітило,
Полумʼяну пірʼїну в траві загубило —
Запрошення-натяк,
Щоб мрію шукав.

Не мета, а процес зігріває душу.
Стежить з-за рогу задоволений птах,
Як навколо за ним оглядатися мушу
В подуманих, сказаних, почутих словах.

Ховайся і клич та не згав моменту
В моєму похилому віці
Віддатись своєму студенту —
Чекати на фінішній стрічці.

341-7

@@

Що назбирав, прорве, як чиряк,
Як шило з мішка, вилізе.
Приїде поліція до забіяк,
Милосердя з біди винесе.

Не відразу наслідок і не назавжди —
Дозрівши, плоди покаже,
Крізь нОві блаженства до нової біди,
Від біди до блаженства проляже.

Ланцюг перетворень назовуть марнотою,
Скарбів комори — корозії корм.
Для наступних родів
Збираєм з тобою,
Для досвіду людства,
Досконаліших норм.

340-9

@@

З посудини в посудину
Крізь воронку лійки,
Від спокою до спокою
Через вирву життя.
Згори присуджено
З вузького чи широкого
Діаметру шийки —
Набабах чи покроково
Планують злиття.

З цистерни в бочку,
З бочки в відро,
А там у банку,
В графін і в пляшку —
Лилось, цідилось,
Фільтрувалось, текло.
Десь вільно булО,
А десь внатяжку.

Нарешті в стакан, а від нього горлу,
З нутра організму через нирки й до пор…
Переливи життя лиш міняють форму,
Щоб знову в цистерну
Закачав мотор.

339-9

@@

Побачиш життя у дзеркалі смерті,
Довше живеш — краще фінал розумієш.
В памʼять заходять Образи стерті,
Те, що тримаєш, зберегти не зумієш.

Коптіти під небом зібрався довго,
Та ще молодого
Про заповіт питають,
Хіба народився для щастя такого?
Ніби існують, а навіщо не знають.

На початку з’являєшся кінець усвідомити,
На фініші про старт згадувати.
Про світло пітьмі повідомити —
Ось для чОго.
Добро навчитися відрізняти від злого,
Не засмучувати, а радувати.

338-9

@@

Біда не прийде без запрошення,
Кожному наслідку передує причина.
Спочатку сіють,
Потім кошення,
А родить пшениця або конюшина.

Бурʼян на полі не виросте
І дах не протече,
В підвалі не буде сирості,
Коли працьовите плече.

Ворог не нападе,
Злодій не підкопається,
Біда не прийде,
Коли дбається,

337-9

@@

Ліплю з глини,
Вирізаю з каменю.
СтружУ з деревИни —
Потреба в справжньому.

Виглядаю в грозі,
В сонці і в місяці,
В довжині і в вазі,
В пустоті і в кількості.

В точці перетину
Мені Він сказав,
Зайшовши всередину:
«Молодець, що шукав».

336-9

@@

Мій всесвіт — в моїй проекції,
Його не треба копіювати,
Щоб впізнавати
У ньому деменції.

Мої сузірʼя малюють ромашки,
Поїзди і гори.
Твоя уява інакше
Про небо говорить.

Не хвилюйся, друже,
Не копАйся в гіршому —
Ми з тобою не хворі.
Від твого центру по-іншому
Розміщені зорі.

335-9

@@

Накладання карт виявляє похибку,
Стає очевидним хитрий план.
Виділяється різниця почерку,
Наскільки вчинки відповідні словам.

Та одна умова
Обов’язкова —
Прозорість,
Хоч часткова,
А ще краще, зі світлом знизу.

І відповідь готова:
Закономірність чи випадковість,
Підступність чи совість
Поширили благо чи накликали кризу?

334-7

@@

Шокований, захоплений, прикипів увагою.
З іншими ділюся — сенсація.
Від справ відриваю, до нього притягую.
Але ж талантище — така авація.

І раптом облом — кумир заявляє:
Підписку йому, вподобайки й коменти,
А СВО він благословляє,
Його не хвилюють жертв аргументи.

На нарциса дивитися гидко.
Любов і обожнення вщент розбиваються.
Тепер мені прикро —
Хай негідники в ньому кохаються.

333-8

@@

Човном натхнення долають труднощі.
Без мети і потреби журяться на бЕрезі.
Здорових захоплень бояться дурощі,
В зацікавленнях оживають, як природа в березні.

Мріємо жити, не знаємо як.
Виснажуємось в шуканнях.
Не кожен зуміє мастак
Розібратись відразу в бажаннях.

Відчути сенс,
Найважливіший поклик —
Для кожного особисте.
Щоб плавав човен,
А ідеї дотик
У вічне провадив, у святе і чисте.

332-9

@@

Йшли по узгірʼю,
Спіткнулись, котимось в прірву.
Зупинити б супутника,
Однак штовхаємо.
Штовхають і нас,
Ненавидимо і вбиваємо.

Хапаємось за байденів, макронів і щольців,
А може й серед нас знайдуться залужні?
Словаки зрадили, підступ угорців,
Тай польські фермери не дуже нам дружні.

В людях неправда,
В світі тривога.
Над людством кувалда
Та надія на Бога.

331-9

@@

Я знайшов, де до неба можна прибити себе.
Тут дуже потрібне моє бажання.
Того місця ніхто не займе.
Або я, або жодним за нього тримання.

Лицем до землі,
Спиною до купола,
Щоб про світ дарований пам’ятати і знати,
Щоб чути душу, що вгОру зітхала і гупала,
Аби в неї полинути і нею стати.

Я досі внизу.
А ніша чекає.
До неї йду,
Хоч і плоть не пускає.

330-8

@@

З надією, що не забудуть,
За життя будують пам’ятники
Хоча б в родині, якщо не повсюдно,
Щоб перехитрити часу маятники.

Залишити глибокий слід
І цінну естафету
Прагнули батько і дід.
Належить і сину поету.

Обростають багатствами
Не хлібом єдиним
Чи золотими палацами,
Але й словом нетлінним.

329-7

@@

Брудна вода,
Профільтрована грунтами,
Цілющим бʼє джерелом.
Шуми-словА,
Пережовані думками,
Свідомості стають крилом.

Спершу розумієш слово «мама»,
За неї тримаючись, з її молоком.
Формує тебе батьківська карма
Не тільки їжею і захищеним сном.

Ти чуєш і вчишся мислити,
В ланцюжки складати значення.
Як воду треба очистити,
Так і правильне бачення.

328-8

@@

Патріот покохав батьківщину,
Націоналіст — свій народ.
Нацист від чужинців позбавляє країну.
Фашизм — це свавілля сволот.

Фашизм — це загарбання територій.
Нацизм — фільтрування своєї.
Націоналізм — шанування героїв,
Патріотизм — любові ідеї.

До любові приходять по-різному,
На веранді чи в танку сидячи:
В стані блаженства ніжному
Або всіх і себе ненавидячи.

327-9

@@

Коли не чіпають,
Викликів нема —
Атрофуєшся.
Життя — це рух.
Приходить війна,
А ти будуєшся,
Захищаєшся,
Міцнішає дух.

Важко. Через не можу проходиш.
Ніхто не позаздрить,
Та ще й відвертаються.
Вірити хочуть, що переможеш,
А віра потрібна — без неї ламаються.

Чужа і власна,
Особливо своя.
То хай же не гасне —
В вірі життя!

326-9

@@

Сталося.
В кожного своє ремесло,
Когось вихідні дочекалися,
Інших на мітинги занеслО.

А комусь стрельнути намічено,
Охоронцям себе проявити,
Кандидата в вожді скалічено,
А хтось залишився вбитим.

Думаєте, Трампа поранили?
То шторхнули Америку.
Де опинимось з вами ми?
Все ще попЕреду.

325-9

@@

Погано спав,
Не міг заснути,
Ковдру скидав,
Лінувався встати
Відрегулювати
Термостат
На один градус.

Лінь би прогнав,
Якби вибігав
До підвалу невзутим,
Себе рятувати
І про рідних подбати,
Щоб уникнути втрат,
Щоб не трапився казус.

Чуюся винуватим
За пазухою в Бога.
Бо комусь не спати —
Будить тривога.

324-9

@@

Познімай замкИ, розпусти охорону —
Не дивуйся, що злодій майно розкраде,
Вхопить за комір і вижене з дому,
Підкупить суддю, звинуватять тебе.

Якщо до злиднів домашні готові,
По чужих країнах просити-клянчити —
Недоречне тоді проливання крові,
Не виросла нація, її треба няньчити.

Якщо не влаштовує
Мобілізація.
Тоді все спростовує
Капітуляція.
Та коли захочуть зберегти країну,
Знайдуть з поміж себе
Борців до загину.

323-9

@@

Як помагали і хто помагав,
Порахуємо потім,
Але краще не рахувати.
Давид населення переписав
І став винуватим.

Статистика бреше, як і кожна людина,
Навіть щиро шукаючи правди.
Бо певним наслідкам передує причина, —
Часом зізнався, а краще змовчав би.

За інших не відповідатимеш,
Лише за себе.
Що обиратимеш,
Оцінить без похибки
Небо.

322-9

@@

От-от задзвенить будильник,
Відчиняться двері в день,
Мотивацій чекаю сИльних
Для народження нових пісень.

Без ранкової іскри сенсу
Діяльність якась та й запишеться.
Та небесному видно агентству —
Душа на парковці залишиться.

Уникати сухої інерції
Просить буденна межа.
Для досягання прогресії —
Де тіло, там дух і душа.

321-8

@@

Англійську нав’язали,
Іспанську поширили
Також не без крові і геноцидів.
То й Московську пхали,
Не одному етносу не одну яму вирили,
Завдавши горя, вбивства і злиднів.

Міжнародна потрібна,
Якщо без примусу,
Коли сама проситься —
Збагатиться рідна,
Чужинці не винесуть,
Не розпорошиться.

За смерть чи за життя —
Дві цивілізації.
А мова твоя
За благо чи за руйнації?

320-8

@@

Нема сьогодні вірша,
Від сумних новин порожнеча.
Від кошмару засмутилась душа,
І бадьорість зовсім недоречна.

З Києва слухи сумні,
Паралельний день трауру.
А яку ж ще війні,
Як не трагічну, ширити ауру?

Відмовляюсь від оптимізму
Принаймні нині —
Проклін путінізму!
Співчуття Україні.

319-9

@@

Відмежувавшись від Бога і ближнього,
Немало отримуєш ворогів.
Середовище в тОбі чує лишнього,
А ти ж гармонії з ним хотів.

Розберись в собІ —
Гармонії чи домінування,
Коли на запити свої,
Егоїстичні і скупі,
Чекаєш лише потакання?

Гармонія не в випʼячуванні,
А в виважених мІрах.
У виступів згладжуванні
І в залатаних дірах.

318-7

@@

Всіяне поле кістьми
Душогубів чужинців.
Не знали б без них війни.
Та для них саме ми —
Не на їхній землі злочинці.

Ще чорнішим стане ґрунт,
Золотішою пшениця,
Через портовий пункт
Гуманітарка передається.

Бо в горлі застряг би той хліб
Захиснику і навіть агресору.
Рік або й декілька літ
Кривитись інвестору.

317-8

@@

Усвідом, старе, —
Ти вже не воїн,
Хіба що розтяжку одну підірве
Тіло незграбне на мінному полі.

Та й то молодші сапери
Краще ділянку пройдуть,
Перепливуть на той берег
Та ще й висоту візьмуть.

І на посту президента
Деменція наробить шкоди.
Молодого пусти конкурента,
Бо з тебе сміються народи.
(Продовжуй читати)

316-8

@@

Ніби й слово одне,
А чіпляє по-різному.
Когось порве,
Когось полікує і підіймЕ,
Когось залишить
В яру пофігізному.

Не завжди вгадаєш,
Як сприймуть.
Добра бажаєш —
Злим обізвуть.

Говорю собі —
Для себе збираю.
Хтось підслухав —
За думки чужі
Не я відповідаю.
Їхні вуха.

315-9

@@

Хто до лісу пішов по квіти,
Грибів багато не назбирає.
Якщо шукати, а знайти не хотіти,
Прийдеш до висновку — їх немає.

Тебе не цілували
І сам не пригубиш,
Звідусіль проганяли,
Надумав собі —
І любиш.

Зневірені кажуть любові нема,
Неможлива реінкарнація.
Не дасть тобі яблук у лісі сосна
І соснових шишок акація.

314-9

@@

Каз-ин-о — поділ всередині і навколо.
Розриває тебе, лихоманить когось.
Добровільно жорстока школа,
Найдорожче поставлене на авось.

А раптом ти сам,
Ризикнувши, вИграєш.
Склюють на тебе, бо в долі план,
Здобич ти сам
В конкурентів виклюєш,
Станеш паном, бо збіднів інший пан.

Все як в житті —
Під мостом,
Або п’єш шампанське.
Розважені кроки твої
Або в казино
Щастя циганське.

313-1

@@

Народжені від насіння пізнання добра і зла
Чистилище проходять.
Добро обирають — приймають життя,
Злі
Гинуть самі
І іншим шкодять.

Для визначення статусу природа й суспільство —
Твої екзаменатори.
Тюрма чи воля, село чи місто,
Покровителі і диктатори.

А внутрішній голос,
Сумління і совість
За горизонт заглядають.
Пропонують сповідь.
Душу спасають.

312-9

@@

Різня на заході
Чи геноциди на сході
Визначають кордони народів.
Північ і південь клімат стримує.
Природними межами — гори і води.
А як здобич лЕгка, —
То й вони стимули.

Сперечаємось з тобою,
Де ваші де наші
З огляду на історію,
Поки терпіння чаші
Претензії наповнюють.

Поллє через верх —
Ось вона.
Вже не вчора, тепер —
НОва війна.

311-9

@@

Бігунів багато,
Перемагає один,
Хто прагне завзято
І траса якому сприяє.
Хто правильно шлях обирає,
Від валу отримує кручення шин,

Кому щастить
І мета зрозуміла.
Такий добіжить,
При ньому сила.

До фінішу рви,
Щоб тріщала шкіра.
Насправді герой не ти,
А твоя віра.

310-8

@@

Перебираю банальні речі,
Давно всім відомі,
А навіщо втечі
Від присутнього в домі?

Переосмислю,
Переорганізую —
Недоношене взую,
Доїм, щоб не скисло.
Не ганяюсь за лишнім,
Непотребств не купую.

Не носився стрілою,
Розслабився, відтянувся.
Напився спокОю,
Вовтузні позбувся.

309-2

@@

Життя триватиме,
Сонце світитиме,
Вас покидатиму,
Але з вами житиму.

Тіло закопаєте,
На похоронАх поплачете,
В розлуці згадаєте,
В вічності побачите.

Відгримлять і відблискають грози,
За недожитою старістю
Тимчасові сльози
Стануть безмежною радістю.

308-8

@@

Навіщо себе ламати?
Зміна полюсів в інший бік закрутить.
Замість заздрити і брехати
Ставлення поміняти —
І відпустить.

У втраті побачити вигоду,
В негідниках — завтра покаяних.
З западин вести до виходу,
Підбадьорити бидлом облаяних.

Припинити терпіти хамство
І шляхами неправди ходити —
Жебраки перетворяться в панство,
В гніві навчишся любити.

307-2

@@

Нині — це і є вічність.
І дана хвилина — її фрагмент.
Про Буття, Його величність,
Проголошує кожен момент.

Минулого не втратить
І майбутнього не пропустить
Так звана сучасність.
Хоч ти лусни.

Утверджує на льоту
Місії свої
Намальоване на піску
Чи написане на воді.

306-9

@@

Лук і стріла —
Мішень одночасно.
Раниш когось —
Поранять тебе.
Ворогів лякаєш, щоб було їм страшно —
Знай: перЕляк і тебе не мине.

Бумеранга образ чекай прильоту,
Як не в чоло, то в потилицю.
В людях бачиш переважно сволоту —
То й не чекай від долі милості.

Проблема в тому, що моя наука
Лиш інших стосується.
Подайте мені стрілу і лУка,
Хай ближній-мішень до прильоту готується.

305-9

@@

Вір у добро, про зло пам’ятаючи.
Ти ж труднощі рішати навчаючись,
До школи за дипломом прийшов.
Привели в садочок, тебе й не питаючи,
Прилучаючи
До освітніх основ.

Вручаючи світу
З його проблемами,
Спочатку для гри, боротьби з тінню.
А на виході з агресією, смертю і лінню —
Світла з силами темними.

Ховатися світлу —
Означає погаснути.
Бездіяльністю підтримати зло.
Тож перед викликами стань сучасними,
Щоб добро без сумніву перемогло.

304-9

@@

Мене зґвалтували.
Жахіття світу
На мене впали.

Образа і відчай
Вибрати мають:
Хай злочинці і інших
калічать
Чи хай їх позамикають?
Від мене залежить
Злу потакАти
Чи його зупинити —
Світ зберегти
Чи світ погубити.

Добрі люди,
Допоможіть.
Як краще буде?
Підкажіть.

303-9

@@

Не вірите в вознесіння?
А в реінкарнацію?
А в життя без старіння
Чи в левітаціію?

Не вірите? Я вознісся.
І повернувся на землю.
Налевітувався
І реінкарнувався,
Помолодшав напевно.

Думаєте, я сказився,
Скажете секта така?
Просто я приземлився,
Щойно зійшов з літака.

302-9

@@

Відчуття нестачі
Тягне красти.
Апетити гарячі —
Навіть напасти.

Бійся себе
І своїх бажань —
Хай чаша мине
Гірких розкаянь.

Хай крадуть краще в тебе,
Але й їм поясни
Про чекання неба
І спокійні сни.

301-9

@@

Дистанційна дружба викрадає у ближніх.
Вручаєш душу незнайомцю з псевдонімом.
Сповідь без наслідків прикрих
Розтане у далях затуманеним спомином.

Чужим — байка й історія,
Рідним — шрам і провокація.
Чи не краще — назовні теорія,
А всерЕдині — цінна акція?

Мало що носять
Інші довкола,
А мені досить
Ключового Слова.

300-9

@@

Не той вже слух, згасає зір,
Зубів щоразу меншає.
Припинене долання гір,
Днів повнота себе завершує.

Кепкує молодь, здається їй,
Старі старими й народились,
Щоб залишалися в журбі своїй,
А поміж ними веселились.

Весела старість — також скарб,
Якщо від юності шукати.
В мозаїках різноманітних фарб
НайважливІший ребус розгадати.

299-8

@@

Перш ніж казати «Прощай»,
Навчись говорити «Вітаю».
Не розсипай, а збирай,
Не «втратив» хвались, а «маю».

Коли маєш ти,
То й тебе мають.
Чи не краще знайти,
Там де легко кидають?

Потенційний ворог
Товаришем став,
Бо на його докори
Ти «Прощай» не сказав.

298-8

@@

Лишайся власником свого меча,
Хай він вросте в твою долоню.
Хай стане рідним для твогО плеча,
Щоб зберегти від рабства і полону.

Цитати геніїв —
Хапання за чужі мечі.
Їх добре знати й памʼятати.
Богошукання хай народжує свої,
Щоб ними жити й помирати.

Чуже скалічить і поріже.
Щоб переможцем вийти з бою,
Своє знаходь, надійніше і свіже.
Тримайся ручки, будь собою.

297-9

@@

Мобілізація.
Втомилася нація.
Не та мотивація.
Прийшли й за мною.
На полі бою
Гинуть герої
За нас з тобою.

За нас боягузів,
Втікачів і ухилянтів,
Помирають друзі
Від рук окупантів.

Доводиться вибирати
На одинці з свідомістю:
Взятку давати
Чи йти за совістю?

296-8

@@

На дні повітряного океану
Кипить життя —
В межІ, де дихає планета.
Її кохану
Космос у своїх тенетах
Несе в надійне майбуття.

Є задум в кожної ідеї,
В галактик теж своя мета.
Тож виглядають орхідеї,
Далеко ще, чи вже пора.

У часу й простору доланні
Ми з вами бУли —
В завершення чеканні
І в ностальгії за минулим.

295-8

@@

Дивився — не означає бачив,
Слухав — не завжди чув.
Кажеш робив, а насправді партачив,
Думаєш жив, — вважай, що був.

Бачити — розуміти,
Чути — цікавитись,
Робити — хотіти,
Жити — славити

Бога і ближнього,
Самотність і світ,
Не збирати лишнього,
А приносити плід.

294-8

@@

Поспішив би на допомогу,
Та своїх вузлів вистачає.
Маю свою тривогу,
Про яку лиш сам знаю.

Кажуть: «Тобі добре,
Нас болить, а тебе ні.
Тебе не торкається горе,
А ми в лайні».

Тому простудженим з нежитю
Виявляється раптом
Прислуговують з легкістю
Хворі раком.

293-8

@@

СолОмʼяний капелюх
І пОсох мандрівника —
СхИмик-мислитель,
Бомж і жебрак.
Проганяють подалі романтика-мрійника,
Він сміття для суспільства, бо живе не так.

Докотився до крайності,
Дармоїдом став.
А в здоровій реальності
Неможливо без справ.

До пошуків істини
Спіши мерщій.
Любиш мислити,
А палатки ший.

292-8

@@

За боєм на Донецькому ринзі
Стежать міліарди aнгелів.
Не цікаво їм, коли на першій хвилині
І в першому раунді

Голіаф збиває Давида.
Це ж не шоу.
Хай виросте спершу огида
До агресора, що з мечем прийшов.

Хай покривляються армії,
Страхи пройдуть поміж станів,
Переосмисляться кожного наміри
Перш, ніж полетить камінь.

291-9

@@

Не просто джерело.
Попавши в кров,
Сама душа планети
Очистить шлаки,
Зміцнить і воскресить.
Зівʼянуті залИшивши букети,
До моря з океаном поспішить.

Щоб звідти в небо піднята на хмари
Землі душа (а як би ви її назвали?)
Енергію від сонця взяла,
Вернувшись вниз,
Ґрунтам її віддала.

Зівʼяне наш букет.
Чи з присмаком щасливим,
Що на Землі Життя проєкт
Без нас був неможливим?

290-9

@@

Покаяння бачив
В кожного своє.
Хтось вертається, плаче,
Хтось на святість плює.

На сповідь прийшов і хвалИться,
Думали грішник — насправді герой.
Кепкує над правдою, над добром глумиться,
На вигляд тверезий п’яний ковбой.

Хоч смітИть мій ближній,
Шукаючи смерті,
Хай поможе Всевишній
Прибрати моє
І моє протерти.

289-9

@@

Струна натягнута.
Зіграв би.
Нажаль мелодія не та.
В бою розбитої гітари
Вже не почують.
Розбита з нею й висота.

Струна натягнута.
Співав би.
Та замість пісні стогін-лють.
Струну натягнуту
Порвав би,
Але гітари не несуть.

Руки нема
Бо не доглянута
На полі мінному вночі.
Кричить-мовчить струна натягнута,
Струна душі.

288-9

@@

Передали,
Що викликають у військомат.
Усно.
Усно вчора й нагадали.
Здається я знову солдат.
Пенсіонер, але про вік і не спитали.

Розгублений. Переселений.
По роботі, на нОве місце.
Куди з’явитись? Не знаю, не впевнений.
Що збирати? Переміну одежі, запаси поїсти?

Відомо одне
Зупинити навалу не словом. а ділом
Бракує мене —
Потрібне тіло.

287-9

@@

Черепашці зариватися в мул,
Орлу підійматись над хмари,
Бояться в морях акул,
На верховинах пасуться отари.

А людина,
Льотчик, шахтар чи пастух,
Занурена субмарина,
Ніяк не вгамує свій дух,
Запанувати — головна причина.

За Всесвіту порогом,
Що ж там коїться?
Поки не стане Богом,
Не заспокоїться.

286-8

@@

Мене нема
В країнах, містах і селах,
Серед тих, кого б’ють, хто б’є,
В товариства сумних і веселих
За винятком тих, де я є.

Я є в думках про сЕбе, про рідних,
Про їжу, про воду й повітря,
Про мікрон і про Всесвіт, про Бога й зневіря,
Про живих і про мертвих, про багатих і бідних.

В думках я в країнах, містах і селах,
Серед тих, кого б’ють, хто б’є,
В товариства сумних і веселих
Хвилювання моє.
Все мною наповнене
І до мене притягнене.
Хто скаже нема мене?
Всесвіт це я.
Я Є!

285-9

@@

Втома від щастя і втома від горя —
Зміна швидкості в трансмісії еволюції.
Грандіозність атома і вузькість моря
Ведуть до майданів і революції.

Претензії до світу
І невдоволення собою
Розбивають закриту
Перешкоду застОю.

Нічого не вдієш, такий план.
Часом з народом, а деколи сам
Іноді й крайності мусиш долати,
Одних прагнути, а від інших тікати.

284-9

@@

Агресор прагне миру,
У війні звинувачує жертву.
Чекає від неї, щоб щиро
Сама захотіла померти.

Від ножа кадирівця,
Від кулі енкаведиста,
Дух України щоб вивітрився
З кожного хутора, села і міста.

Не шкодують отрути
Місцевому слову,
Щоб на «ісконній» чути
Лиш загарбника мову.

283-8

@@

В твого серця кишені
Твій код,
Твій ключ до розуміння світу.
Долання перешкод
І виклики щоденні
Дарують тобі освіту.

Як ліхтарик,
Лиш тобі вона служить найкраще.
Хай не засмУтить тебе і не затьмарить
Кепкування про твоє пропаще.

В кожного свій ліхтарик
І свій неповторний шлях,
В лабіринтах свої шпари,
А твоє —
В твому серці і в твоїх руках.

282-8

@@

Бабусина любов —
Через вінця радість.
Народженим підстеляння основ,
Усвідомлена блаженством старість.

В онуках замикається коло
Щасливим завершенням місії.
Не запізно і не достроково
Без перебору і без колізії.

За повноту вклонися долі,
За надійне роду заземлення.
Натішилась внуками — то й доволі,
Бо прАвнуки — то вже премія.

281-9

@@

Тривога вимагає рішення.
Залишатись стоїком
Не завжди виходить.
Готовність до двох вже полічена,
На три стрибне і вхопить.

За спасіння вчепиться
Зубами і кІгтями,
Вмить заперечиться
Адекватність істини.

І раптом усвідомивши,
Що зумів вижити,
ВизнаЄш приголомшений
Неспроможність осмислити…

…Як так сталося?

280-9

@@

Ревнощі в снах
І довіра наяву —
Який ще потрібен
Доказ кохання?
Флірт і приколи в словах
Силу любові нову
Без батарей додають на ходу,
Без клятв і чеснот обіцяння.

Щастям просто дихаєш,
Вважаючи за природнє,
По ранках вірші записуєш,
Про благословіння Господнє.

Доля — не твоє по кущах стрибання,
Не мудрого успіх мислителя,
Не батьків твоїх намагання,
Вона від Покровителя.

279-8

@@

Розніс листи —
Блаженствуй. Їх читають.
Над ними плачуть,
Цілують їх і обіймають.
Писав не ти
І не твоє приймають.
Твоє — роздати,
Не переплутати
І памʼятати,
Щоб обійти всі адресати.

В інтимах почуттів
Ти посередник,
В конвертах сповідь,
Кохання полумʼя,
Чиясь журба…
Ти — для води труба.
Для струму провід.

І не журись,
Що твого імені немає
Ні в штемпелі, ні в жодному з кутів.
Ніхто з людей його і не згадає.
Та до часів його сховає
Надійний вічності архів.

278-9

@@

Допитливість виводить на світло,
В якому як бульбашка, тріскає.
Зізнавайся, чому ти так мАниш, освіто?
Хто про зустріч з тобою вирішує?

Темрява знизу підштовхує.
Чи не вона причина?
Богом себе проголошує
Вчора людина,
А нині машина.

От нам і еволюція,
Гомо сапієнс не вершина.
Отже проситься резолюція:
Відслужила Червона Глина.

277-9

@@

Пеньюари і аксесуари
Для закріплення і знімання.
Збудження піонери,
Атрибути кохання.

Втримувачі загадковості,
Себе пропозиція,
Еротика в промисловості
Покупцю запалитися,
Продавцю збагатитися.

До вершини досягнень
Остання перешкода.
До приховувань і стягнень
Кличе природа.

276-8

@@

Здається до поезії
Підходить іщЕ самурай.
До себе самого претензії
Вже в парі із ним складай.

В коротесенькій формі,
В кількох рядках,
При життєвому штормі
В найскупіших словах.

Про харакірі краще забути,
Про що б не судив трибунал.
Чи не краще від дОлі почути
Про перемОжний фінал?

275-7

@@

Прізвище мало причину
Та мало хто про неї знає.
І немало на саму людину
Родинне клеймо впливає.

Від прізвища Маломуж
Малим почуваєшся,
Але чому ж
Королем пишаєшся?

Потужність слова
В лайці і похвалі —
Прабатьківська основа
Живе і в тобі.

274-9

@@

Погляд під ноги, а думкИ вгорі.
Заклопотаний світ,
А в ньому бульбашка.
Такі про Діану думки мої,
У всіх мішки, а в неї сумочка.

Допитливість і цікавість,
Повна пазуха мрій,
А з ними навіть
Ще й прізвище Рій.

Рій бажань і прагнень,
Сподівань і надій.
Тож бажаю досягнень,
Діано Рій.

273-9

@@

Оксамитові тіні смерек,
Розмальовані природою гори,
Довірливий клекіт лелек,
За просторами знову простори.

Шедеври на вітринах красот
Так і просяться на полотна.
Раптом збоку задзюрчав струмок
І заспівала
Душа безтурботна.

Чарівність Карпат так манить,
Всю гріховність знімає з тебе…
Як до краю любов так болить,
То як же болітиме небо?

272-9

@@

Гноєм обкладене
Добре вродить.
Принижене прославиться.
Хто нині шкодить,
Завтра зламається.

Хитрий себе перехитрить,
До простого припливе.
Від скупого відлетить,
Обездолений знайдЕ.

Як не вірити в карму?
В кругообіг речей?
Задумано гарно
Щодо всіх ідей.

271-9

@@

Гадюка тікає,
Коли Бог велів,
Або кусає.
Мовчки, без слів.

Призначена совість
Злу пояснити
Про негайну готовність
Припинити грішити.

Слухай її,
Не чекай гадюки.
Уникнеш змії,
Забудуться мУки.

270-9

@@

Дві правди на полі бою
Про Істину розмовляють.
У нас з тобою
І не питають.
Одна відбирає,
Інша не відпускає,
А нас з тобою
Смерть пожирає.

Замало виявилось
Їздити в гості,
Зазіхання вилилось
В звірині злості.

Чужим володіти
І своє тримати
Стали правдою вбити
І правдою виживати.

269-8

@@

Обійдуться без тебе.
А ти без них?
Вирішує небо,
Про добрих і злих.

Притягнеш вагона,
А в ньому сміття.
Насправді вагома
Лиш думка твоя.

Осмислюєш, як Сенека.
Складаєш в томИ.
Оглядаєш здалЕка…
Та сядь і зроби.

268-9

@@

Чистий лист готовий на все.
Довго чекав і як треба,
Ще почекає.
Може художник
Штриха нанесе,
Письменник
Рядків наскладає,
Збере в есе,
Чи дитина на колаж порубає.

Поки не знадобИться,
Поки натхнення барИться,
Лист вміє чекати
І часто у стосах,
Щоб в душу ввібрати
Нашкрябаних
Слів безголосих.

Щоб фарбів напитись
І очі натішити,
Порватися, чи скрутитись,
Або дозволити
Себе повішати.

267-9

@@

Мляво думка тягнеться,
Заплуталось слово у снах,
Ні до чого не прагнеться,
Спокій подібний на крах.

Ну от, повнота комфорту,
Хіба не до неї йшов?
Та виклики іншого сорту
Пропонують інший улов.

На парковці чи на нейтралці
Не на довго розслабишся.
По інерції пІду до праці —
Щось тай трапиться.

266-7

@@

Мереживо зірок
Сліпне в містах.
Ніби в містах
Ми й від Бога заховані.
Грандіозність неба,
Перед Всесвітом страх
Тікають, соромлячись,
Проігноровані.

Перед ближнім
В геройстві,
В змаганнях амбіцій
РозІйдуться гості
Без імен і безлиці.

Так і запишеться:
При всьому натхненні
На памʼять їм лИшиться
Дуля в кишені.

265-8

@@

Клялися в дружбі друзі,
Та для дуелі
Шукали пістолети
При взаємній напрузі,
Порушивши етикети.

Спроможність
До багатьох спроможностей —
Етикет.
Виявлення в протиріччях
Тотожностей —
В дружбі пріоритет.

Збережете друзів
І зекономите патрони,
Коли вбивчих ілюзій
Усунете перепони.

264-6

@@

Є люди дрОва,
Яких спалюють,
Щоб грілися інші.
Їх, як героїв,
Потім нахвалюють
І забувають
Все більше і більше.

Тому намагаються
Виживати,
Вибирають уникати
Ставати жертвою.
Правдою,
Але мертвою.

Лише свідомі знають,
Що вгорі їх чекають.
Смерті перелЯк
Треба здолати
Питання: Як?

263-9

@@

Веселку побачиш
При сонці за спиною,
Красоти твої,
Коли світло і правда
Позаду.
Лицем перед тьмою
Ставай до бою,
Підеш проти правди —
ПоплатИшся за зраду.

За зло осудишся,
Над собою заплачеш,
Друзів позбудешся,
Родичів втратиш.

Надійний тил —
Добро і світло.
Тому до світил
Стався привітно.

262-9

@@

ВідголОсок юності
Такий далекий,
З зашкаленням
Чуйності,
До кінця не стертий.

Від самісінького ядра,
З центру нутра
На поверхню проситься.
Її ледь торкнеться
І в ядро назад
Стрімко відноситься.

В найпершу клітину
ТвогО єства,
В першопричину…
Бо все загине,
А вона жива.

261-9

@@

Не епіграф з поясненням,
Що читатимуть,
І не меню, що їстиму,
А попередження,
Що на підносах
ДУші нам подаватимуть,
Силу жити у них,
Енергію від Творця
І Істину.

На рівні відчуттів
Що не нюхаєм,
Бачим чи чуємо,
Смакуємо чи торкАємо —
Ми не просто існуємо,
А завжди споживаємо
Кимось пожертвуване.
В агоніях хтось терпів
І ми тЕрпимо.

Не просто дихай
І не просто живи,
З громАми чи тихо —
Від сЕбе рви,
Кимось дароване
Бережи і цінуй,
До сЕрця спрямоване
Обіймай і цілуй.

260-9

@@

Наступай
На обставини,
Не дозволяй
Розчавити себе.
Вдосконалюй
Неправильне,
Міняй старе на новЕ.

В зусиллях ревних
Новизну досягаючи,
Законів древніх
Не покидаючи.

Не зійти з кОлії
І не згубити трасу
Допомагають категорії
Циклічності часу.
Тобто знаходиш новЕ,
Лиш проходячи вкОтре
Старе.

258-9

@@

Не пишеш ти,
Не писатимуть і тобі.
І не варто тоді
Скаржитись на самотність.
Від зАмкнутості
Залишаються самі,
Пропущених днів
Усвідомлюють незворотність.

Життя кипить
Від ворогів і друзів,
Стосунки
Добавляють бадьорості,
Не дають засидітись
У схимницькій смузі,
Багато від них користі.

Приносять шкоду —
НЕдругів забагато,
Особливо серед таких,
Як нагороду,
Товаришів пробуй шукати.

257-9

@@

Вмирати, нападаючи
Чи захищаючи —
Вибір виразний:
Пекло чи рай.
Каїне перемагаючий,
Світ здобуваючи,
Себе програвай.

Лідер чи прИхвостень,
Володар чи раб,
З двох лише пристаней
Розпізнай хоча б,

Котра тобі вигідна
Хай на рік
Чи на вік…
З Життя стати вигнаним
Вирішує чоловік…

256-9

@@

Навіщо боятись скелетів,
Коли ти й сам скелет?
І тебе лякатись можна.

Коли серед злих поетів
З’являється
Добрий поет,
Вивітрює
Думка тривожна.

Взявши
За приклад себе,
Змінившись на краще,
Продемонструй —
Добрий скелет іде.
І тікати від нього НАщо?

255-9

@@

Іграшко,
Гравця не перехитриш.
Дзиґо,
Не завжди крутитимешся,
Сірничко,
Може й не догориш,
А коли й догориш,
Не вічно світитимешся.

Ляльку
Можна берегти,
Підшивати і склеювати.
Допомагатимуть
Досягати мети,
Однак не варто
Аж настільки
Себе лелеяти.

Захоче майстер,
Ще недоробленими
Може відчислити.
І які не хорОбрі ми,
Ставати богами
Не варто й мислити.

254-9

@@

Золоті ґудзики,
ВИчурні ексельбанти
На мундирі чепуруна
Ховають від публіки
Притворні таланти

Буцімто генія,
Чи не наймудрішого,
Найсправедливішого
І найдобрішого.

А йому, як і всім,
Періодично
Їсти хочеться,
Виглядатиме тупим,
Спечеться
Або обмОчиться.
І хтось над ним,
Як над йолопом
Регочеться.

253-9

@@

Наша бабуся —
Добра помІщиця
Все, що має, всім роздає.
І дуже
Від того тішиться,
Розтринькує родинне,
Зокрема моє.

Рідні на неї
Ображаються,
Бо пускає по світу
Нас бідними.
Та вона не кається,
І каятись
Не збирається,
Каже, що намагається
Ростити нас гідними.

Не розраховувати
На спадщину,
А на свої сили,
Щоб не стали
Ледачими
І в людей не просили.

252-7

@@

Назвали мудрим.
Не просто похвалили.
Оголосили
Відповідальним за правду.
Тримайся її щосили
СперЕду, з боків і ззаду.

Купатися в славі
Не маєш права —
Вона не твоя.
Отруйна
Крадена слава,
Ім’я Злодій її носія.

Ти лиш носильник,
Передачі учасник.
І око Боже
За тобою стежить.
СЛОВО ж насправді
Мудрості власник.
І слава Йому належить.

251-9

@@

Сьогодні в натхнення
Вихідний.
Не тому,
Що втомилось,
А я для нього
Закритий, злий.
Призупинилось,
Засмутилось.

І спав ніби добре,
Не дуже тривожив сон,
Та в пам’яті
Щось відгукнулось,
Слово спіткнулось,
Не таке вже хоробре
Від обрАз перепон.

Не моїх, а на мене.
Був для когОсь
Не такий.
Слово натхненне,
Пробач,
Я на сЕбе злий.

250-9

@@

Коли двері на замку,
Домашні
Сплять спокійно.
Хата без жителів
Приваблює зломника.
Безпечність
Породжує війни
І жебраків-паломників.

Надійний
Держави щит,
Міцні ворота і засув
Вгамовують
Хижака апетит,
Що особливо
Спалахує часом.

Встанови броню,
А під броню броню.
Протистань вогню
І захистиш рідню.

249-9

@@

До чого
Цей частий сон?
Я загубився
В чужому місті.
Зі збитою програмою
Телефон,
Осамітнений і стривожений
Я на вОлі, як в клітці.

Сонце сходить,
Кошмар забувається.
А реальність
Приводить
До вузлів,
Що не розплітаються.

І від цього сну
Пробудитись хочеться,
Тож у сні засну,
На зАвтра відповідь
Переноситься.

248-9

@@

О третій тридцять три
Пробуджений,
До четвертої завіршоване.
До пів пʼятої зворушений —
Свідомістю зафіксоване.

Сумління навіювало
В сні —
Слово просіювало
ТО-БІ.

Проредагував до п’ятої,
Продовжуй спати.
Від долі
За віжки взятої
Чекай на результати.

247-7

@@

ЗапИлюй за вітром
І залиш природі
Свої проблеми.
Іди за світлом,
Не заперечуй
Перевірені теореми.

Розвивай і доповнюй,
Помагай, не мішаючи.
Підсвічуй і підштовхуй,
Піддувай, не здуваючи,

Можливість маєш —
Зроби.
Не можеш, а знаєш —
Скажи.

246-9

@@

Багато художньої фарби —
Заповнені музеї,
Намальоване сльозою —
В небесний архів.
З поля бою
Збирають трофеї,
Не зважаючи
На сИріт і вдів.

Покалічених
Не помічають,
Щоб забути біду.
АнгЕли
Сльози збирають —
Інформують Суддю.

Вирок повертається
Бумерангом.
Сльоза посилається
До агресора.
Помсти напалмом.

245-7

@@

День, щока планети
Шукає світла,
Полум’я зорі
Закутане
У холоду тенетах,
Чи то внизу,
Чи то вгорі.

Тримаючись
За руку сонця,
Щоб не зірватись
З кладочки орбіт,
Шукає в просторі віконця,
Не зупиняє свій політ.

Коли ж нарешті вздріє
Намічену мету?
А сонце в танці гріє:
«Довірся, доведу».

244-9

@@

Слова вам скажу
Правильні,
Інструкція чудова
Для вАс,
Бо вИ поранені
І вАм бракує слова.

Дружина докоряє:
«Ти гарно інших вчиш,
А сАм он шкутильгаєш,
І як ніхтО грішиш».

Права.
І хтО поспорить?
Я лУзер — визнаЮ.
А в глибині душа говорить:
«Я слОво роздаю».

243-9

@@

Перечу Творцеві,
За життя чіпляюсь.
Він відміряв,
А я опираюсь.

Бадьорістю і сном,
Поверхнею і дном,
Лікарем і адвокатом,
Втраченим і взятим.
Холодильником, Телевізором,
Глобальним і мІзерним.

До зубного ходи,
Дітей роди,
Зарплату неси,
Потій і роби.
Рви і хапай,
Лише не вмирай.

242-8

@@

Кіно — також реальність,
І в книгах — долі несуть.
Кожна твоя спеціальність —
Окремо прожита суть.

Згадка —
Прожите вчорашнє,
Уява — прожите завтра.
А сучасне?
ДушЕ,
Ти його маєш, чи мАла?
Чи матимеш і не втратиш?

Уява і памʼять, минуле чи майбуття,
Чуже чи своє —життів багато.
Якщо й на шматки
Їх порвати —
Окремо і разом —
ЖИТТЯ!!!

241-9

@@

Попелюшка
І царівна жаба,
Котигорошко
І гидке каченя
Третьосортність
ЗалишИли позаду,
В приниженнях дочекались
СвогО визнаннЯ.

Примітивний
Кумедний селюх,
Насмішка для міських
Продвинутих
Шокує й захоплює дух
Від масок
Раптово скинутих.

Виявившись інтелектуалом
З глибиною премудрості,
Зразковим ідеалом
Краси і мужності.
(Блогеру Дмитру Кравченку)

240-9

@@

Пришпорений світ
Після Біґ-Бенгу
Від зірки *
Спішить до зірок ***,
Від них віддаляючись.
Може від хаосу
Зберегти шеренгу?
Від двохсотих 200
До сотих 100,
Не розриваючись,
А зберігаючись.

Від собак @@
До равлика @,
До основ від вершини,
Від вавилонського
Начальника
До оцінки дружини.
##-#

Від примітивної
Ясності,
Що все в тумані,
До ребуса
Причасності і думок.
В змаганні…

239-9

@@

Вийшов з орбіти,
Графік зламав,
Будеш цінити,
Що втратити мав.

Воно не покинуло,
Зрадив ти.
ЗалишИлося символом
Досягання мети.

Орбіта чекає,
Вертайся мерщій.
Вона обіцяє
Сповнення мрій.

238-7

@@

Пощастило останньому,
Хто стрибнув на підніжку трамвая.
Йому крайньому
Першому до висідання.

На зупинці
Довго не мерз,
Може й їхав сидячи,
На виході
Обійшовся без черг,
Без лишнього «вибачте».

Везунчик, хто скрізь встигає,
Оминаючи трафіки —
Доля кому помагає,
Хто знає графіки.

237-8

@@

Порожнеча несе відпочинок,
Від якого відвик.
ЗазвичАй приходить
Або відбирають.
Депресує в застоях
Без змін чоловік,
Думки і суглоби
Без руху всихають.

Заіржавіє ніж
Забутий надовго
І хліб зачерствІє —
Споживай його вже.
Очікуй тривогу в бездіях.
Душу і тіло рух береже.

Про рух дбає дух.
Він наступає і тягне назад.
Тонус життєвий
Надійно тримає
В будівництві мостів
І барикад.

236-7

@@

Допомагаючи посилено,
Одного дня
Язика висолопиш.
Знайдуть винного —
Виснаженого коня,
І пощади не випросиш.

Пристрелять,
Шкіру здеруть,
На мʼясо пустять.
Зжеруть
І далі підуть,
Інших знайдуть,
Тягнути змусять.

Тягни, бо доля така,
Бо тягнути треба,
Думаючи про язика,
Не випинаючи
Альфа-самця
З себе.

235-9

@@

Буддист-пацифіст
Підняв повстання.
Кровожерливий натовп
Зібрав на майдан,
Обурив закликом
До покаяння
Диктатурою виснажених
Співгромадян.

«На вила його!
Нам помста потрібна!
Який іще мир?
Диктатора геть!»
«Мирна співпраця
З узурпатором хибна,
Якщо не свобода,
То краще вже смерть.»

Що таке спокій,
Важко й згадати,
Перемога мерещиться,
Перемога міраж.
Просить монах
«Перестаньте вбивати!»,
Нагнітає в народі
До насильства кураж.

234-8

@@

Пішли води,
Всі розбіглися,
Почалися роди,
Чи не запІзнишся?

В твоїх руках
Два життя,
Де там, три!
Не втримує пах,
А тобі ще нести!

Їх двох і себе
В операційну.
От от прорве…
… …
Аби не запізно…

233-9

@@

Ми лише емігранти,
Мирні поселенці.
Кажуть про нас «окупанти»
Місцеві туземці.

Їх же не так багато,
Порожні території.
Їдемо обживати
Руїни неорані.

Нас тут вбивають
Противники цивілізації.
Тому й заганяєм
Дикунів в резервації.

232-7

@@

Хіба це щоденник?
«Не дочекаюсь понеділка»,
«Довго на неї дивився»?
В марнОтах буденних
Я розриваюсь:
Взаємність
Чи помилився?

«Нині була сумна»,
«Голосно сміялася».
В думках лише вона,
Іншого нема,
Пропускалося.

Це зовсІм не щоденник —
З недогарків нікчемних.
Нічого цікавого.
Любові паливо.

231-6

@@

Муза муз
Музика,
Цариця звуків,
Какофонія природи,
Тварин і людей.
Урочистість зустрічей,
Туга розлуки.
Грандіозність грому
І скрип дверей.

Щемить у грудях,
Адреналіном рве,
Мугикає в буднях,
На синаях реве.

Троща Всесвіту,
Нейтронів мова,
І без Адама лепету
Деміурга Слово.

230-9

@@

зВУК покриває простір,
зВИК — собою процес покрив.
Око поВІКу закриватися просить,
поВАКсував — покрив, помастив.

ВЕКтору відстань покрити,
ВІК — покриття років.
покРИТи — пройти, пропустити,
РОТ пропустив —
Значить з’їв.

закРУТив — пропустив шурупа,
тРАТив — пропускав що мав,
дРІТ пропускають, як щупа.
кРЕТкою малював
(пропускав).
Що таке кРЕТка —
Хтось знав, хтось не знав.

229-9

@@

Нема основи,
Хоч майстрів багато.
І заплАтять кожному
За простій.
Та знаходжу, що й сам
Також винуватий,
Хоч я тут ніхто
І проєкт не мій.

Найкраще сховатися
За чужими спинами,
Хай мастИть собі голову
Розгублений бос.
Мудрі мовчать,
Виглядають невинними,
Хоч за хвильку не втримає,
ОбІрветься трос.

Планету на волоску
Ні на чому повішено,
Та чомусь вину
І мені приписано.

228-6

@@

Трудиться Адам не так,
І не так відпочиває,
Поганий його смак,
Не туди ступає.

Пора щось міняти.
Щоб стало краще,
Посилає сад рубати,
Чоловік бо нАщо?

Вистачало тобі саду???
Корчуй дерЕва!
Нема ради —
Наказала Єва.

227-8

@@

Чому КалІгула?
Просто сподобалось,
А Люцифер —
Звучить навіть краще…
Ким назвемось,
Тим і вподобимось,
Долю пустивши
Напризволяще.

Поки само не спливе,
Або поцікавишся
Дитини Іменем.
Відчаєм
Раптом проймЕ
І розкаєшся
Сумлінням запізненим.

Приємне на слух
І значення гарне,
Та злий в ньому дух,
Накликана карма.

226-9

@@

Знали,
Біди натворили
І забули.
Знову згадали б
Та не дали гуцули.

Невідомо хто
І невідомо де
Так заховав —
Ніхто не знайде…

ЗакопАй в сОбі зло,
Щоб не тільки ти
Але й інші його
Не змогли знайти.

225-8

@@

Пробуджене ідеєю,
Зароджене в думці,
Виражене в звуці,
В конверт заклеєне
Намальоване в букві.

Згода чи змушення,
Будівництво чи руйнація,
Вбирання чи витрушування —
МатЕріалізація.

Заперечення чи схвалення,
Коли кажуть: Готово.
Повнота і прославлення —
СЛОВО!!!

224-8

@@

Хто, як не Гог,
Спадкоємець Каїна,
Каїну й помстить?
Дочекається Авель правди.
Бумеранг нЕнависті
Назад прилетить,
Хоч Каїн святим
І виглядав би.

Зло вибирав?
Злу потакав?
Чашу давав кровопивці?
Як ти не Каїн?
Чи й ти не набрав
Статусу вбивці?

Справедливість вернЕться
Додому з полону
Та нЕ обійдЕться
Без Армагедону.

223-8

@@

Водиться кимось
Позбавлений основи
Українець
Без рідної мови.

Двері без замка,
Хата без дверей,
Рот без язика —
Здобич легкА
Для підступних людей.

Подвір’я без воріт
По кущах без чобіт,
Без ліхтарика вночі,
Без душі.
Бо слова чужі.

222-6

@@

Не до романтики,
Хоч романтики
Просять,
Давай хоч фантики,
Бо конфет
Не приносять.

А ще краще співчуття,
Бодай крихту
Людяності.
Тепер ми не просто
Сміття,
А біо відходи
Відчуженості.

Ненавистю накачані
І чужі і свої.
Ми для всесвіту втрачені,
Ще з хвилину живі.

221-9

@@

Служимо
Йому.

@
(Потреба досягнень
Запамороченими

Служить буденності
Повноти Життя.

Настане час,
Відкриється:
Ми метушились
Для Його порядку.)

@
(Потреба досягнень
В світі захоплень
На межах дійсностей
Запамороченими
Свідомостями

Служить буденності
Впевненої
Повноти Життя
З чітким планом.

Шукаючи сенсу
Свого існування,
Чи ні —
Настане час,
Відкриється всім:
Ми метушились
Для Його порядку,
Ми булькали
В Його каструлі.)

@
(Потреба досягнень
Зі спрагою прагнень
В світі захоплень
Виринань і затоплень

На межах дійсностей
Завмирань
І стрімкостей

Запамороченими
Нібито грамотними
Свідомостями
З незнайомостями

@
Служить буденності
Спокійної
Незалежності

Впевненої
Розмірено
Неревної
Повноти Життя
Спрямованого
Вороття

З чітким планом
Складеним Паном.

@
Шукаючи сенсу
В погоні прогресу
Свого існування
Благ досягання,
Чи ні
В мирі чи в війні —

Настане час
Для усіх нас,
Відкриється всім,
Навіть сліпим:
Ми метушились
Об недосяжне
Бились
Для Його порядку
Його книгам
На згадку,

Ми булькали,
Штовхалися
Кульками
В Його каструлі
Мандрівники
Прибулі.)

220-8

@@

Інтим запліднення
І інтим відходу.
Без спішки
І без запізнення —
Не обхитриш природу.

Здається плануєш,
Момент вибираєш,
Думаєш контролюєш,
А в петлю потрапляєш.

Доля досвідчена
На службі в ІДЕЇ.
Впійматись
Намічена
Та не втечеш від неї.

219-8

@@

Серед багатьох друзів
З’являться заздрощі,
В оточенні ворогів
Хтось співчуватиме.
В напрузі
Розслаблення пахощі,
Брак почуттів
За бездушність
Картатиме.

Прийшло — тримай.
Відсутнє — радій.
Іде — відпускай,
Тягне — мрій.

Зливаюсь з життям,
З насінИни на завше.
Себе віддам,
Спершу взявши.

218-8

@@

Розчинитись в Бозі,
Вийти з тіла,
Опинитись в змозі
Усвідомити ціле.

Вилупитись з яйця
На відсутність
Горизонтів,
Без кінця,
Без жодних ремонтів.

Ні вогонь, ні вода
Тебе вже не вб’є,
Бо тебе нема,
БО ТИ Є.

217-8

@@

Стояв собі віз,
Нікому не заважав,
Аж раптом спеціаліст
Тягати почав.

Закортіло
Проявити ініціативу,
То його діло,
Він щасливий.

Але ж навіщо
Я мучуся, каже,
А інші байдикують?
Несправедливо.
Піду приляжу,
Хай вони працюють.

216-7

@@

Мучити кота —
Любов проявляти.
Докучають тобі —
Значить люблять
(З метою додати
Або користуючи,
Згублять).

Два кінці також
В любові.
Залицяння або ж
Пролиття крові.

Люблять, жертвуючи
І вимагАючи
Жертви.
Любов здобуваючи,
Готуйся й померти.

215-8

@@

Постійність приносить
Здорові плоди.
Розшарпаному
Зосередитись важко —
Підводить емоцій
Зрадлива натяжка.
Відпочинку просить,
Або часу не досить,
Бо тремтить і чекає
Близької біди.

Ти і обставини,
Де гармонія?
Як її досягати?
Закони правильні
Не ігноровані,
Змалку шановані
І в старості муровані
Збирають
І вчать роздавати.

Надміру розтягнуте
Рветься,
В груду зіжм’якане
Заплітається.
Добре доглянуте
Добром відгукнеться,
Нагородами
І подяками
ЛишЕ надихається.

214-9

@@

Якби не новий день,
Якби не воскресіння,
Поменшало б пісень,
Надії на спасіння.

Якби Христос не вмер,
Щоб смерть
Перебороти,
Чим жили б ми тепер?
Про що
Були б турботи?

Лякалися б кінця,
Що нанівець
Все зводить,
Не знали б майбуття,
Що в вічність переходить.

213-9

@@

Багато ровесників
Вже повмирало.
Живу преміальними,
Хоч і в кредит.
Значить зробив ще замало,
Триває політ,
Не стерся ще мій
Метеорит.

Як і кожна душа,
Прагну слід залишИти,
Згоріти дотла,
Але так посвітити,
Щоб побачили гори
Міста і країни,
А сяйва могО
Не могли зупинити
Жодні фіранки,
Штори чи стіни.

Не впасти б
Зіркою ЛюцИфера,
Щоб все спопелити.
Не градом,
Не вихором,
А сонця промінчиком
Ніч просвердлити,
Торкнувшись кінчиком,
Хоч когось воскресити.

212-9

@@

Знання
Ведуть до результату.
ДОбрі до благ,
Злі до страждань.
В щасті й любові
Легко вмирати,
Навіть смерть —
Це вдоволення
Заповітних бажань.

Пекло у вічності,
Жах на землі
СіячУ нЕнависті.
На Божій шкалі
Внизу й в висоті
Інтриг шукачі
Позбуваються
Впевненості.

Переконаний
Праведник
В шляхах прямих,
В скарбах не крадених.
А в Божих-своїх.

211-7

@@

Слово дня
Шукав назовні,
А народилось
ВсередИні.
Почуття невимовні
Пояснилися в слові,
Краще, ніж вчора,
Зрозумілися нині.

Усвідомиш глибше —
Завтра зекономиш,
Побачиш ширше
І пройдеш швидше.
Перешкоди проломиш.

В цей світ посилаєшся
Еволюцію продовжити,
Покажи,
Що стараєшся
Не зруйнувати,
А Боже примножити.

210-9

@@

Спішить людина
Віддати машині
Не лише роботу,
Але й мислення.
ЗАпити цивілізації
Стрімкі й безупинні,
Як можуть, скорочують
До мети літочислення.

Нарікаємо,
Бо за машиною
Не встигаємо.
Навіть зараз
Вона нас чує
І свого ж творця
Потоптати планує.

Ми потоптали,
Потопчуть і нас.
Бога прогнали?
Тож без образ.

209-9

@@

Як живе Авель?
Все життя збирає,
Перед смертю
ЖартОвника підпалить
Богу сподобавшись,
Помирає.

Каїн скаженіє:
«Погасіть, погасіть!»
За братом шукає,
А той вже помер.
Брата немає.

Вівтар розбитий,
Вогонь погас.
Авелю в вічності жити,
Не серед мертвих нас.

208-9

@@

«Де моя Вкраїна?» —
Дівчата в віночках
Співають.
Закінчиться пісня,
Спорожніє сцена,
Вінки познімають.
Зіллються з натовпом,
Українського слова
І не згадають.

А нема України,
Якщо мова загарбника
Радная і настаящая,
А тачнєє язик.
Нема українською
Жодного радника,
Нав’язали російського,
А народ і звик.

МАрили незалежністю,
За неї вмирали.
Та мови занЕдбаністю
Її втрачали.

207-8

@@

Очі відвертаються,
Правду бачити
Відмовляються.
Їм подавай
Лиш приємне
На перший погляд,
А яскраве і темне
Ніби й не поряд.

Відштовхуючись
Від найтемнішого,
В напрямі
До найяскравішого
Ширше
Усвідомлюєш істину,
Его-яйця
Розділяєш тріщину.

Народженню не дивуєшся
І смерті радієш,
Коли вічність
Відчується
Перед тим, як зустрінеш.

206-8

@@

Покусаного кота
Або пристарілого
Хочеться віддати
Матері-природі,
Тож не дивуйся,
Коли й тебе
Скаліченого
Й потерпілого
Кинуть
При певній нагоді.

Не нарікай
На самотність жорстоку
І невдячних найближчих.
Та подивись
На ситуацію
З іншого боку,
Підіймись
Над проблемою вище.

Планета намагається
Твоїми очима
Побачити сонце —
Колись народжене
Назад повертається
Їй пояснити:
Життя зірки,
Що її відкинула —
Що це?

205-9

@@

Не твоє,
Відгороджене.
І межа моралі
Часто невидима.
По злодійськи привласнене
Небезпечне й пошкоджене,
Пожалієш згодом,
Що бажань
Не стримував.

Та приваблює
Завжди приємне.
Зі свого все висмоктав —
Подавай чуже.
Нашіптане потаємне
ЗахлАнне,
Не те що нечемне,
Хоче негайно і вже.

Сторож-совість
Попереджає:
Знай своє,
Тобі наділене.
Якщо твогО
Ніхто не чіпає,
Пам’ятай,
Що й сусідське —
За тОвстими стінами.

204-8

@@

Сповідатись треба,
Докори совісті
Не затамовувати.
Сміття викидати,
А цінне зберігати
І пересортОвувати.

Збитки відшкодувати
І повибачатись.
… Та спитаєш себе раптом,
А в чОму сповідатись?

Сповідатись справді легко,
Майже не потрібно,
Коли в душі рай,
Не пекло,
А навколо
Золото і срібло.

203-9

@@

Говори, душЕ,
Лягай рядкАми
Віршованими,
Запечатуйся думкАми
Впорядкованими.

Тривогу неясності
СпОкоєм змінюй,
Туман безучасності
Здогадками розвіюй.

Падаючи і спотикаючись,
Досягають науки.
Віршами складаючись,
Заощаджують ноги і руки.

202-9

@@

Гармонію в тЕбе закладену
Легко змінити на іншу,
З кращої на гіршу.
В інстинкті дикому
СтАдному —
Через отвір шваброю
В проході задньому
(Вибачте за жорсткість).

Ідею добру
І благородну,
Співчутливу і мирну
Сатана і дЕмони
Перетворюють примітивно
На агресивну.

Честь і людяність
З автократією
Несумісні.
Стриманість
І розсудливість
Їй ненависні…
…НовИх страждань
І новИх поколінь
Чекає нажаль Ірпінь.

201-7

@@

Я — слово
Поміж я-купюрами,
Я-іконами і я-домами,
Я-Образами
І я-речами,
Архітектурами
І увертюрами,
Між я-пастирями
І я-пастухами.
 
Слово вічне,
Прощальне і зустрічне.
Лікувало і калічить,
Починало і кінчить.
Кінчає, щоб починати,
Вмирає, щоб воскресати.
 
Тікають від ненaвисті
До любові,
Аби захопитись
Її обіймами,
Я — в слові.
За ним мисливець
І ним впійманий.

200-9

@@

Чому Богу приємніший вбитий,
Ніж вбивця?
А той, хто втік, щоб жити,
На десерт залишився?
 
Діти Каїна
І його братів
Перемішаються.
Як сАме, не знаємо.
Хотів чи не хотів,
В добрі і в злі
Також розпізнАються.
 
Не ґарантовано,
Але більшим шансом
Власнику сподобатись —
Як і в заповідях запропоновано,
З ним домовитись
В покорі авансом.

199-8

@@

Самотній нарікає,
Нарікає одружений.
Невдоволення
Завжди знайдеться.
Що маєм, не помічаєм.
Назбиране перевертаєм,
За відсутнім тужимо.
 
Вболівати за нестачею —
Пустоті віддатися,
За долею кращою,
Як за вітром, гнатися.
 
А скарби — ось вони,
В юрбі і в самотності —
Лиш розпізнай.
Що маєш — ціни,
Повернись і візьми.
Навіть не шукай —
Радій і май.

198-9

@@

Досвід у кожного свій 
І кожен
По-своєму мудрий.
Від захоплень залежно
І від подій,
Став ти суддею
Чи, може, підсудний.

З мені зрозумілого
Можу порадити:
Від навчЕних
Поради беру.
Лише разом
Зуміємо ладити,
Де наростити,
Де зняти кору.
 
Сподіваюсь,
Я вам потрібен,
Як і ви потрібні мені.
Поки живемо (ніби),
Поки ми з вами земні.

197-8

@@

Не звинувачуй сонце,
Що сходить
Не з того боку,
І не буряк, що родить
Не в ту пору року.
 
Право вибору
Не ти собі давав
І не ти порядок
Встановлював,
Але ти вибирав,
Яку щокУ підставляв,
Взимку чи влітку
Бур’яни прополював.
 
Повернись до світила
Іншою стороною,
Обробляй поле влітку,
Хай спочине з зимою.
Піддаватись обставинам
Залишайся хоробрим,
Корись богобійній дружині
І справедливим начальникам.
І буде тобі добре.

196-5

@@

Якщо люди борг не віддали,
А збереження енергії —
Закон непохитний,
Навіщо вважати,
Що гроші пропали,
Що ти лише жертвуєш,
А хтось ненаситний?
 
Щирий дарує, 
А не відбирає.
Біду лікує,
А вИтрати покриває.
 
Не повернули?
Інвестував.
Забули?
На небі бачили й чули,
Бог
Компенсував.

195-9

@@

Як не уникай, як не намагайся 
Про війну забути,
Під сирени
Знов засинай
Або в підвал тікай —
Приймай порцію
«Братської» отрути.
 
Скінчився б цей сон,
Пробудився б в палаці,
Та знов гуде дрон —
Прокидаємось в шанці.
 
Ти б’єш і б’ють тебе.
У війни свої закони:
СИльне в правді,
Хоч і тілом слабке,
Та ніхто не зломить.

194-9

@@

Злиті воєдино
Хвилини і години
Пливуть невпинно.
 
Росту не помічаєш,
Вважаєш,
Що залишаєшся
Там, де і був.
Та когось зустрічаєш
І навіть не питаєш —
Почуєш або прочитаєш:
А ти досягнув.
 
Мову вивчив,
Дітей виховав,
Заміж видав і поженив,
Багато хворих
Вилікував.
Гарно прожив.

193-9

@@

Не Будда я
І не Христос.
Не викликайте санітарів.
Мій словесний пронос –
Більш від захоплень,
Ніж від кошмарів.
 
Не депресія
І не ейфорія
Свідомістю заволоділи.
До мети
Кличе надія,
Щоб не підскакували,
А тихо раділи.
 
Щоб тішився вами,
А з вас дехто — мною,
Здоровими словами
В мирі з любов’ю.

192-6

@@

Розбір слів
Розвиває інтелект.
Феєрично
Життя показує,
Позбавляє
Незнання тенет,
Ребуси вічності
Успішно розвʼязує.
 
Хай називають
Мене занудою,
СкучнИм аналітиком,
Балакуном —
Тунель до Істини
Для сЕбе прорубую
Не академізму віником,
А СлОва кайлoм.
 
Байдуже, що пошуки
Мої ігнорують,
Нікчемним заняттям
Вважаючи.
Сподіваються, що вежу
Таки добудують,
Від Творця і від ближнього,
Від СлОва тікаючи.

191-5

@@

Брав?
Пора віддавати.
Віск, прополіс і мед.
А якщо довелося
Гадюкою стати, —
І мене можна взяти
Для ваших потреб.
 
Роботяща мушка літала,
Крила стерла.
Не нарікала,
Крапля меду —
Немало.
Нектар збирала,
Жалом лікувала.
 
І змія зносилась,
Пилюку ковтала,
А кожен лиш мріяв
Про її кінець.
Як бджола, отруту
На ліки здавала.
Лякала,
Бо боятись навчала.
Візьміть її всю —
На ремінець.

190-8

@@

Без яннашилоП огоьншарочВ*
Ne vvijdEc v zavtricnje,
Одного разу спіткнувшись,,,
vVvvv_vvvvVv__vvVv
Під травою опинишся.
Нічним
Залишиться вранішнє,
Надовго
(А може й на мить)
Від сонця зачинишся.
 
Зміна і тут,
В замиканні.
Однак вона не остання.
ПриРОДА ХВилюВАНня
Натякає на ВОСКРЕСАННЯ.
 
Твоє особисте, неприлюднo
Запхнуте в тіло,
Р о з і й ш л о с ь п о в с ю д н о,
о.
л
і
т
е
л
д
і
в
Коли
   _______
*Вірш експериментальний, з елементами транслітерації українського тексту латинськими літерами і знакових натяків. А в спосіб незвичайного комбінування малих і великих букв у цьому ребусі доповнюються минуле, майбутнє, спотикання, життя і смерть, природа, хвилі (вібро-), воскресання, стискання, розширення, повсюдність. Зі спеціями асемічного письма.

189-8

@@

Ось воно, на підході,
А ти й не здогадувався,
Як його звати,
При якій нагоді
І чого чекати.
 
Досяг?
Де там.
Само
В двері постукало.
Не вір
Проєктам –
Комусь
Ледь тихо шкребло,
Комусь ногами гупало.
 
Відчиниш —
Побачиш.
Пустиш —
ЗайдЕ.
Ненавʼязливо
Гостинність проявиш —
Дари розкладе.
Покликання! —
Так і скажемо.

188-9

@@

Своя сорочка
Ближче до тіла.
І що не країна,
То свій інтерес.
А гопника заточка
Щоб відлетіла,
Понад все потрібна
Воля з небес.
 
Щоб боролась Україна,
Корупціонери не крали,
Щоб союзники
Наполегливо помагали,
Навіть якби президентів
Нових обирали.
 
Може, й варто Америці,
Щоб прокинутися Європі,
З допомогою призупинитись.
А згодом,
Щоб запобігти катастрофі,
Знову включитись.

187-8

@@

Іван ЗЕлот
Живе в мЕні.
Постійно в сОбі
Його нОшу.
Часом говорить
Слова натхненні,
Коли прOшу
Або й не прOшу.
 
Люблю його слухати —
Мудрий порадник.
Пропонує
Думку розрухати,
Прополює
Ідей розсадник.
 
Дякую тобі, Іване,
Що так піклуєшся.
Особливо ночами,
Коли сплю,
А Ти – трудишся…

186-9

@@

Відчувати повноту
Без неї неможливо.
Запропонує,
Відмовить,
Погодиться,
Заборонить.
Встановить мету,
Обілить,
ОчОрнить.
 
Рівність буднів
Підніме
Або опустить,
Мертвих ліній
Коливання зрушить.
 
Пиво і газету
Відбере.
Від телевізора відірвE.
По землі, а не по паркету
До реальності
Дружина поведе.

185-9

@@

Центр міста,
Старенький будинок,
Скрипуча підлога,
ЛАвки без спинок.
 
На хиткому столику
Вази антикварні.
Паперового мотлоху,
Як у книгарні.
 
З краватками або метеликами
В костюмах елегантних,
Гарно пошитих
Чекають клієнтів.
Грошовитих,
В конфліктах пікантних…
  
@ 
Активна молодь,
Життєрадісні сім’ї,
Паруються й родять,
Щасливі і вільні.
 
Друзі в паркові
До піци готові.
Стадіон за містом,
Форма футболіста.
 
Пішов наперехват
Мій зять Юра.
Він адвокат…
 
А в центрі —  
Адвокатура.

184-9

@@

Стали на веранді
Спостерігати
Світу колапс.
Як по команді,
Почнуть руйнувати
Вас і нас.
 
Цікаве шоу,
Давно чекали,
Хоч як могли,
Віддаляли.
І нарешті знову
Війну дістали.
 
Невже остання? —
Запитує адреналін.
Це питання
Багатьох поколінь.

183-9

@@

Ліки заповнюють
Нестачу в тілі.
А нестача від чOго?
Не та дорOга,
Не ті цілі…
 
Хімічну причину
Знайдуть лабораторно.
Таблетки дадуть
Або підіймуть
Амбулаторно.
 
Вибирай:
Осмислені звички
Мудрістю набути,
Чи розкладати полички
Фармацевтичної отрути.

182-3

@@

Таємний об’єкт.
Ненароком опинився
На його території.
Камери
Зафіксували.
Переступив
Назад турнікет,
Пізно,
Хоч тебе й не впіймали.
 
Ти впійманий
Сам собою,
Боїшся
Власної тіні.
Нема спокOю —
Прийдуть за тобою.
Як не завтра,
То нині.
 
Совість сполошена,
І виходу шукаєш,
Коли незапрошеним
На чуже ступаєш.

181-8

@@

Ми не раби,
І ми – євреї.
Нехай не Сара
Наша мати, –
Агарі,
Матері,
Честь не дамо
Топтати.
 
Погани,
Християни,
Загублені коліна
Авраама
Розcіяними в світі племенАми,
Індусами і дикунами,
І ми – євреї з вами.
 
Народів батько,
Добрий Божий,
Виходець з-за річки,
Як і обіцяно,
Людей намножив, —
Євреєм
Зветься кожний.

180-2

@@

Тільки тебе кохаю,—
Чули вуха мої.
Та тепер вже знаю,
Що означають
Очі твої сумні.
 
Чому когось шукають,
Мене не помічаючи.
Тепер, на жаль, знаю,
Чому уникають
Друзів,
Довіру викликаючих.
 
Чому від ділення
Найзаповітнішим,
Від ощасливлення найдорожчих
Стаєш oсамітненим,
Щастя своє
І чуже
Порошиш.

179-9

@@

В змаганнях два полюси:
Найкраще
І найгірше.
Прояв краси
Або пропаще.
В малюнках чи в віршах.
 
Посередині спроба
Від примітивного
Відірватись.
Неправильно ображатись
Слабкому на сильного.
На нього б рівнятись.
 
Тоді ми зростаємо,
Коли здоганяємо,
А не від заздрощів
Нищимо і розриваємо.

178-9

@@

(Вірш брата. Для розслаблення)
 
Що за звір там на узліссі
Гримить і їде?
Це ж машина з Кутаїсі,
Називається «Колхіда».
 
Рве з-під себе і гуркоче,
Подивіться — димом дме.
Тільки їхати не хоче,
Але добре, що гуде.
 
Пощастило — розігналась,
Мчить і з гОрба — 70.
По дорозі розгулялась,
Неможливо нарівнять.
 
Водій вліво — вона вправо,
Потім прямо й навпаки.
На секунду десь поправив,
І знов кермо у кулаки.

 
Шумить, гуде i просто скаче,
Бідний шофер ледь не плаче.
ЗапАска на соплях висить,
І борт вже скоро відлетить.
 
От машина… Оце чудо!
Голова як у верблюда,
Хвіст драконячий повзе,
Ще й на сОбі щось везе.
  
І машина як машина.
І бензину повний бак.
І іскра мов горошина,
А не заводиться ніяк.
 
СулИма, Герус і Кавчак —
Вони вже вивчили «Колхіду».
І кожен в ній тепер мастак,
Хоч цілий світ на ній проїдуть.

177-9

@@

Продовжений вік — 
Егоїзму впокорення,
Прожитого підсумок,
За добро карма,
Пʼятої заповіді
Сповнення,
Усвідомлення,
Що все не надармо.
 
Сповільнена пенсія,
Розминання з онуками,
Дітей народження,
Чорнило й пенал —
Почуте й побачене
З блаженством
І скрутами,
В долю сплетене,
Вʼяже фінал.
 
Без тебе
Tут обійшлися б,
Та оскільки був попит
І найняли тебе —
За поправки у космосі
Звітувати берися.
Нагорода чи кара
Ніяк на мине.

176-9

@@

З днем народження
Привітало
Багато людей.
А точніше,
Вайбер.
Хтось особисто,
Хтось від сімей.
Вайбер
Ввімкнув таймер.
 
Дякую Вайберу
І дякую друзям,
Що пам’ятають.
Нагадування i надалі
Хай зберігають.
 
Приємно кожному
Відчувати
В світі самотності
І в світі тривожному,
Що нас багато.

175-9

@@

@@ Мій дім — 
Де спОкій знайшов.
Не в гостях,
Не в тюрмі і не в наймах.
Де позбувся
Рабства оков
І найбіднішої
Касти крайніх.
 
Де нарешті
Правду зустрів
І зрозумів:
 
Мій дім –
Де спОкій знайшов.
В гостях,
В тюрмі і в наймах,
В рабстві оков,
В найбагатшій
Найбіднішій
Касті крайніх.

174-9

@@

Сьогодні свято — 
В цей день народився
Чоловік і тато,
Треба й дідом вважати.
Я.
Як привітати?
Намагаються взнати,
Що дарувати –
Гадає сімʼя.
 
Хоч давно всім відомо,
Своїм і чужим:
Щорічно просить,
І йому цього досить,
Підкинули б тричі,
Тричі зловили б
І зрозуміли б:
 
Не для слави
Імениннику,
А щоб памʼятали,
Що тата мали,
Його тримали,
Ним грали.
Благословiння
Від нього брали.
Витрясали.

173-9

@@

Любов досконала,
Часом вИпробувана,
Зрад не знала
(Або добре ховала),
Взаємно вихована.
 
Прийняла незгоди
Як благословіння,
Напилась свободи
І насолоди
Замість терпіння.
 
Любов досконала
Все долала,
Спокуси минала,
Горя не знала.
…Бо життя кохала.

172-9

@@

Спостережливий
Знаки сприймає.
Він і назовні
Їх подає.
Дати народжень читає,
Вирішального знакa чекає,
Щоб заявити своє.
 
Зі знаків світ зліплений,
В погоді і в прізвищах,
В думках і в словах.
Розперезаний і заціплений,
Зачесаний і розтріпаний —
В знаках і радість,
В знаках і страх.
 
Не здогадуєшся
І не підозрюєш,
Що повернешся сяк
Чи повернешся так —
Знову і знову
Про себе повторюєш:
Твоє справжнє ім’я —
Знак.

171-8

@@

Що робить рима
В пошуках iстини?
Вона – причина.
 
Вгору лізтиме,
На дно пірнатиме,
За горизонти піде,
Тернину рватиме,
Та шлях прокладе.
 
Хибні строфи змітатиме,
Обере лиш одну.
Відповідатиме
За те, що знайду.

170-9

@@

Благословляй
Замість проклинати.
Диво не просто побачиш —
В нього ввійдеш.
Такі доведеться
Дарунки приймати –
Розбудові комор
Не вистачить меж.
 
Злодій трофеї
Тобі носитиме,
Не речі, а душу
Тобі віддасть.
Замість померти –
Житиме,
Добром навчиться
Долати напАсть.
 
Бідненькою
Хата залишиться,
Бо багатство
Вкладеться в серця.
А в небесні книги
Запишеться:
Вірним був до кінця.

169-5

@@

Придурок 
Зійшовся з придурками.
Не такими,
Як нормальні люди.
Виклики в ньому розбурхали.
Побачимо, що з того буде.
 
Первосвященники обездолені,
В сміттярки закинуті,
Скромні і нескорені,
В мішковину завинуті.
 
В одежах верблюжих
Провокують кепкувати,
Зовуть небайдужих
Месію стрічати.

168-9

@@

Мовчки
Напружено осмислюєш.
Відпочивають
Голосові звʼЯзки.
Сумління своє
Очищуєш,
Намагаєшся
Уникнути пастки.
 
Прийшло Слово,
Ожило тіло,
Заворушилось. Заговорив.
Не лише поділитись
З ближніми закортіло —
В своїй же промові
Себе збагатив.
 
Не тратьмо енергію
На пустослівʼя.

Перш ніж казати,
Добре все зваж,
Аби не питати:
«Чи хотів я,
Щоб залИшився спати
Уст моїх страж?»

167-9

@@

Боїшся?
Блаженний,
Куди б ти без страху зайшов?
ЗберЕжений чемний,
Покірний закону оков.
 
Туди тобі не можна,
І того не бери,
І тут тобі тривожно,
І там чекай біди.
 
В центрі каруселі
Тремтить заляканий аскет.
Та парадокс.
Думки веселі —
Філософ він тепер.
Поет.

166-9

@@

Забетонований сміх,
Пошматовані долі,
Замаскований гріх,
Жебракувата воля.
 
Врятоване життя,
Сумління від втечі,
За чужу вину каяття,
Опущені плечі.
 
Рука на кобурі
І нападника, і жертви.
Передчуття сумні —
Готовність померти. 

165-1

@@

Я ловлю тебе, 
Ти ловиш мене.
Лякаєш безстрашних.
Ловиш вчора майбутніх,
А завтра вчорашніх
В сакральному місці,
Що зветься Ніде.
 
Нас цілий табун —
Не побачиш нікого.
ДорОга широка —
Поля та ліси.
На місці бігун
З ногами безногий.
Сліпий кароокий –
Потвора краси.
 
Без краю і меж
Полохливий відважний.
Замкнутий в коло ланцюг.
Із лінійних мереж
В купу збитий протяжний,
Схоплений неосяжний
Без пояснення дух.

164-2

@@

Думаєш про мене, 
Палячи сигарету,
Невдачею називаєш.
Букв не бачачи, читаєш газету.
На себе злий,
Бо мене не знаєш.
 
Від вікна не відходиш —
Виглядаєш менЕ.
Нічого не зробиш,
Цей біль не мине.
 
Алкоголь не розрадить,
Не спасе анаша.
То життя барикади
Трощить ДУША!

163-3

@@

Спершу вони здичіли, 
А потім стали псами.
На чорне кажуть біле,
Вважають всіх ворогами.
 
Навколо всіх чублять,
Дивуються дуже:
Чому їх не люблять
І з ними не дружать?
 
Не раз їм вірили,
В біді дoпомагали.
Та орки хотіли би,
Щоб вєлічіє
В них визнавали.

162-4

@@

Рубаха на грудях порвана, 
Недопита пляшка в руках.
Вмирати чи жити — «всьо равно».
Грудь в орденах
Чи голова в кущах.
 
І як ти з таким повоюєш,
Вважаючи в ньому людину,
Якщо на бойні себе не відчуєш –
Ніби ти м’ясо фаршуєш,
Стріляєш і ріжеш скотину.
 
Доводиться тимчасово
Озвіріти й самому.
Добровільно чи примусово,
Долаючи втому,
Позамикати засови
Кордону,
Щоб повернутись додому.

161-5

@@

Розумний знає, 
Мудрий вживає.
Знанням починається,
Знанням і кінчається.
 
Знає сперматозоїд,
Як запліднИти,
Знає астероїд,
Як дотла згоріти.
 
Початок знає,
Як фінішем стати.
Живе вмирає,
Бо знає,
Як воскресати.

160-6

@@

Відредаговане
досконалішою українською тексту для мобілізованого за Байкалом росіянина
(поета, композитора, співака)

Отримав повІстку
Зненацька.
Стало не до жартів.
Мати речі зібрала
І тихо мені сказала
Війна того варта.

Поїдеш в чужу країну,
Привезеш пральну машину, —
Прошепотів тато:
А як дістанем мільйон,
Купимо «Ладу»,
Добудуємо хату.

…Я справді це чую,
Чи сниться сон?

159-9

@@

Ревную і заздрю, 
Бог лиш ревнує
Про навернення людини.
Його покаяння наше турбує.
А заздрити собі
Він не має причини.
 
Бо Він світу володар,
Ми Його власність.
Чи може господар
У заздрощі впасти
 
Самому собі? Чи вкрасти
В самого себе?
Або покласти
Не там,
Де Йому треба?

158-8

@@

В кожному народі –
Люди і людиська.
Будь-якій пригоді
Статись легко й близько.
 
Негідник хай не засмУтить,
ДобрОдію руку подай,
Відразу випльовуй отруту,
Розумій, співчувай і прощай.
 
Тоді і тебе порахують
Людиною, а не псом,
Оцінять і розрекламують
України добрим
Представником.

157-8

@@

Називаю Його Аллахом, 
Богом і Єговою.
З любов’ю і страхом
Йому прислуговую.
 
Хоч імена різні
І їх безліч,
Обираємо рідні,
І в цьому неміч.
 
Хто справжній,
Сперечаємось
В змаганнях сердець,
Поки не здогадаємось —
Та ж Він
Наш Творець.

156-2

@@

Легко впізнаЄш ворога
Серед ворогів.
Але обхОдиться дорого,
Як зустрів
 
На дорозі рівній
ПомІж земляків.
Більших, ніж рідні,
Нема ворогів.
 
Ніж ближні сімейні,
Ніж близькі сусіди,
Ніж свої в Тандемі*…
 
Хто пОряд їде.
 ____
*Тандем — е-додаток для спілкування листуванням і в групових розмовах.

155-7

@@

Ніхто так не лікує,
Як Лікар над лікарями.
І ніхто не облаштує,
Як Багач над багачами.
 
І вчителя кращого нема,
Ніж Вчитель над вчителями.
Він скрізь,
Всередині і поміж нами.
 
Ним дихаємо і живемо,
Лиш від Нього по-справжньому
Вчитися.
Нам би Йому вклонитися —
Та не всі Його впізнаЄмо.

154-9

@@

День народження — 
Новий відлік:
Холоду, спеки, плодів.
Минулого досвіду відгук,
Побажання з декількох слів.
 
Туга за втраченим роком,
В дзеркалі наближена старість.
За трохи сповільненим кроком
Нова відчувається радість…
 
В новій іграшці, в школі, в коханні,
В освіті, машині, кар’єрі,
В дітей і онуків чеканні,
В цвинтарному вольєрі.

153-9

@@

Не обов’язкова відповідь відразу,
Дай пережувати.
Щоб не викликAти відрази,
Краще почекати.
 
В поспіхах —
Помилка.
Зайва напруга.
Зламана стрілка.
Втрачаєш друга.
 
Не спіши сам
І не жени його —
Дозволяй словам
Досягати свогО.

152-9

@@

Під кригою сну 
Неофіліт*
Будити і не збирається.
Сплю,
А спокОю бандит
Кличе
І тут же ховається.
 
Лоскоче
Підсвідомість iстина,
Проґавиш —
Тінню майне.
Захочеш
Зловити немислиме —
Телефона підставиш —
Щось в нього й впаде.
 
Рибалка
Поплавка не випустить,
Увага —
Рибалки єство.
Шпарґалка
Обшліфує і вичистить.
І проголОсиш палко —
У сні прийшло!
 ____
*Неофіліт (досі не вживане слово) – спроможний наповнювати по-новому.

151-9

@@

Сірники кОрисно
Спалювати по черзі,
А не відразу всю пачку.
Добросовісно —
Не завжди проти шерсті
Дражнити собачку.
 
Відчайдушні
Схильні спішити,
Але й запізнитись
Не можна.
Закони всесвіту непорушні.
СірнИчка вирішує кожна,
Як в повноті послужити,
Коли спалахнути згодитись.
 
І в тебе міра своЯ
Спопелити чи погасити.
Лише б досягнулась мета —
В зародку зло зупинити.

150-7

@@

Вовк і коза — 
Агресор і жертва,
Страждалиці сльоза,
Ситий і мертва.
 
Коза і капуста —
Вегетаріанство.
Гуманність людства,
Обжерство і пʼянство.
 
Капуста і вовк —
Взаємна байдужість.
Ґвалтівник замовк.
Не гризе і не душить.

149-9

@@

І один у полі воїн, 
Якщо в ньому дух Самсона.
Він знайде потрібну зброю
Для атаки і для оборони.
 
Та найбільшу силу має
Язика двобічний меч –
Слово стіни розбиває,
Коли iстину речЕш.
 
Перед ним брехун і злодій
Опускають руки.
5 осіб чи 6 народів
Відкидають стріли й лУки.

148-6

@@

У Івана і Марусі 
Донечка і син.
Звідси й прізвиська – Марусин
І ІвAнова Ясмін.
 
У часи потреби прізвищ
Прізвиська вживали,
Щоби легко впізнавали.
Як казали, так і записали.
 
ІванОвою сестру,
Як Марусин – брата.
Щоби кожного сім’ю
Росіянами вважати.

147-9

@@

Тривога дня, 
А може, й днів,
НОчі розбУрхала,
Забирає спання,
Позбавляє снів —
Думи розштурхала.
 
Миру душа шукає,
В ліжку крутиться,
В холодильника заглядає,
Чи не взнає,
Як від безсоння відкУпиться.
 
Потрібна відповідь,
Поправка на поведінку.
НалЕжиться, нахОдиться, вИсидить,
Щоб повернутись до відпочинку.

146-6

@@

Повнотою жити — 
Цінувати процеси,
До кінця не спішити,
Не двигати – нЕсти.
 
Мету обрати
Hедосяжну.
По частинках складати
Вальяжно.

І нащадкам лишити,
Щоб продовжили,
Щоб і їм жити,
Щоб примножили,
Щоб не закінчИти.

145-7

@@

Знайдене двічі
В рідне проситься,
Привертає увагу.
Служитиме
І не скоро зноситься,
Нагодує і вгамує спрагу.
 
Не проігнорувати б,
Не пропустити б,
Пошанувати б,
Прилучити б.
 
Не так вже й багато рідного,
Претендентів на найрідніше.
Повторно знайдене приймемо —
Нехай буде більше.

144-5

@@

День Валентини 
З точки зору мужчини (-:
 
Друга моя половинко,
Змісту життя повнота,
До мети спрямовуєш стрімко,
А без тебе й мета не та.
 
Ти — до ручки сокира,
Зубчики до ключа.
Для написання чорнило,
Для самотнього тіла душа.
 
Для ослабленого спроможність,
Пальне для двигуна.
Ти проганяєш самотність,
Тому ти така дорогA.

143-6

@@

«Украина — это Россия», 
Бо по-російськи написано.
Росія — не Україна,
Тож так і залишимо.
 
Може, досить брататися?
Зi Стокгольмського синдрому
Чи не пора повертатися —
З рабства додому?
 
Чи раби рабовласниками
Мріють стати
Над земляками власними?
 
Мабуть, що так,
Бо чужинці
Їх б’ють,
А українці,
Ввійшовши у смак,
Набравши по вінця,
Свою ж кров і п’ють.

142-9

@@

Гарні вірші 
Для когось,
Комусь каламбур.
Не догодиш кожному.
Про що думати довелось,
Що прийшло, наче бур,
В пробудженні тривожному,
 
Не повчання слухачам,
А собі наука.
Щоби власна душа,
Почувши від духа,
Сама зрозуміла
І тілові передaла.
Щоб чуже не дражнила,
А своїм керувала.

141-9

@@

Падають зіркИ — 
Підставляй шапку.
ЗірвЕшся сам —
Підхоплять тебе.
Іскри з висоти
Ніби ставлять крапку
Без початку часам —
Натяк небес.
 
Пише вічність —
Читай,
Стався уважно
До її уроків.
Просторо чи тісно —
Збирай,
Щоб виявився досяжним
Справжній спОкій.
 
На землю
Падала зірка,
Розчинилась і згасла,
Її не знайдеш.
Та пробила в тЕмному
Куполі дірку.
Свого часу
Крізь неї
На небо впадЕш.

140-9

@@

Обзавівся.
Маю.
Доля подарувала.
Та більшого чекаю,
Мені того мало.
 
Іде. Беру.
Відчиняю шухляду,
А там забито…
І де покладУ?
Пропонують пораду:
 
Те, що маєш,
Призначене помагати.
Та може i заважати,
Бо надміру бажаєш.

139-5

@@

Смачно плюнути
В пику правового
Держнагляду.
 
З цигаркою над ямою
Проголосити:
Слава Україні!
 
На дно зсунутись
Від пальця на гашетці
Знаряддя смерті.
 
Опинитись в списках
Архівів злодіянь,
Посіпакою на себе ведених.
 
Увійти в серця ослаблені
Вдячністю за свободу.
 … Силою протистояння.

138-9

@@

Тікаєш абО здоганяєш, 
Знаходиш абО загубив,
Скований абo літаєш,
Зустрічаєш абО не зустрів.
 
Щасливий абo нещасний,
Боїшся абo герой,
Вільний абo підвлаcний,
У-га-га-га абО о-йой-йОй.
 
В церкві абО на роботі,
В чужому місті чи в себе в селі,
Розпусний абo у цноті —
Вві сні…

137-9

@@

Час шити і час пороти, 
Планувати і байдикувати.
Перед загрозами
Насупроти ставати.
Працювати
І лягати спати.
 
До обставин
Прийдуть і умови.
Та умов не завжди розпізнАєш.
Багато намелиш полови,
Поки наміри всі поєднаєш.
 
Дасть Бог день,
Дасть Бог їжу
І підкаже потрібний план.
І вийде у тебе свіже,
І не підріже
Ідейний бедлам.

136-9

@@

Є на кого рівнятись, 
Але попри все
Треба собою лишатись,
Нести своЄ – не чуже.
 
Чуже не болить, як власне.
І радість чужа — не твоЯ.
Хай прагнення твoє не загасне,
Будь собою до забуття.
 
Поважай і шануй побратима,
Підбадьорюй його повсякчас.
Як разом з тобою горе нестИме,
За важче берись кожен раз.

135-8

@@

Не зАвжди виходить,
Як хочеться.
Хотів би миру, а його нема.
Іноді просто чекАти доводиться,
Місяць за мІсяцем — зникне зима.
 
По-справжньому радість
Нахлине глибокою,
У вигляді непорушного спОкою,
З надією в неї широкою,
Побита камінням страждАнь.
 
Тому, зібравшись iз силами,
Розправившись могутньо крИлами,
З думками щасливими
Активно чекай без вагань.

134-6

@@

Плану Б нема.
Точніше, він виникне сам,
Коли настане пора.
 
Резерви завжди знайдуться,
Коли їх помічати,
Відразу не розтрачати,
Нехай розростуться.
 
Не тривожся,
Спокійно спи.
Це і Де аж до Я почекають.
Щоб дістатися до мети,
Спроможися
Доступне нестИ.
А плани? Вони
Самі тебе розшукають.

133-9

@@

— В тебе роги, копита і хвіст, — 
Опонент обірвав розмову.
Тебе розриває злість,
Пояснити відібрали змогу.
 
Хоч рогів, копит чи хвоста
Не помічав за собою,
Справа тепер непроста —
Не дружитимуть більше з тобою.
 
Тебе «розкусили»,
Викрили «сатану»,
Чутки розпустили,
Повірили брехуну.

132-9

@@

Комусь пощастило — 
Малює вождя.
Сподівається —
Відсиплять золотом.
А тим часом життя
Може вдарити молотом.
 
Плазувати, щоб шикувати —
Ремесло невдячне.
Чекай на втрати,
Проковтнуть-бо смачно.
 
Пиши для себе,
Собі світи.
Настане потреба –
Прийдуть по плоди.

131-9

@@

Йдемо кожен своєю дорогою
З паралелями і перехрестями,
Безтурботно і з тривогою,
З обманщиками і з чесними.
 
З мостами і тунелями,
Над прірвами, і вбрід.
Сумними і веселими.
Ведем чи ступаємо вслід.
 
Дорозі колись закінчИтись,
Та тільки б не тупиком,
А щоб в славі Творця опинИтись,
Розпрощавшись навіки зі злом.

130-9

@@

Боїшся критики, 
Бо шукаєш слави.
Щоб ганьби уникнути,
ПрислухАєшся, чи не «Браво!»
 
За славою гнатися —
Вона тікає,
Від неї ховатися —
Наздоганяє.
 
Справа в ідеї,
Не в славі суть. 
Ідуть за нею,
А славу несуть.

129-9

@@

Кількість чи якість?
Народив багато дітей,
Назбирав багато грошЕй,
Написав багато статей.
Кількість чи якість?
 
Якість чи кількість?
Дітей навчив,
За добро заплатив,
Суспільство збагатив.
Якість чи кількість?
 
Не повз, а летів,
Не тлів,
A світив,
Не дивився, а їв,
Не тремтів,
A жив.

128-9

@@

Чи вбивця – вбивця вбивці?
Якби ж то словом
Зупинити міг,
Коли під загрозою знищення опинився.
Переконав би,
І ніхто б не поліг.
 
ПрOбував знову і знову.
З сусідами рАзом, цілим селом.
Що робити, жалівся Богу,
Чи зло пропускати без перепон?
 
Зло зупиниться там,
Де його зупинити,
Де вбивати і красти
Йому не дадуть.
Не піддалось словам,
Треба руки скрутити,
У в’язницю покласти.
Продовжить вбивати —
Скаженого й вб’ють.

127-9

@@

Кодекс будівника комунізму
Не спрацював,
10 заповідей
Іґнорували.
Твердої руки сталінізму
Знову народ зажадав.
Забракло інших ідей,
Все, що могли, занедбали.
 
Агресор і жертва
В своїх же крадуть,
На корупцію нарікають.
Совість мертва,
Диктатуру зовуть,
Хоч про вихід досконаліший знають.
 
В ближнього не бажай,
Про перелюб не помишляй,
Не лжесвідкуй,
Не кради, не вбивай,
Батьків поважай,
Суботу пильнуй.
Ідолів уникай,
Імені Бога дарма не вживай.
В Нього вір і Його шануй.

126-9

@@

Хоч продовжує сунути
Похоронна процесія,
Про смерть думати —
Не депресія,
 
Коли смерть сприймаєш,
Як двері додому,
Коли з неба чекаєш
Архангелів дзвону.  

Земне тимчасове
Йде швидко і слизько.
Тож згадаємо знову:
Воскресіння близько.

125-9

@@

Підказують не спішити, 
Хто терпен – той спасен.
Чи завжди терпіти?
Як спимо і як йдем?
 
Бігти терпіти
І терпіти сидіти.
Терпіти тягнути,
Відпускати — терпіти.
 
Терпи в нетерпінні
І в терпінні терпи.
Терпіння – в гонінні
І в блаженстві мети.

124-9

@@

Не зрозумів. Знову.
Кликав Бог
До абсурдних речей.
Як повірити Його Слову,
Щоб не наїстися сорому
Серед людей?
 
Не хочу, щоб знов
Відвернулась дружина,
Щоб знову у церкві
Розбирали братИ,
ПеревихOвували
В довгих розмовах,
Навертали до істин
Давно відомих,
Як треба жити,
Куди треба йти.
 
Не зрозумів.
Доведеться знову
Довго ходити навколо гори.
Якщо не довіришся
Божому Слову –
ЗапІзнишся сам,
А з тобою й вони.

123-9

@@

Той упав, зламав хребет, 
Той помер від раку,
Того в зоні вбив кастет,
ТА не пробудилась зранку…
 
Так оцінюємо інших,
Ніби жили вмерти.
Від поганих до найгірших,
Все приписуємо смерті…
 
… Виростив пʼятьох дітей,
Написав чотири кнИжки,
Захистив сімох людей,
Як ніхто, робила стрижки…

122-9

@@

Гарну хату збудував,
Лікувала хворих,
ЗСУ мільйон віддав,
Годував бездомних.
 
Льотчик, лікар, піаніст,
Слюсар, няня, журналістка,
Малювати мала хист,
БУла справжня оптимістка.
 
Смерть забрала, хай бере,
Тіло хай відпочиває.
Але справа їх живе,
Наближаючи до раю.

121-9

@@

Навіщо вам вибачатись?
 З вами не зустрілись.
Шкодують,
Але ж не звинувачують.
Значить, десь плани поділись,
На інше затрачені.
Продовжимо сподіватись.
 
Дасть Бог, зустрінемось знову.
Може, і в кращих умовах.
Проведемо кращу розмову
В майбутніх зборах.
 
Часом і заскучити
Не гріх,
Щоби хтось замучити
Відразу не зміг.

120-6

@@

ГрОзи —
Необхідність для веселок.
СльОзи
Щастя несуть оберемок.
 
Лише б правильно оглядатись,
Щоб позитив помічати.
B висновках не помилятись,
А блага збирати.
 
Сумне завжди знайдЕш,
Його й не шукають.
А от, чи добре приймЕш —
На Суді спитають.

119-6

@@

Кожен від мене ховається.
Я старішаю,
І світ мною
Менше цікавиться.
 
Від цієї правди
Не треба тікати,
А з вдячністю
Її приймати.
 
Самотність кОрисна –
В старості
Може досягати
Й радості.
 
Якщо на валізах і взутим
Перед дорOгою рахувати,
Щоб чогось не забути…

118-6

@@

В ілюмінатор
Оглядає своє
Диктатор-
Експропріатор.
Его його
Піднято
Вище небес.
 
В кого іще відібрати,
Як знаменитішим стати?
Треба йому багато,
Ніби й не буде вмирати,
Ніби навіки воскрес.
 
Найбільший його інтерес –
Щоб бізнес його не щез,
Щоб велич свою доказати,
Бога за бороду взяти.

117-9

@@

Радію думці іншій,
Ніж моя.
Але щирій і чесній.
Без блуду й лукавства,
Виразній і куцій,
Без складних конструкцій,
Без пих і зазнайства,
Нав’язувань і чванства,
Щоб в формі чудесній,
Земній і небесній
Правда зросла —
Зміцнити могла.
 
Щоб обоє згодились,
Спілкуванням напились,
І обом відкрились
Суті слова.
 
Для того треба
Лише полюбити
Ближнього й iстину.
Вгору лізтиму,
Щоб досягнути неба,
Аби гріх відпустити.
Щоб повніше жити…
…Щоб душу навчити…
Тож продовжимо говорити.

116-8

@@

Захід будує, 
Схід руйнує.
Наприклад, Київ
Закладає Москву.
Мурами Кремль обносить,
А потім у нього ж
Пощади просить,
Від нього собі приносить
Своїми ж рукaми біду.
 
Затаївся хижак у засаді,
Збагатилася жертва — пора.
Унітазам-холодильникам
Раді.
Крові напʼється Москва на «ура».
 
Множиш маєтки,
Дітей плОдиш.
Думаєш, робиш добро,
А в кінці знаходиш,
Що сам же приводиш –
І собі, й іншим –
Страждання та зло.

115-3

@@

Закладено в натуру
Більше енергії,
Ніж в світлини.
Видно душі структуру.
Чуєш елегії
З нутра людини.
 
Фотографія —
Це переріз,
Вирвана мить,
Хоч і прекрасною,
Приховує безвість.
Бездиханна лежить.
 
Однак і в живому –
Художнику загроза.
Викликає оскому
Прив’язаності заноза.

114-7

@@

Збираєш скарби для себе — 
Дізнаються і за ними прийдуть.
Вдовольняєш чиїсь потреби —
Вдячні на руках понесуть.
 
Доля сама визначає,
Що збираєш, а що роздаєш.
Зберігаєш, коли вистачає.
Просять — тоді віддаєш.
 
Коли переповнений ринок
І нічого не треба нікому,
Значить прийшов відпочинок.
Можна й потрИматись дому.

113-3

@@

B ліжку не полЕжиш довго, 
Тілу потрібен рух.
Думкy ідеєю, словом
Раптом пробуджує дух.
 
Здавалось би все працює,
Ніщо і ніде не тече.
НовI ідеали малює
Душа, бо їй хочеться ще.
 
Нагодує спочатку тіло,
А потім візьмEться за дух.
Не може душа без діла,
Стихія її — вічний рух.

112-8

@@

Звук первинний*
 
, 聲音是主要的，
Shēngyīn shì zhǔyào de,
Шенґйін шІі жУуУйАао да,
 
Письмо вторинне.
二次寫作。
Èr cì xiězuò.
Еер шІі ксіЕеЕжуОо.
 
Про ієрогліфи можна й забути,
你可以忘記象形文字， 
Nǐ kěyǐ wàngjì xiàngxíng wénzì,
НІіІ кЕеЕйІіІ вАанґджІі ксіАанґксіІнґ веЕндзІі,
 
Головне почути:
主要是聽到：
Zhǔyào shi tīngdào:
ЖУуУйАао ші тінґдАао:
_______
*Тут і далі (всього три) – вірші експериментальні.  Це своєрідне ознайомлення з авторським дослідженням природи Слова. Тож рима і суть розпізнаються при зачитуванні лише перших рядків кожної строфи; інші рядки – для порівнювання систем ієрогліфів і озвучування міжнародним письмом  на основі латиниці й письмом українським (автор вважає, що воно досконале, але ще досконалішою, можливо, стала б «українізована» Латиниця-25**).

**Латиниця-25 має такий вигляд:
Tut i dali (vsjoqo try) – virci eksperymentaljni. Tse svojeridne oznajomlennja z avtorsjkym doslidxennjam pryrody Slova. Tox ryma i sutj rozpiznajutjsja pry zatcytuvanni lyce percyh rjadkiv koxnoji strofy; inci rjadky – dlja porivnjuvannja system ijeroqlifiv i ozvutcuvannja mixnarodnym pysjmom na osnovi latynytsi j pysjmom ukrajinsjkym (avtor vvaxaje, ctco vono doskonale, ale ctce doskonalicoju, moxlyvo, stala b “ukrajinizovana” Latynytsja-25).

@ 
Арабською чи японською,
بالعربية
或者 日本語で,
Bialearabia ti huòzhě rìyǔ,
БІалєарабІйа ті хуОожАаА рІійУуУ,
 
Грузинською чи македонською
ქართულად 或者 на македонски
Kartulad huòzhě na makedonski
КартулАд хуОожАаА na makedOnski
 
Почуєш,
你會聽到,
Nǐ huì tīngdào,
НІі хуІі тінґдАао,
 
А як занотуєш?
你如何做筆記？
Nǐ rúhé zuò bǐjì?
НІі руУхеЕ тсуОо бІіджІі?

@ 
На кожен базовий звук
對於每個基本聲音
Duìyú měi gè jīběn shēngyīn
ДуІійуУ мЕеЕі ґЕе джібЕеЕн шенґйін
 
Скористайся системою букв
使用字母系統
Shǐyòng zìmǔ xìtǒng
ШІіІйОонґ тсІімУуУ ксІітОоОнґ
 
Класичних і відомих
經典聞名
Jīngdiǎn wénmíng
ДжінґдіАаАн веЕнміІнґ
 
Або придуманих нових.
或發明新的。
Huò fāmíng xīn de.
ХуОо фаміІнґ ксін да.

111-8

@@

Від краю до краю
Переповнений зал,
А я співаю,
Не чекаю похвал.
 
Ой, у лузі, лУуУУузі
Чер-вонаАаАа калииии-на…
Відсутні друзі,
Не чує дружина.
 
Завмер всякий рух,
Тиша мЕртва прийшла —
Співає дух,
Слухає душа.

110-9

@@

Друзі — 
Заповнення нестачі.
В провалів смузі —
Запорука удачі.
 
Бракує — дають,
Підставляють плече.
Поранених несуть,
Дують на те, що пече.
 
Егоїст шукає взяти.
Приємно, коли служать.
А сам ти готовий віддати?
Чи для тEбе лиш дружать?

109-9

@@

Ми круті — 
Весь світ годуємо,
Без нас вони – ніщо.
А ми самі?
Не потребуємо
Підмоги їх, чи що?
 
Усім потрібна велич,
Статус альфа-самця.
Своїй лиш славі стелиш
Без краю i кінця.
 
Чекають вдови i сироти,
Щоб подбали й про них.
Відчують же запах милості —
Пиха пре і з самих.

108-8

@@

І я про Бога
 Хотів би говорити.
Ніби Його й пізнав,
Але заявити,
Що до рівня всьOго —
Я б не сказав.
 
Не відкрилась ще матка
Для родів душі.
Пропихається п’ятка,
Помагають віршІ.
 
І бракує росту
ПотиснУти на стінки,
Щоб вийти на простір
З Землі-жінки.
Щоб нарешті сказати:
Дозволила Мати
І Батька пізнати.

107-7

@@

НайважлИвіше слово, 
Коли готове,
З самураєм
Помирає.
 
Не імператора слуга,
А Богу,
Отримує СловА
І правди дорОгу.
 
Честь
При ньому,
А смерть
Приводить додому.

106-9

@@

На картині
Виходить навіть краще.
Бо життя рутина,
Пущена напризволяще.
 
Художник осмислив,
Відфільтрував,
Найголовніше стисло
На полотно поклав.
 
Полову відсіяв,
Зморшки прибрав,
Де треба, посилив,
Де треба — сховав.

105-9

@@

Ідея чорношкірого
І білому знадобиться.
Потребують лівого,
Як не може правиця.
 
Христос чи Будда
Істини вчили.
Сперечатись не будем —
Про те ж говорили.
 
Про Мойсеєві закони
Обидва казали.
Хіба що поклони
По-різному клали.

104-2

@@

Не переч злому, 
Коли відбирає сорочку.
Та не дозволяй нікому
Ґвалтувати дочку.
 
Не слухай поради
Ближнього підставляти.
Як вогню, бійся зради,
Щоб злу помагати.
 
Будь готовий на жертву,
Своє віддавай —
Готуйся померти,
А невинних спасай.

103-9

@@

Чому так кортить
Міняти інших?
Чому їх болти
Не влазять
В мої ніші?
 
Чому їхня різьба
Не та,
Хоч всім підходить.
То моя труба,
Кажуть, шкодить.
 
Зім’ята і пощерблена,
Порвана і дірява.
Нікому не цікава,
Помінятись би мала…
 
…Та вона ж неперевершена.
Мені досконала.

102-8

@@

Передчуттям
Не обов’язково збуватися.
Часом словам
Дозволено помилятися.
 
Шукаєш iстини —
Перебирай варіанти.
З намірами чистими —
В лайні діаманти.
 
ПомИлками заталапаєшся,
Та виявиш правду.
І їй не надякуєшся
За рятівну пораду.

101-4

@@

Хіба краще в фашистському лайні,
Ніж в демократичній війні?
Хіба раб і смерд
Обійдуть легко смерть,

Залишаючись жити,
Коптити і тліти,
«Старшому брату»
Мито платити?

У власній хаті
Посіпаці стелити,
Крім безплатної праці
Ще й на війни
За нього ходити?

100-9

@@

Можна заздрити
Старій еміграції,
Іншим радити
Дисидентські акції.

Та трагізм переселення
Не лише в ностальгії.
Він в переведенні
В умови чужії.

Не заздри гонимому,
Що життя зберіг.
Він від тиску нестримного
Задалеко забіг.

99-9

@@

Хворий
До ліжка прикутий.
Кволий
Усіма забутий.

Щоб він
Про себе згадав,
Почувши дзвін,
Порахував.

На чому спіткнувся,
Де грішив,
Чого позбувся,
Як жив.

98-7

@@

Не встигаєш…
Де ж того часу
Набрати?
А чи хоч знаєш?
На що витрачаєш?
Яку вибрав трасу,
Чого досягати?

Робота… Робота.
А навіщо?
В турботах
МарнОта,
Слава в глупОтах,
В спішках
На вітер розтрати.

Зупинись і подумай.
Зекономиш сили.
Як розумний,
Прогнавши сумнів,
Підійдеш до могили.

97-7

@@

Останній?…
Aж ніяк.
Насправді перший.
Насправді
Той мідяк
Всіх перевершить.

Щойно прийшов,
Відразу й купить.
Згубив-знайшов —
Торгує-крутить.

Успішний
Непосидючий,
Досягає впертий.
Долішній
Менш родючий,
Останнім
Стає перший.

96-6

@@

Казали, в нас опадів нема,
Колись я і сам в це повірив.
Без снігу проходИла зима,
А влітку
Не пеклО без міри.

Щось накрапало
Восени і весною,
Але ж хіба це
Дощами назвеш?
Горя не знали
Без сумИ і з сумОю —
В відпочинку і праці
Щоденно й живеш.

Переконали
Себе і навколо:
Життя — то не пЕкло,
А дарований рай.
Що хотіли, те взяли,
Не помітили болю…
Пройшовши далеко,
Зрозуміли з тобою:
В зливу, чи в спеку
Прохолодно чи тепло—
Притулку шукай.

95-7

@@

Майданчик крові,
Центр всесвіту,
Пуповина в слові,
Не чутно й шепоту.

Історії відголосок,
Статистикою спотворений,
Затоптаний відросток,
В зародку замордований.

Народжений для вічності,
Життя позбавлений.
Не без Творця хитрості
У вічність відправлений.
(Авель)

94-9

@@

Халат зціляючий,
Просочений благословіннями
(Бо хтось розпізнав
Тайну молитви)
Хворого покриваючи
Мощами нетлінними,
Можливість надав
І надалі жити.

Повно підказок,
Наука повчає,
Не визнає загадок —
Лиш ліки мішає.

Плотське
З духовним воює.
Смертне — за життя.
А тут від смерті лікує
Не те,
Що бачиш, а те,
Чого вже нема
(Молитва даруючого).

93-9

@@

Якщо серед ночі будить,
Значить справді важливе.
Слова відібрані будуть
Підкопуватись
Під неможливе.

Хаотичні вчорашні турботи,
Очищені сном від мулу,
Знов підштовхнуть до роботи,
Воскресять ідею минулу.

Вчорашнє продовжиться завтра
Зосередженішим і сильнішим.
А причиною — вдосконалена мантра,
Обтесана словом живішим.

92-9

@@

Легко товариша
Перетворити в ворога.
А спробуй-но навпаки,
З кимось посваришся,
Дочекатись, хоч дорого,
Від неприЯтеля миру руки.

Не піти з ним на злочин,
І на свій не тягнути.
Зміцнитись у правді
Тобі і йому.
Поглянути в очі,
Образи забути,
І в спільній насназі,
ЗалишИти тюрму.

Тюрму, що ненАвисті
Покрилась пліснявою
І інієм люті
Затягнуло стіни.
І в сяйві радості
Під світанку загравою
Попрямують розкуті
До дружби країни.

91-7

@@

Сильна молитва
ЗлОдія кишенькового,
І в кривавих битвах
Вмерти готового.

Чути молитву
Підгорнутого і підв’язаного.
В думках не пролитого
І навіть не сказаного.

Тож чому соромишся
Своєї власної.
Помідор молиться.
Чи не чАс і тобі?

90-9

@@

Кохає егоїст —
Вимагає свого.
Підставляє хвіст —
Тримайся за нього.

Сам кохаєш —
Готуйся служити.
Аж тоді пізнаєш
Насолоду жити.

Неволити інших —
Самому рабство.
Відповідальності більше.
Егоїзм — святотатство.

89-9

@@

Тяга її до чоловіка,
Кохання її кличе
За нею лИше,
Бо тяга її до чоловіка.

Тяга її до чоловіка,
З природою клею,
Щоб потягнуло до неї,
Бо тяга її до чоловіка.

Тяга її до чоловіка,
Щоб чоловіка мати.
Тяга її до чоловіка,
Щоб над ним панувати.

88-4

@@

Досвідчений
Багатою жертвою.
Помічено:
І винуватий зрештою.

Безучасних
Ніби й не було —
З ворогом помирилися.
А друг вже не другом —
З ним посварилися.

Хто більше давав,
В того більше просилося.
Якщо темп сповільняв —
На нього і злилися.

87-7

@@

Не приймає вже Бог цілопалень.
Чи то вегетаріанцем став?
Чи люди позбулись марень
І жертв ритуал відпав?

Самі собі стали богами,
Жертви приносять собі ж,
Сатана потирає руками,
Для Адама вже блИзький рубіж.

Як Бога нема, не потрібні і жертви,
Кради, ґвалтуй і бреши.
НазавждИ доведеться померти,
Жертву на себе спиши.

86-7

@@

Доки мовою агресора
Продовжите розмовляти,
Доти він не зупиниться
Вас «визволяти».

Почуватись неправильно
Серед своїх фріцом,
В Німеччині росіянином,
В Росії німцем.

Ані росіянином в Україні
З українським корінням —
В забутому коліні
Затхлим насінням.

85-5

@@

Народженим в шістдесятих
Піддався прогрес
Від порожніх небес
До дронів крилатих.

Від чорно-білого телебачення
До доступного YouTubа,
Технологія груба
Розвинулась. Втрачена.

Досягнення великі,
Нема навіть мови.
Та до рідного слова
Так і не звикли.

84-5

@@

Що перше,
Курка, чи яйце?
Питання риторичне.
Сармат, чи Першинг?
Те, чи це? —
Брехати оркам звично.

Звичайно ж «їхнє краще.
Воно передовіше.»
«Бо ворогові важче,
Бо їхнє б’є сильніше.»

«Вони й не нападали.
І правда їхня є.»
«Вони лиш захищали»
Чуже, що вже своє.

83-7

@@

Не бійся іншого мислення,
Сперечатися собі дозволяй.
Від начала начал літочислення
Довіку не знайдеться край.

Нам вічності присмак чується.
Оскільки немає кінця,
Надувай, хоча воно й здується,
Не для себе, для слави Творця.

Недаремні наших душ пошуки
В духовних спортзалах слів,
І відмова іти на поступки
Пропозиціям шахраїв.

82-8

@@

Ревнивий Бог до зрадників,
Жорстокий до злих.
Зупиняє нападників,
Зміцняє слабких.

Жертви приймав,
Поки сам не пожертвував,
Цілопалення скасував,
Не хоче мертвого.

Ані мертвої любові,
Ані мертвого добра,
Ані лукавства в слові,
Коли мертва душа.

81-9

@@

Життя — шкала,
Зусилля — руль.
Істина — повнота,
Відсутність — нуль.

Рух — поки йдеш,
Зачепився — роздер.
Шукаєш — живеш.
Досягнув — значить вмер.

Досконале — недосяжне.
Добро безмежне —
Зло докаже.
Обережно!!!

80-9

@@

Їдеш та не знаєш,
Де прилетить.
— Зі смертю граєш, —
В думці свердлить.

На людей сафарі
Сатана влаштував,
Сатаною в запалі
Українців назвав.

На перший погляд
Розділив своє царство.
Аж ніяк
Воно не встоЇть.
Та що тут роблять
Українців митАрства?
Від проклять посіпак
Їх відділіть.

79-9

@@

Священник
Без меча залізного,
Та меч духовний
В його устах.
При знаменах
Саваота грізного
Правди повний
В Бога словах.

На полі бою
Зробить мало.
В мішень поцілить,
Танк підіб’є.
В тилу ж
Любов’ю військо вправить,
Гнівом наділить,
Благодать зіллє.

Щоб країну любили,
Ненавиділи зло,
Своє боронили,
Не здавали свогО.

78-8

@@

Душа себе показала.
В картині, у прозі, в віршах.
Свої кольори вживала,
Де ейфорію, де жах.

Когось захопила,
Когось дратувала,
Чи байдужим лишила,
Але заявляла:

Я є. Я живу.
Рахуйтесь зі мною.
Перед вами себе покладу.
По суші пройду,
Пропливу водою
Чи іскрою на лету.

77-9

@@

Стратив час —
Життя віддав.
Тобі заплатили.
Зробив на совість,
Все прибрав —
Потратив сили.

Живеш?
Чим міряти?
Гроші — еталон.
Хто ти?
Щоб звірити,
Фінансів скаже фон.

Історії кредитні.
Такий земний шаблон.
Та небесам підзвітні
Долання
В вірі перепон.

76-8

@@

Голодний ситому не брат,
Молитва ситого
Нещира.
В насиченого більше свят,
Бо він хапуга і пронира.

Коли хтось має, він буржуй —
Більшовики тАк вчили.
Його суди, у нього плюй,
І ненавидь щосили.

Американець і єврей
За все відповідають
(Так жебраки вважають).
Наекономили грошей —
Тепер хай витрачають.

75-9

@@

Чому батько
Від дітей далекий?
Чому мати
В сльозах за них?
Піклуватись багато —
Кожух у спеку,
До трусів роздягати
В крижані холоди.

Тато це розуміє,
Дітям волю дає.
Мати турботою гріє,
Бо дорогЕ їй своє.

Той пускає, та тримає,
А дитя росте.
Жити навчає
І це, і те.

74-7

@@

Гарно відповісти
Не обов’язково віршем.
Прозою звістка
Послужить не гірше.

Бодай одне слово
Можеш сказати.
І все — готово.
Нема що додати.

Дякую. Dziękuję.
Pięknie. Чудово.
Вітаю. Gratuluję.
Шляхетно. Honorowo.

73-6

@@

Податками
Грабують населення,
Щоб наповнити статками
«Небожителів тЕреми».

Для того й майдани
В запорізьких генах,
Щоби рвати кайдани
В корупційних схемах.

Податкова потрібна
Для блага народу.
Неконтрольована — хибна,
Наносить шкоду.

72-9

@@

Содомія
Суспільство нищить.
Одностатевість воліє
Підняти вище.

Вироджує людство,
Себе рекламує,
Ширить розпусту,
Мораль ігнорує.

Ви до неї лагідно,
А вона нагліє.
Виглядає пагоном,
Стати лісом мріє.

71-9

@@

Їй хочеться —
Вгамуй свої бажання.
Її задовільни.

Їй хочеться —
Сховай свої бажання.
Ворожі їй вони.

Їй хочеться —
Спрямуй свої бажання,
Щоби уникнути війни.

70-9

@@

Не маєш армії —
Прийдуть загарбники.
Військо
Треба годувати.
Робітники і аграрії—
Справжні зрадники,
Коли їй рідко
Згідні давати.

Потужна армія —
Спокуса агресії.
Імперські амбіції,
Режиму диктат.
Ким твоя влада є?
Сам ти хто зрештою?
З ким твої коаліції?
Лиш тобі обирать.

Ти прагнеш миру,
Вбивати не станеш
І власну душу
Понад все збережеш.
Та гостру сокиру
З комори дістанеш,
За тих кого любиш
Життя покладеш.

69-9

@@

Філософ-поет
З багатством не дружить,
Грабіжник його
Не обкраде.
З його сонет
Лише небайдужість,
На багатство плювок,
Він лиш словом живе.

Безсмертя хвилює
Мислителя більше.
Діаманти і золото
Йому не блищать.
Він смерті не чує,
Зійшлося в нім вічне,
Суєтного пОкотом
Йому не прийнять.

Багатство романтика
Не в гривнях, не в євро.
Він марить постійно,
Як душу спасти.
Пасифік, Атлантика
Засохнуть напевно,
Коли взнають, як ревно
Дійшов до мети.

68-9

@@

Болять вже кості,
Втомився лежати,
Відпочив вже досить,
Пора вставати.

Завзято до справ,
Перевертати гори,
Допоки не впав,
Не спіткало горе.

Але й хворіти благо.
Думка працює,
В тумані чи спрагло
Про вічність міркує.

67-9

@@

Було слово спочатку
З хорошим началом.
Та звикли до нього —
Уже не шипить.
Поставили крапку,
Зробили загАлом.
Не треба нічого —
В куточку лежить.

Іржею покрилось,
Пліснява з’їдає.
І відсихає
Без нього язик.
Насущне віджилось
І сили немає,
Отак пропадає
Без слів чоловік.

ЩОсь він говорить
Діловим виглядає,
Бігає, ходить,
Щось пише, шумить.
Думає твОрить,
Та сенсу не знає.
Пічку наповнить —
А воно не горить.

66-9

@@

НовІ технології
ЗАвжди лякають.
Незвідане
Тривожить, страшить.
Перед пологами
Болю чекають,
РОдить запліднене —
Дуже болить.

Занадто високе
Грозиться пАдати,
Глибоке
У прірву манИть.
Не бачить око —
Боїться зрадитись.
Широке
В мандрівку спішить.

Щоб відстань здолати
Нове пізнати,
Страхи порвати,
Заховане взяти.

65-8

@@

Спорт для видовищ
Для слави на людях.
Спалити здоров’я,
Скоротити життя.
Жертва часу і сили
Для медалей на грудях.
Комусь воно треба,
Для когось сміття.

Здоров’я зміцнити,
Стреси прогнати,
Розрухати тіло,
Очистити дух —
Не варто знущатись,
Щоб тонус підняти.
Помагає не гонка,
А розмірений рух.

Вибір за вами,
Чого вам бракує?
Бадьорості духу,
Чи каторги вправ?
Спорт може й прославить
Та точно зруйнує,
Зарядка, хоч скромна,
Збереже, те що мав.

64-9

@@

Премудрість шах,
Безмежність варіантів.
Як у житті —
Піди і розберись.
У їх клітках
Скарби талантів.
ХодИ прості,
А вчись і вчись.

Лиш 6 фігур,
6 статусів життєвих.
6 днів Господь
Наш світ творив.
Ідеї бур
І тут дієвий:
У Бога входь
В форматі гри.

Закон життя
Закладений у шахи.
Він закодований,
Сам зрозумій.
Його поля —
Блаженство й жахи,
Тут або скований,
Або радій.

63-8

@@

Повернувся з полону
На початку війни —
Ідеш додому,
Де жінка й сини.

Коли ж відпустили,
Як війна розгорілась,
Радій, що не вбили.
Та сумно зустрілись.

Якщо ж затягнулась,
Вернувся — і в стрій.
Усі відвернулись —
Зрадників в бій.

62-6

@@

Енергія виливається
В чашу вічності,
Від кожного чекається
Позбуватися гіршості.

Навіть у злі
Шукають кращості.
Як не їм, то собі
Більшої вартості.

Вічність приймає
Від живих і мертвих,
Від цілих і перетертих.
Від кого приймає,
Той з неї й черпає.

61-9

@@

Час — лінія чи коло?
Як рахувати наші дні?
Сніжинка тане, чуєш слово,
Вони і ті ж і вже не ті.

Війна мине, гадалось,
Казав, що гниді не прощу,
Бо стільки люті назбиралось,
І ось вже їй назустріч йду.

Готовий протягнути руку
І знов по циклу всіх начал
Реінкарнацію забуту
Впроваджую в канал.

60-9

@@

Навіщо нам інші
Цивілізації,
Якщо треба більше
Мілітаризації?

Зоряним війнам
Ще час не настав,
Мільярдами спільно
Щоб атом змітав.

Та вчимося завзято —
Катаклізми давай.
Ото вийде свято —
Хто в пекло, хто в рай.

59-7

@@

Повернувся святий Миколай.
Діда Мороза досить.
Наругу совка пам’ятай, —
Батьківське страждання просить.

Комуняка віру
Думав порушить.
З Різдва лише тінь —
Та не задушить

Комусь Санта-Клаус,
Комусь Пер Ноель.
Навіщо нам здалась
Безбожна «Мєтєль»?

58-9

@@

Що ж ти, Дмитре, наробив?
Поміняв людину.
Ти їй мислення змінив,
Спокій мене кинув.

В телефон мене запряг,
Лише кнопки тисну.
До яких таких звитяг
Кличеш ненавмисно.

Знаю, знаю, то не ти.
Ти лише молився.
До одної йдем мети,
Щоби Бог хвалився.

57-9

@@

Мотає нас по світу,
За планами чи без.
Старі, дорослі, діти.
Був у селі — і раптом щез.

Хтось каже: але ж пощастило.
Жаліють інші — важко там.
Життя, як вихор підхопило —
Ані не там, ані не сям.

Геройства в виході нема,
Ані в приході також.
Стає свобода, як тюрма,
Але й в тюрмі не плачеш.

56-7

@@

Не знаю, чи віриш в благословіння,
В твоє новорічне зокрема.
Та в мене відкрилось нове говоріння,
Віршами виходять постійно слова.

Стримати важко думки, що важливі,
Рвуться на волю, назовні спішать.
Нетерплячі, гарячі, стрімкі, полохливі.
Де їх складав, вже не лежать.

Сійся зерно, може щось вродить.
Сіяли в мене — в зерна набрав.
А може доля й мене нагородить?
Може і я покладу, там де взяв.

55-9

@@

Рускій мір у всій його красі:
«Нам бачити,
Ви плачете.»
Однак не помічають всі.

То їх проблема, кажуть,
Нас любить Бог, бо ми круті.
Хто винуватий, тих пов’яжуть,
Ми ні при чому, ми святі.

Святі сліпі, святі убивці.
Бо горе в інших, не у них.
Байдужий — тАкож кровопивця.
Чекає правосуддя злих.

54-9

@@

Як народжується поема?
Без натхнення нема взагалі.
Ні іскри, ні світла — темно.
Вона в натхнення крилі.

Торкне ним в ефірі думку,
Хвилю ледь чутну пошле,
Слова пошикує струнко,
Віршами в куплети складе.

Нема, так нема, а як прИйде,
Вихором перевернЕ.
Все що слабке, стане сильним,
З сильного зробить слабке.

53-8

@@

І Шльому і Ваню,
І Джана і Жана
Пізно чи рано
Життя забанить.

Душку, чи маніяка,
Крутого, чи ботаніка
Мирно, чи з переляком
В монастирі, чи на Титаніку.

Перед престолом вишикують —
Ніби однаковісінькі.
Когось посписують,
А когось —
В обійми вічності.

52-8

@@

Натхнення, як з оркою пиво
Пити у мирні часи.
Натхнення нема — жодного дива,
Кричи, біжи, чи тряси.

Та варто душі спалахнути
Любов’ю чи гнівом на зло —
Достатньо гранату швирнути
В отруйне зміїне кубло.

Орків десятків відразу
На шмаття натхнення порве.
Ненажерливу знищить заразу,
Шлях до життя прокладе.

51-8

@@

Скажи собі: хреново,
Хрень приповзе зо всіх сторін.
Проголоси: усе чудово —
Тоді чекай щасливих змін.

Центр задоволення в безпеці
Від підбадьорювальних слів,
Що стережуть його фортецю.
Не підпускають ворогів.

Подразник ззовні втратить силу.
Якщо ворота під замком.
Ослабло замахають крила
І відлетить дракон.

50-7

@@

Біла і чорна,
Явна і неіснуюча,
Сумна й благотворна,
Мертва й вируюча.

Відносністю змішана,
Відтінками наповнена.
Де треба, спішена,
А десь прискорена.

Затиснута між полюсами
ВІД ОРБІТ ЗАЛЕЖНІСТЬ,
Хоч обмежена краями,
Приречена на безмежність.

49-9

@@

Відсутність і наявність.
Що з них реальність?
Життя і смерть — то теж вона.
Вона — я є, мене нема.

Подарував чи вкрав,
Відмовився чи взяв,
Пропонував ідеаліст,
Але відкинув песиміст.

Мовляв, не доказав —
Обманював, брехав.
Відсутність — теж наявність…
Тому й брехня реальність.

48-9

@@

А в Росії знову «бунт»,
Бо похоронок забагато,
Гроби лягають в свіжий грунт.
Війну веде диктатор.

Народ обурений — «пазор»!
У намірах вбивати,
Їм заслабкий терор.
Їм більше хочеться вмирати.

Їм замалий людей «падьож»,
Доводиться вождю кричати:
«Ти куда страну вєдьош?
Де лісу на гроби набрати?»

47-9

@@

Зважся звечора і вранці.
Вага душі — різниця.
В тобі, в її обранці,
Ніяк їй не сидиться.

Коли ти спиш,
Вона лишає твоє тіло.
Літає десь, а ти лежиш,
Щоб тіло відпочило.

З тобою тісно їй,
Безмежність їй стихія.
Звершити місію мерщій,
Вернутись в вічність — її мрія.

46-9

@@

(Жебрак):
«Крали в мене, крав у себе —
Корупція називається.
Прийшов до тебе,
А ти замикаєшся.»

(Багач:)
«Я господар, не розтринькав,
Тому й комори повні.
Ти ж на чуже пускаєш слинку,
Щоб клянчити назовні.

Де гарантія, що дам
І не роздерибаниш?
Повіримо твоїм словам,
От тоді й дістанеш.»

45-9

@@

Ох, скільки геніїв
По цвинтарях.
Чекають на премії
В небесах.

Сучасниками потоптані,
Осміяні і замордовані,
Повішені і потоплені
Та Творцем пошановані.

«Зачищені» і забуті,
Не стало й імен,
Сконали у скруті…
За нИми ідем.

44-8

@@

Інфекційне сміття
До повітря додав
Господар життя.
Пандемію послав —

Порушення міри,
Ангела губителя,
Провірку віри
Кожного жителя.

Чи впізнають, де фікції
Людські, чи богів?
Побіжуть до лікаря,
Чи до Лікаря лікарів?

43-8

@@

Понад усе
Турбуйся про серце,
Бо воно несе
Душу — твоє найперше.

Під могильним каменем
Його закопають.
Де воно?
І не згадають.

Але як посудина,
Фіміам випустить,
Так і серце натруджену
Душу визволить.

42-8

@@

Вашу відеовідкритку
Я вже бачу втретє.
Сподівався, напідпитку
Щось своє внесете.

Шматок серця і душі
Слово власника дає.
Чи то проза, чи вірші —
Щоб лишень своє.

Штучне — мертве,
Копія — то труп.
Жива жертва —
В спілкуванні шлюб.

41-7

@@

Коли грієш груди
Ковдрами на простині,
Простуда —
Також благо в Господі,

А ще в вихідні
В новорічну ніч
Приходить у сні
Неабияка річ.

Береш телефон
І віршАми пишеш —
Думок марафон
Навіть іншим залишиш.

40-6

@@

Важлива суть,
Інтуїція вибере стиль.
З нутра слова течуть,
Іржу оминають і гниль.

Ямб, чи хорив,
Фристайл чи канон —
Мій примітив
Без перепон.

Душа рвалася —
Відпустив.
Не переймалася —
Ямб чи хорив.

39-7

@@

Скарбів і золота шукають,
Блаженство, слава — ось воно!
Та молота гріхів не помічають,
Підступності його.

Достатком вибравши мамону*,
Прогнавши Бога і мораль,
Чи справді вернемось Додому,
Чи втримаєм Грааль?**

Бажайте грошей і багатства,
Здоров’я, щастя і добра,
Та бережіться святотатства,
Щоб не загинула душа.
________

• мамона — нажива
  ** грааль — священна золота чаша, в якій зберігалася кров Спасителя, що стікала з хреста

38-9

@@

В молитві просимо —
Плани Бога порушуєм.
Подяку приносимо —
Хоч як голосимо,
До нічого Його не змушуєм.

Хай буде воля Твоя —
В Отченаш кажемо.
Нема нашого я —
Замість робити, приляжемо.

Від співпраці гріх ухилятися,
Наміри Пана знаючи,
Необхідна кооперація,
Мети разом з Ним досягаючи,

37-8

@@

Нічого вічного нема —
З’явилося і зникло.
Буяло літо — і зима.
Вже не повернеш — прикро.

Дні, місяці і пори року
В криницю часу мулом осідають.
Та дочекавшись свого строку,
З повторенням кружляють,

Бо воскресають знов.
Кінця не мають,
Хоча й вмирають…
…Чи чуєш Бога зов?

36-9

@@

Князь миру народився —
Штики додолу.
Дрон зупинився,
Повернув додому.

Хоч на день, хто вірний,
Не вб’є, не зґвалтує.
Згадає, що мирний,
Раз на рік пожартує.

Христос народився,
Щоб славно померти…
… То й солдат перехрестився
В обіймах смерті.

@
Так було в першу.
В нинішню світову,
В епоху смершу
Не спиняють війну.

Чим більше свято,
Тим більше ракет.
Спішить послати
Терорист свій «прівєт».

ХрЕститься воїн,
ХрЕститься орк.
Щоб злішого бою
Тримати зашморг.

35-9

@@

Прапорів меншає —
Стали втомлені.
Байдужість першою
Тікає від стогонів.

Набридла депресія,
Хочемо перемог.
Забулась агресія —
Досить тривог.

Сусідова хата
Вже догорає.
А мені орати —
Поле чекає.

34-9

@@

Пора перенести столицю,
Бо Київ десь раптом зник.
Українська йому не годиться —
Тепер тут панує язик.

Вінниця, Хмельницький радіють —
Звузив країну язик,
Україною заволодіють.
Бо в Київ зайшов ґвалтівник.

Губернія Київ московська —
Старались ракета і штик.
Крокує до Львова з Азовська
Украінскій русскій язик.

33-6

@@

8 ракет…
Які там вірші.
Не до сонет,
Нам найгірше.

Нам вижити б,
Сховатись.
Чим тут пижитись,
Чи вихвалятись?

Як доміно, рівняємось,
Нас бомбили рано —
У вірші складаємось
За океаном.

32-8

@@

Кожен приймає місію
Служити Богу й народу.
Доброю чи злісною,
З надією на нагороду.

Любить чи ненАвидить —
Праведником себе вважає.
Ось від нього стріла летить —
З любов’ю її пускає.

У добра і зла
Полюсність.
Заряди їх міняються.
Накохався і знову злість —
А зірки посміхаються.

31-9

@@

На колінах напевно виживу,
На ногах може пройду.
Якщо не виженуть,
Закопають, коли помру.

По землі хробаком повзати,
В небесах летіти орлом.
По воді човном ковзати,
Черепашці злитися з дном.

Чесний в потоках не тоне,
Справедливий в вогні не горить.
Авель іде додому,
Каїн за все заплатИть.

30-9

@@

ДокидАти вогню,
Коли палає?
Чи радіти томУ,
Що в ньому зникає?

Кажемо добро,
Коли беремо.
Зло —
Коли віддаємо.

Служиш ближньому —
Готуйся горіти.
Покажи Всевишньому,
Як можеш гріти.

29-7

@@

Вже бачу:
Сказати, що купить музей,
Замало.
Картина говорить до всіх людей,
Загально.

Гідність в обличчі,
В грудях душа.
Легкістю дише
Віссон, не парча.

Жовто-блакитне
Прийшло натхнення.
«Українське несхитне»
Красуні ймення.

28-7

@@

Народився страждати,
Щоб навчатись дякувати.
Тож буду кохати
Замість оплакувати.

Дякую за блага,
Дякую за злидні.
За чиюсь повагу,
За гримаси єхидні.

За побої і ліки
З любові ознакою
Мушу радіти.
Дякую, Боже, дякую.

27-9

@@

Тікають люди від горя,
Уникають біди —
Притулку шукають.
Від гори до гори
Повзуть і літають,
Від моря до моря.

Між чужим народом,
В пір’я вбираються —
Обіібрати згодом
Спонсорів намагаються.

Будь Авелем —
Допоможи братові.
Сокирою і каменем —
Власному катові.

26-9

@@

Сумнівно бачиш.
Ніколи не знаєш,
Де втратиш,
А де спіткаєш.

Зустрів ніби друга —
Він ворогом став.
Схопила наруга —
Бог щастячко дав.

Покорений долі
Готовий на все.
Радітиме волі,
Але й рабство знесе.

25-8

@@

Чудова погода,
Метелики літають.
Радіє природа,
Проблеми тікають.

Страус заховав
Голову в пісок.
Шимпанзе поклав
Рот на замок.

Нічого не чую,
Не пахне лайном,
Пропоную:
«Давайтє спайом».

24-5

@@

Не навчила нас людськості мова,
То може навчить язик?
Нехай нагодує полова
З екранів, колонок і книг.

Непотрібною стане мова,
Заговоримо язиком.
Силою рускава слова
Прагу і Лондон вазьмьйом!

Забудемо все українське,
Зречемося наших батьків.
Поповнимо орківське військо.
Щоб за мову вбивати братів.

23-6

@@

Навідують рими від щастя,
І в горі проситься вірш.
Розвіює муза напасті,
Щоб не звертало на гірш.

Художник малює картини,
Чабан отари пасе.
Творити — то поклик людини,
Що факел зі світлом несе.

Заглядає світанок в віконце —
Скажемо «годі» пітьмі.
Вірмо у завтрашнє сонце —
Наступить кінець і війні.

22-9

@@

Хатки малюємо,
Вишиванки вдягаємо,
За селом сумуємо,
В жито лягаємо.

Україну любимо,
І її калину,
Між собою чубимось
Аж до загину.

Готові гинути
Знову і знову,
До зірок полинути,
Лише не за мову.

21-4

@@

Не воюємо ми з тобою,
Інших до строю беруть.
Їх відправляють до бою,
ВонИ справжню службу несуть.

Ховаємось від воєнкома,
А може прийшли на прийом —
Вмирати велять молодому,
Сильнішим ставати в пролом.

Недосвідчений, але рухливий,
Кращий на передовій.
Фронт у тилу теж важливий,
Як не твій і не їхній, то мій.

20-7

@@

Армія, мова, віра
(Могилизация, Путин, язык).
Хоч тою ж залИшилась шкіра,
Людиною ж бути відвик.

Лише у селі українець,
А в місті — я Рускій мужик.
Зі столиці, Донецька чи з вінниць
Доноситься русскій язик.

Там крутыє рєбята Пєтрови,
І я поміж ними, як бик.
Ми прагнемо рабства і крові —
От що робить расєйскій язик.

19-7

@@

Оглянуть здоров’я, чи в силі,
Повістку на збори дадуть,
ПровЕсти дадуть родині,
В паперах печатку приб’ють.

Бандитів і хуліганів,
П’яниць і наркоманів,
Романтика і фахівця
Чекають на полі брані
Найкращих і найгірше сміття.

Природа себе очищає,
Накопичене в світі зло
Напитися крові жадає…
Війна… — оце сАме воно.

18-7

@@

Докучайте,
Притягайте,
Вихваляйте,
Залишайте.

Щоб не забувати,
Щоб не забували.
Щоб не залишати,
Щоб не залишали.

Пиши, дзвони і говори.
Нагадуй, що пам’ятаєш.
Чекай і відповідай —
Тоді тебе мають… і ти маєш.

17-7

@@

В пам’яті
Особлива властивість:
Пом’яте
Втрачає живість.

Віддалене
Зникає.
ХвАлене
Притягає.

Незворушливе
Забувається.
Надокучливе
Залишається.

16-9

@@

ГолубИ, голубИ,
Котів нема.
Живи і люби —
Мир, тишина.

Коти, коти
І жодного голуба.
Не дають пройти,
Нявчать від голоду.

Коти і голуби,
Переполох.
Час боротьби…

…щоб путін здох!

15-6

@@

Нас не люблять, бо ми бидло,
Збоченці й кати.
Нас бояться очевидно,
Бо такі батьки й діди.

Наслідили по планеті
І впродовж років-століть
В телевізорі, в газеті:
«Можем снова повторить!»

Повторяють, як не дивно.
В хромосомах зло сидить.
Їм не соромно, не встидно —
«Могут снова повторить!»

14-9

@@

Співчуваємо вашому горю
Від вибухів «братських» ракет.
З повітря, із суші і з моря
Шле вам Росія «прівєт».

Любов її безмірна,
Готова задушити.
Брехлива й лицемірна
Гвалтує. Прагне вбити.

Трощить міста й села,
Що живе — все губить
І журиться невесела —
Чому ж її не люблять?

13-8

@@

Російську любити —
В Росії жити.
Українцем себе вважати —
Українською розмовляти.

Перейдеш на чуже —
Чуже й забере.
Ніби ти й був —
Але ким — забув.

Мови не стало —
Україна впала.
За що ж воювали,
Кров проливали?

12-7

@@

Філософія трохи фашистська,
Жорстока і ріже слух.
Може й груба, тупа і мужицька,
Обурить, напевно, чийсь дух.

Від правди очей не сховаєш,
Вона й за повіки зайде.
ТАК ЧИ ІНАКШЕ ВМИРАЄШ,
А душа опиниться де?

Совість покличе в окопи,
Перекине за океан.
Пропоную: зроби собі допит,
Ти істину вибрав, чи може обман?

11-7

@@

Населяйте землю,
Міняйте батьків.
Світіть, де темно,
Де нема прапорів.

Піду перед вами,
ШляхИ вам промощу,
Вашими п’ятАми
Змія розтрощу.

Міг би і Сам.
Але в Славі
Даю і вам.
Ви і Я —
Йдемо в парі.

10-7

@@

Досі не второпаю,
Як можна
Україну любити —
«С чувствами глубокими»
По-російськи топити.

Що ж то за українець
З язиком кацапа?
Хто матір замінить
Батька і брата?

Хоч і ніяк негоже,
«Какая разніца» скаже
Про чуже, ба й вороже,
Й під гнобителя ляже?

9-7

@@

Що він вухами їсть?
Я б хворів від такого.
Розривала би злість
Від презирства до злого.

Прийшла алергія
На пропагандистів.
Залишилась надія —
Не стане рашистів.

Здоров’я нема
Помиї вже пити.
Хай вже згасла б війна,
Хочеться жити.

8-6

@@

Співавтор хто?
Хто надихає.
Але його
Мало хто знає.

ПочАлося з жартів
Листуватись віршами —
Оновленим стартом
У грі словами.

Нагадую вам:
Я не сам.
За трубадура
Годиться й Юра.

7-7

@@

Невинного за шию
Вчепився лев.
Рятувати не сміють —
Лякає рев.

По два роги гострі
В кожного.
Та не так то й просто
Знайти спроможного

Протистати зловмиснику,
Жертву від смерті звільнити.
Піддатися власному ризику
Собою її замінити.

6-7

@@

Ця правда не для всіх —
Неадекватна.
Подібна на гріх,
Дуже приватна.

Підсвідомо всякий
З нею носиться.
Від переляку
Жити проситься.

Нехай інший,
Чому я?
Хоч я й грішний,
Та зберіг життя.

5-7

@@

На колінах рабом існувати,
Вільного крила несуть.
За свободу ідуть помирати,
Вмирають, але живуть.

На колінах ярмо приймаєш,
Не вбили, та чи живеш?
Народ свій в неволю штовхаєш,
Бо першим у неї ідеш.

На колінах людині здаєшся,
Щоб служити одвічному злу.
Хіба що за правду б’єшся —
На колінах до Бога іду.

4-7

@@

Невже й досі хтось вважає,
Що ми винуваті?
Росія нас вбиває,
Бо забороняє
З нею воювати.

«Подумаєш, —
Хтось скаже, —
Какая разница?
Говорили б російською.
Я і сам говоритиму.
Замінили б українську Їхньою піснею.
Хоч слугою, хоч рабом,
Але ж житиму».

Воно прийшло «визволяти».
Нищити і відбирати.
Така його любов
До сиріт і вдов.

3-7

@@

Михайло Архангел
ЗАраз в Україні,
9 місяців уже.
Він на сході і на півдні
Орди Путіна жене.

Не скажУ, що він Залужний,
Та Залужному начальник.
Українця робить мужнім,
А ординський план провальним.

Жора-Георгій
Жарить,
Михайло махає мечем.
Палагея пАлить.
Воюють небесним вогнем.

2-7

@@

Ностальгія пам’яті,
Тримає совок.
В минуле зАмкнуті
Пішли на ривок.

Старі заблудилися,
Діти знайдуть.
Надії розбилися,
Онуки зберуть.

Зітхаєм за втраченим —
Сміх молодим.
Плачемо.
Радісно їм.

1-7

@@